Постанова

від 07.09.2016 по справі 805/1281/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сіваченко Ігор Вікторович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року справа №805/1281/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма Валді" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 805/1281/16-а за позовом Малого приватного підприємства "Фірма Валді" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 07.04.2016 за №9963-17,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Фірма Валді» (далі - МПП «Фірма Валді»), звернувся з позовною заявою до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) про скасування податкової вимоги від 07.04.2016 за №9963-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірна податкова вимога містить зобов'язання щодо сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15 272,64 грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VІІ), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Зазначив, що у підприємства знаходиться у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.07.2009, укладеному з Маріупольською міською радою Донецької області, земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Жовтневий район, дорога Старо-Кримська, 9, тобто земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції.

Просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкову вимогу від 07.04.2016 за №9963-17 в повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що підприємством самостійно задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб. Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 за №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за №1079-р. За таких підстав, без відповідного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не можливо виконувати Закон № 1669-VІІ. Просив в позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 805/1281/16-а у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України та будь які докази звернення МПП «Фірма Валді» до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу. Таким чином, судом першої інстанції зроблений такий висновок, що податковим органом правомірно визнано позивачу в якості податкового боргу суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік (січень 2016 року - лютий 2016 року) в розмірі 15272,64 грн. та посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 по справі №К/800/370216 (№805/3515/15).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податкова вимога від 07.04.2016 №9963-17 Інспекції не відповідає приписам ст. 6 Закону № 1669-VІІ), яка звільняє позивача від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності. Окрім цього, позивач наголошує, що надавав суду першої інстанції пояснення з приводу сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує проведення АТО в м. Маріуполі та пояснив, що відповідно до роз'яснень Донецької-промислової палати, які розміщені на сайті Донецької ТПП, приписи ст. 6 Закону № 1669-VІІ є приписами прямої дії, а тому в надані сертифікату, який підтверджує проведення АТО в м. Маріуполі, відсутня необхідність. Таким чином, не має ніяких правових підстав для застосування ст. 10 Закону № 1669-VІІ, що стосується звільнення від відповідальності за невиконання основного зобов'язання, до виконання приписів ст. 6 Закону № 1669-VІІ, що стосується звільнення від виконання самого основного зобов'язання.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

МПП "Фірма Валді" зареєстровано в якості юридичної особи 06.08.1993, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 22041057, знаходиться на податковому обліку у відповідача, що не є спірним в даній справі.

Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято спірну податкову вимогу від 07.04.2016 за №9963-17 щодо сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15 272,64 грн.

Між позивачем та Маріупольською міською радою Донецької області було укладено договір оренди земельної ділянки від 07.07.2009, за умовами якого позивачу у строкове платне користування була надана земельна ділянка за адресою: м. Маріуполь, Жовтневий район, дорога Старо-Кримська, 9, площею 0,6768 га.

Податковий борг позивача зі сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 15 272,64 грн. виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації за 2016 рік від 18.02.2016 за №9019478134, відповідно до якої платником було визначено розмір орендної плати на 2016 рік у розмірі 91 918, 24 грн., з щомісячною сплатою з січня 2016 року по листопад 2016 року по 7 659,85 грн., а в грудні 2016 року у сумі 7 659,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, факт наявності станом на 07.04.2016 податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб складає 15 272,64 грн.

Відповідно до листа МПП «Фірма Валді» від 26 лютого 2016 року №7 адресованого Інспекції, позивач, посилаючись на ст. 6 Закону № 1669-VІІ, просив звільнити МПП «Фірма Валді» від сплати за користування земельними ділянками комунальної власності (а.с.13).

У листі №5774/10/05-81-12-02-13-1 від 17.03.2016 Інспекція відмовила позивачу у застосуванні до нього приписів ст. 6 Закону №1669 щодо звільнення від сплати користування земельними ділянками комунальної власності (а.с. 14).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визнання позивачу в якості податкового боргу суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2016 рік (січень 2016 року - лютий 2016 року) в розмірі 15 272,64 грн. При цьому, суд першої інстанції послався на приписи ст. 10 Закону № 1669-VІІ та зазначив, що позивач може бути звільнений від обов'язку сплачувати орендну плату лише на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України, який встановить знаходження позивача в зоні АТО, тобто підтвердить наявність форс-мажорної обставин. Такого сертифікату позивач суду не надав, тому на цій підставі судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом № 1669-VІІ.

Спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції за період з січня 2016 року по лютий 2016 року за відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України, який встановить знаходження позивача в зоні АТО, тобто підтвердить наявність форс-мажорної обставин, та, як наслідок, правомірність складення відповідачем вимоги про сплату позивачем податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за вказаний період.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з моменту направлення та отримання податкової вимоги податковий борг погашений не був.

Разом з цим, відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення АТО.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та ПК України вбачається, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку, який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII є спеціальними нормами законодавства стосовно ПК України, про що зазначено в пункті 3 статті 11 Закону № 1669-VII: Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Колегія суддів зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців МПП «Фірма Валді» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 входить до зазначеного переліку.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполь Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 Закону України № 1669, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань на час АТО, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені.

Таким чином, стаття 6 Закону № 1669 має пряму дію та не вимагає додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин. На підставі вищевикладеного, Торгово-промислова палата України не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин відносно таких звернень.

Аналогічні висновки містяться і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року в справі № К/800/36537/15.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції зроблений неправильний висновок щодо нерозповсюдження на позивача норм ст. 6 Закону № 1669-VII.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма Валді" - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 805/1281/16-а - скасувати.

Позов Малого приватного підприємства "Фірма Валді" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 07.04.2016 за №9963-17 задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 07.04.2016 №9963-17 щодо встановленої суми податкового боргу Малого приватного підприємства "Фірма Валді" у розмірі 15 272,64 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов