Постанова

від 19.07.2016 по справі 18/208

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 18/208

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 18/208 господарського суду міста Києва за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства "Укрвакцина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору та стягнення 123551066,47 грн.,

за участю представників:

Прокуратури: Рядчик А.В., посв. № 025990 від 05.05.2014р.,

Позивача: Станецька О.В., дов. № 4723/9/22-16 від 29.06.2016р.,

Відповідача 1: не з'явився,

Відповідача 2: не з'явився,

Відповідача 3: Селіфонов В.В., дов. № 5 від 03.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі №18/208 за позовом Заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Позивач, Стягувач) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - Мінохорониздоров'я, Відповідач 1), Державного підприємства "Укрвакцина" (далі - ДП "Укрвакцина", Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі - ТОВ "Інтерфарм", Відповідач 3, Боржник) позов Прокурора задоволено, а саме: визнано недійсним рішення Постійного тендерного комітету Мінохорониздоров'я, оформлене протоколом від 28.01.2009р. № 3, в частині обрання ТОВ "Інтерфарм" переможцем торгів на здійснення закупівлі вакцини "Пентаксим", а також визнано недійсним з моменту укладення: договір № 1/2 від 05.02.2009р. на поставку вакцини "Пентаксим", укладений між Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", а також додаткові угоди до нього, та стягнуто з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. Також, цим же судовим рішенням було стягнуто з Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", з кожного, в дохід Державного бюджету України по 8556,66 грн. державного мита та по 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення від 18.10.2011р. у справі №18/208, яке набрало законної сили 21.11.2011р., господарським судом міста Києва 13.12.2011р. було видано відповідні накази №№ 18/208, дійсні для пред'явлення до виконання до 21.11.2012р.

В наступному, 28.07.2015р. ТОВ "Інтерфарм" подало до господарського суду заяву, з урахуванням уточнень, про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. та про стягнення з КМУ безпідставно одержаних коштів у розмірі 30420,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. заяву ТОВ "Інтерфарм" задоволено - визнано наказ господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід Державного бюджету України 123551066,47 грн. таким, що не підлягає виконанню; визнано наказ господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід Державного бюджету України 8556,67 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з КМУ на користь ТОВ "Інтерфарм" безпідставно одержані кошти у розмірі 30420 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. скасовано і в задоволенні заяви ТОВ "Інтерфарм" про визнання наказів від 13.12.2011р. такими, що не підлягають виконанню у справі № 18/208, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі та поясненнях до неї, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 604, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 31, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4 1 , 41, 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Прокурор, у поданих до суду письмових поясненнях по справі, посилаючись на безпідставність вимог та доводів ТОВ "Інтерфарм", викладених у касаційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись із заявою про визнання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 такими, що не підлягають виконанню, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на ст.ст. 22, 25, 26, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 117 ГПК України, і на те, що грошові вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм" за рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 18/208, на підставі якого 13.12.2011р. і було видано оскаржувані накази, в силу приписів ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є погашеними, оскільки КМУ, як стягувач коштів, не звертався з відповідними кредиторськими вимогами в межах справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм", а тому, вважало, що у нього, як боржника, відсутній обов'язок сплати таких коштів.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 37, 38, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 117 ГПК України, та обставин справи, встановивши, що ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2012р. було порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, про що в офіційному виданні було опубліковане відповідне оголошення, ухвалою попереднього засідання цього ж суду від 30.01.2013р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких відсутні кредиторські вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм", та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою суду від 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, скасовано арешт майна боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження ним, про що мало місце оприлюднення в офіційному виданні, у зв'язку з чим, виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було закрито, а самі накази було повернуто до суду, тоді як КМУ з відповідними вимогами про погашення заборгованості, встановленої рішенням у справі № 18/208, на виконання якого і було видано накази від 13.12.2011р., в процедурі банкрутства ТОВ "Інтерфарм" не звертався, дійшов висновку про те, що вимоги КМУ по стягненню заборгованості, встановленої рішенням господарського суду від 18.10.2011р. у даній справі за наказом від 13.12.2011р., в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід вважати погашеними, що у свою чергу, свідчить про відсутність обов'язку у боржника - ТОВ "Інтерфарм" перед кредитором - КМУ, та про наявність підстав, передбачених ст. 117 ГПК України, для визнання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. такими, що не підлягають виконанню і задоволення відповідної заяви ТОВ "Інтерфарм".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Інтерфарм", з посиланням на встановлені судом обставини справи, та на підставі системного аналізу ст. 117 ГПК України, ст.ст. 598-609 ЦК України та ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку про те, що "погашені вимоги" у розумінні норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "припинення правовідносин (зобов'язання)" у розумінні норм ЦК України, не є тотожними, тоді як до підстав припинення зобов'язань визначених, зокрема, статтями 598-609 ЦК України, не віднесено такої підстави припинення зобов'язання, як його погашення в межах справи про банкрутство, а тому, вказані ТОВ "Інтерфарм" у заяві про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. підстави для такого визнання, суперечать загальним принципам виконання судових рішень та виключає передбачені ст. 117 ГПК України підстави для визнання спірних наказів такими, що не підлягають виконанню. У зв'язку з цим, відсутні також і підстави для стягнення з КМУ на користь ТОВ "Інтерфарм" безпідставно одержаних коштів у розмірі 30420,00 грн.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Частиною 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Водночас, частиною 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, статтею 50 згаданого Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В даному випадку, як вказувалось вище, та було встановлено судами попередніх інстанції, 13.12.2011р. на виконання судового рішення від 18.10.2011р. у справі №18/208, яке набрало законної сили 21.11.2011р., господарським судом міста Києва 13.12.2011р. було видано відповідні накази №№ 18/208, дійсні для пред'явлення до виконання до 21.11.2012р., які надійшли до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), який своєю постановою від 05.01.2011р. порушив виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі 18/208.

