Ухвала

від 19.07.2016 по справі 820/610/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р.Справа № 820/610/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Філатова Ю.М., Мельнікової Л.В.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 р. по справі № 820/610/16

за позовом Науково-виробничої компанії «БРІЗ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, НВК «БРІЗ» у формі ТОВ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області: № 0001452100 від 30.10.2015 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 201730,18 грн. та № 0000042100 від 13.01.2016 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 50432,55 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 р. замінено відповідача у справі ? ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на належного відповідача ? Київську ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/610/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/610/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 р. (далі - Закон № 481/95-ВР), Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (далі - ПК України) та іншого законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу нафтопродуктів, виявлення обсягів реалізації, що перевищують обсяги їх придбання, проведення інвентаризації та відбору зразків готової продукції на НВК «БРІ3» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 30589361).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт № 19/20-40-21-01-12/30589361 від 05.10.2015 року (а.с. 18-26, т. 1), в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача: 1) п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 р., а саме необлікування палива у встановленому порядку виявлених на час проведення інвентаризації у вигляді надлишку на суму 13786,83 грн. (200% вартості товару); 2) пп. 14.1.20 п. 14.1 ст. 14, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, а саме реалізація підакцизних товарів на суму 18921,09 грн., виявлених на час проведення інвентаризації у вигляді нестачі палива з урахуванням ціни палива за один літр без сплати 5% акцизного податку на суму 946,05 грн.; 3) пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, а саме реалізація через колонки АЗС споживачам, без документального підтвердження фактів оптового продажу, бензину марок А-92, А-95 та дизельного палива з використанням форми оплати по паливним та банківським карткам, талонам, відомостям на суму 4015682,63 грн., з якої підприємством не сплачувалось 5% (200784,13 грн.) акцизного податку.

У зв'язку з виявленими контролюючим органом порушеннями, податковим повідомленням-рішенням № 0001452100 від 30.10.2015 р. підприємству позивача визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 201730,18 грн., яка складається з: 946,05 грн. - 5% акцизного податку на суму виявленої нестачі палива під час проведення інвентаризації та 200784,13 грн. - 5% акцизного податку за правочинами, які на думку відповідача є роздрібною реалізацією палива кінцевим споживачам. Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 974 від 09.11.2015 р. сума у розмірі 946,05 грн. позивачем сплачена (а.с. 32, т. 1), що свідчить про те, що НВК «БРІ3» у формі ТОВ звернувшись з даним позовом до суду вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення в частині суми 200784,13 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, але рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 4984/10/20-40-10-04-14 від 28.12.2015 р. податкове повідомлення-рішення № 0001452100 від 30.10.2015 р. залишено без змін та збільшено суму штрафної санкції на 50432,55 грн., яка визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0000042100 від 13.01.2016 р.

Крім того, рішенням ДФС України 26.01.2016 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0001452100 від 30.10.2015 р., з урахуванням рішення ГУ ДФС у Харківській області № 4984/10/20-40-10-04-14 від 28.12.2015 р., а скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що операції з продажу нафтопродуктів НВК «БРІЗ» у формі ТОВ через мережу АЗС не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між НВК «БРІ3» у формі ТОВ (в якості постачальника) та ТОВ «Вармтек», філією «Вовчанський райавтодор», ТОВ «Transoil», ПрАТ «Вовчанський олійноекстракційний завод», КЗ «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб», КП «Вовчанська водопровідна дільниця», ГО Вовчанська районна організація роботодавців агропромислового комплексу, КЗОЗ «Вовчанська центральна районна лікарня», Вовчанським РВ ГУМВС у Харківській області, КП «Вовчанські очисні споруди», ПП «Ельтан», ПСОП «Єдність», Вовчанським районним благодійним фондом допомоги медичним закладам «Здоров'я», Вовчанським відділом благоустрою міста, Вовчанським технікум ХНТУСГ ім. Петра Василенка, КЗОЗ «Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», СТОВ «Моноліт», ПСП «Нива», Селянським (фермерським) господарством «Прогрес», Вовчанським підприємством теплових мереж, КЗОЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Вовчанського району», ТОВ «ЮЗ-ОІЛ», ТОВ «Реал-Сервіс», ТОВ «Сантагро», ФО-П ОСОБА_1, ТОВ «Спецмонтаж конструкція-2005», ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна», ТОВ «ТАТНЄФТЬ-КАРД» (в якості покупців) укладені договори купівлі-продажу нафтопродуктів, за умовами яких постачальник зобов'язується передати покупцям у власність нафтопродукти, а саме: бензини А-95, А-92, дизельне паливо та інші нафтопродукти, а покупці зобов'язуються отримувати товар та повністю оплачувати вартість (ціну) товару. Вказані договори були досліджені в ході розгляду справи в суді першої інстанції та судом було зазначено, що факт реальності відносин за договорами, сторонами під час судового розгляду справи не оспорювався. При цьому, суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджено, що позивач реалізовував нафтопродукти через мережі АЗС юридичним особам для їх господарської діяльності (виробничих потреб) та зазначені обставини сторонами не оспорювались під час судового розгляду справи.

