Постанова

від 19.07.2016 по справі 805/1281/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 р. Справа № 805/1281/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Фірма Валді» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 07.04.2016року за №9963-17, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Мале приватне підприємство «Фірма Валді», звернувся з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 07.04.2016року за №9963-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна податкова вимога містить зобов'язання щодо сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15272,64грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Далі Закон №1669), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Зазначив, що у підприємства знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.07.2009року, укладеному з Маріупольською міською радою Донецької області, земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Жовтневий район, дорога Старо-Кримська, 9, тобто земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції.

Просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкову вимогу від 07.04.2016року за №9963-17 в повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними у справі доказами.

Представник відповідача по справі в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що підприємством самостійно задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб. Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р. За таких підстав, без відповідного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не можливо виконувати Закон №1669.

Просив в позовних вимогах відмовити у повному обсязі, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Мале приватне підприємство «Фірма Валді» зареєстровано в якості юридичної особи 06.08.1993року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 22041057, знаходиться на податковому обліку у відповідача, що не є спірним в даній справі.

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято спірну податкову вимогу від 07.04.2016року за №9963-17 щодо сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15272,64грн.

Судом встановлено, що податковий борг позивача зі сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15272,64грн. виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації за 2016рік від 18.02.2016року за №9019478134, відповідно до якої платником було визначено розмір орендної плати на 2016рік у розмірі 91918, 24грн., з щомісячною сплатою з січня 2016року по листопад 2016року по 7 659,85грн., а в грудні 2016року у сумі 7 659,89грн.

З пояснень сторін вбачається та підтверджується матеріалми справи факт наявності станом на 07.04.2016року податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 15272,64грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Маріупольською міською радою Донецької області було укладено договір оренди земельної ділянки від 07.07.2009року, за умовами якого позивачу у строкове платне користування була надана земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Жовтневий район, дорога Старо-Кримська, 9, площею 0,6768 га.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельної ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п.257.1 ст.257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.257.2 ст.257 Податкового кодексу України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема, з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації (п.п.257.3.4 п.257.3 ст. 257 Податкового кодексу України).

Згідно п.257.5 ст.257 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою узгодженого зобов'язання позивач прийняв спірну податкову вимогу від 07.04.2016року за №9963-17 щодо сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15272,64грн.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Разом з тим, Кабінетом міністрів України 02 грудня 2015 року прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного Переліку місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, статтею 10 вказаного закону закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014року за №44(5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів на виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

П.6.5 зазначеного Регламенту, встановлює, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України. В свою чергу для отримання якого, зобов'язані надати докази настання вказаних обставин та документи, що це підтверджують.

Проте, в матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат та будь-які докази позивача до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що податковим органом правомірно визначено позивачу в якості податкового боргу суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2016рік (січень 2016року - лютий 2016року) в розмірі 15272,64грн.

Аналогічної правової позиції додержується Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 31.05.2016року по справі №К/800/3702/16 (№805/3515/15).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах Малого приватного підприємства «Фірма Валді» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 07.04.2016року за №9963-17 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.