Разом з тим, 27.04.2012р. за заявою Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" було порушено провадження у справі №5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" та, відповідно до вимог статті 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, оголошення про що було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 106 (4750) від 15.06.2012р.

У зв'язку з цим, постановою ВДВС від 27.06.2012р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було зупинено.

В наступному, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі № 5011-15/5513-2012, відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", було затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема, встановлено (п. 8. ухвали), що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою цього ж господарського суду від 17.09.2013р. у справі №5011-15/5513-2012, ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом, відповідно до ст. 114 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", відкрито ліквідаційну процедуру та визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав 17.09.2013р. (п. 4. постанови), про що в офіційному виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 182 від 05.10.2013р. мало місце відповідне оголошення.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, з часу порушення провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" і до визнання його банкрутом з кредиторськими вимогами про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" 123551066,47 грн. на підставі наказів у справі № 18/208, КМУ не звертався.

У зв'язку з визнанням 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" банкрутом, постановою ВДВС від 11.01.2014р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було закінчено.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012, на підставі спільної заяви ліквідатора банкрута та голови комітету кредиторів боржника, було затверджено мирову угоду за якою, зобов'язання ТОВ "Інтерфарм" погашаються шляхом передачі його майна в рахунок погашення грошових вимог кредиторів, та припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм".

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 5011-15/5513-2012 було задоволено заяву Заступника Генерального прокурора України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. та ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012 - вказані судові рішення скасовано, а провадження у справі № 5011-15/5513-2012 за заявою ПАТ "ПроКредит Банк" про банкрутство ТОВ "Інтерфарм", припинено.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. у справі № 5011-15/5513-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015р., ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. та ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012 відмовлено.

Незважаючи на це, на підставі заяви Прокурора від 03.06.2015р. про відкриття виконавчого провадження, ВДВС було винесено постанови ВП №47795737 від 11.06.2015р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 18/208, виданого 13.12.2011р. господарського суду міста Києва від у справі 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. та про арешт майна боржника - ТОВ "Інтерфарм" та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, з огляду на викладені обставини справи, про те, що ухвалою попереднього засідання господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" було затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема, встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою від 17.09.2013р. це товариство було визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав 17.09.2013р., які було прийнято відповідно до норм 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), тоді як з часу порушення провадження у справі № 5011-15/5513-2012 і до визнання ТОВ "Інтерфарм" банкрутом, з кредиторськими вимогами про стягнення 123551066,47 грн. на підставі наказів № 18/208, КМУ не звертався, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ТОВ "Інтерфарм", про те, що такі вимоги, в силу вказаних вище приписів частини 2 статті 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), є погашеними, а наказ господарського суду за такими вимогами, відповідно до вищезгаданої частини 4 статті 117 ГПК України - не підлягає виконанню.

Стосовно висновків апеляційної інстанції, зроблених на підставі системного аналізу ст. 117 ГПК України, ст.ст. 598-609 ЦК України та ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", про те, що "погашені вимоги" у розумінні норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "припинення правовідносин (зобов'язання)" у розумінні норм ЦК України, не є тотожними, тоді як до підстав припинення зобов'язань визначених, зокрема, статтями 598-609 ЦК України, не віднесено такої підстави припинення зобов'язання, як його погашення в межах справи про банкрутство, а тому, вказані ТОВ "Інтерфарм" у заяві про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. підстави для такого визнання, суперечать загальним принципам виконання судових рішень та виключає передбачені статтею 117 ГПК України підстави для визнання спірних наказів такими, що не підлягають виконанню, то такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з наступним.

Дійсно, діючим ЦК України (ст.ст. 598-609) визначено поняття саме припинення зобов'язань, їх правові підстави та особливості. При цьому, вказані правові норми не містять такого поняття, як "погашені вимоги".

Разом з тим, частиною 1 ст. 598 ЦК України про підстави припинення зобов'язань, встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Тобто, вказана норма ЦК України передбачає можливість припинення зобов'язань, як на підставах, передбачених умовами конкретного договору, так і норм конкретного Закону, у тому числі - і спеціального, яким є ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ж положень останнього, який є спеціальним Законом, що встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторі та використовує спеціальну термінологію, визначається поняття "погашення зобов'язань".

Так, згідно ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання в інший спосіб, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Тобто, погашення зобов'язань, в розумінні вказаної норми спеціального Закону, яке може мати місце тільки в процедурах банкрутства, є спеціальним терміном і, фактично, має своїм правовим наслідком відсутність обов'язку боржника перед кредитором, тобто - те, що і припинення зобов'язання.

З огляду на таке, а також приписи частини 4 ст. 117 ГПК України, за якою господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом, на думку колегії суддів, вимоги ТОВ "Інтерфарм" у заяві про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. та про стягнення з КМУ безпідставно одержаних коштів у розмірі 30420,00 грн., є такими, що обґрунтовані нормами права, а тому, підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що оскільки постановою ВДВС від 11.01.2014р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було закінчено, а на підставі заяви Прокурора від 03.06.2015р. про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 18/208, виданого 13.12.2011р. господарського суду міста Києва від у справі 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. та про арешт майна боржника - ТОВ "Інтерфарм" та оголошення заборони на його відчуження постановою ВДВС ВП № 47795737 від 11.06.2015р. було відкрито, тобто - в термін більше одного року, останнім було допущено порушення вимог ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження".

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У зв'язку з викладеним, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ "Інтерфарм" про визнання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Водночас, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ "Інтерфарм" у даній справі, яка була прийнята у повній відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню її без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 18/208 скасувати повністю, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. - залишити без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Могил С.К.