На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надані видаткові накладні, відомості на отримання пального, довіреності та виписки з рахунків.

Також судовим розглядом встановлено, що реалізація нафтопродуктів через мережі АЗС зазначеним вище юридичним особам (крім Вовчанського технікуму ХНТУСГ ім. Петра Василенка) для їх господарської діяльності (виробничих потреб) відбувалася шляхом їх відпуску через АЗС на підставі укладених між позивачем та цими юридичними особами договорами відповідального зберігання, Вовчанському технікуму ХНТУСГ ім. Петра Василенка нафтопродукти реалізовані як шляхом вивезення їх бензовозом, так і на підставі укладеного договору відповідального зберігання. Наведені обставини відповідачем по справі як в ході розгляду справи в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи не оспорювалися.

Колегія суддів зазначає, що порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства контролюючий орган пов'язує з тим, що на підставі наданих позивачем документів та інформації щодо реалізації палива відповідно із зведеними щомісячними звітами (за січень-вересень 2015 року), встановлено факт реалізації НВК «БРІЗ» у формі ТОВ через колонки АЗС кінцевим споживачам, без документального підтвердження фактів оптового продажу бензину марок А-92; А-95 та дизельного палива з використанням форми оплати по паливним та банківським карткам, талонам, відомостям на суму 4015682,63 грн., з якої не сплачувалось 5 % акцизного податку у сумі 200784,13 грн., що за висновком контролюючого органу свідчить про порушення пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований тим, що через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

В свою чергу, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг. Згідно з пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004, оптова торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Колегія суддів зазначає, що положення п. 1.1 ст. 1 ПК України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

У пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно з пп. 212.1.11 п.212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Положеннями пп. 212.3.1 п. 212.3 ст. 213 ПК України передбачено, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Відповідно до п. 213.1.9 п. 213.1, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст.214 ПК України об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; базою оподаткування є вартість підакцизних товарів (з ПДВ), що реалізовані суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі.

За приписами п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Як визначено пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Згідно з п. 216.9 ст.216 ПК України датою здійснення такої операції є дата виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ч. 1 ст. 698 ЦК України визначено, що за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку ст.ст. 212, 213, 214, 215, 216 ПК України є операції з роздрібної реалізації підакцизних товарів, зокрема палива.

При цьому, слід враховувати, що роздрібною торгівлею є реалізація продукції кінцевому споживачу для задоволення його особистих некомерційних потреб.

Водночас, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарювання, є те, що товар купляється покупцем з метою використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 р. (далі - Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Згідно п. 3 Правил № 1442 стаціонарні АЗС ? комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів із наземним або підземним розміщенням резервуарів і з незблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку (п. 10 Правил № 1442), що узгоджується із положеннями п. 10.3 (Порядок відпуску нафтопродуктів) Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., щодо відпустку нафтопродуктів на АЗС за безготівковим розрахунком шляхом використання платіжних карток, смарт-карток, тощо.

Вимогами даної Інструкції передбачено, що вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт пов'язаних з прийняттям, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Дані вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що здійснюють хоча б один із видів економічної діяльності: закупівля, транспортування, зберігання, використання в якості компонентної сировини, чи реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у випадку придбання нафтопродуктів будь-яким суб'єктом господарювання на території України сторони зобов'язані керуватись вимогами вказаної вище Інструкції.

В свою чергу, при наявності господарських договорів поставки та купівлі-продажу, укладених із суб'єктами господарювання, з оплатою постачання в безготівковому порядку та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, талонів тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Наведені положення узгоджуються з приписами Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 14 від 23.01.2015, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується гл. 4 ГК України.

Так як, згідно із ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, будь-який суб'єкт господарювання придбає нафтопродукти для їх комерційного використання у своїй господарській діяльності, у зв'язку з чим такі операції не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Тобто, словосполучення «комерційне використання» означає використання для цілей підприємницької діяльності, як виробничої так і невиробничої, у протиставленні до некомерційного використання тобто використання не для цілей підприємницької діяльності, а для побутових та інших особистих потреб.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку між позивачем та його контрагентами здійснено комерційні операції з поставки нафтопродуктів (пального), які не підпадають під ознаки роздрібної торгівлі у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а отже, й підстави для їх оподаткування як операцій з роздрібної торгівлі пальним у даному випадку відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що самі по собі договори поставки і купівлі-продажу, які були укладені між позивачем та його контрагентами, за своєю юридичною природою не мають на меті задоволення особистих некомерційних інтересів, оскільки укладені між двома суб'єктами для використання товару у підприємницькій діяльності покупця або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Таким чином, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/610/16 прийнята з дотриманням вимог норм матеріального права, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 р. по справі № 820/610/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 р. по справі № 820/610/16 за позовом Науково-виробничої компанії «БРІЗ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Мельнікова Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.07.2016 року.