Постанова

від 19.07.2016 по справі 18/208

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 18/208

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 18/208 господарського суду міста Києва за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства "Укрвакцина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору та стягнення 123551066,47 грн.,

за участю представників:

Прокуратури: Рядчик А.В., посв. № 025990 від 05.05.2014р.,

ВДВС: Артемчук Т.В., дов. № 20-22/705 від 30.12.2015р.,

Позивача: Станецька О.В., дов. № 4723/9/22-16 від 29.06.2016р.,

Відповідача 1: не з'явився,

Відповідача 2: не з'явився,

Відповідача 3: Селіфонов В.В., дов. № 5 від 03.12.2015р.

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі №18/208 за позовом Заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Позивач) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - Мінохорониздоров'я, Відповідач 1), Державного підприємства "Укрвакцина" (далі - ДП "Укрвакцина", Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі - ТОВ "Інтерфарм", Відповідач 3) позов Прокурора задоволено, а саме: визнано недійсним рішення Постійного тендерного комітету Мінохорониздоров'я, оформлене протоколом від 28.01.2009р. № 3, в частині обрання ТОВ "Інтерфарм" переможцем торгів на здійснення закупівлі вакцини "Пентаксим", а також визнано недійсним з моменту укладення: договір № 1/2 від 05.02.2009р. на поставку вакцини "Пентаксим", укладений між Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", а також додаткові угоди до нього, та стягнуто з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. Також, цим же судовим рішенням було стягнуто з Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", з кожного, в дохід Державного бюджету України по 8556,66 грн. державного мита та по 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного судового рішення від 18.10.2011р. у справі №18/208, яке набрало законної сили 21.11.2011р., господарським судом міста Києва 13.12.2011р. було видано відповідні накази №№ 18/208, дійсні для пред'явлення до виконання до 21.11.2012р.

В наступному, ТОВ "Інтерфарм" 28.07.2015р. подало до господарського суду міста Києва скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), у якій просило визнати дії Головного державного виконавця ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження №47795737 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва № 18/208 від 13.12.2011р. та накладення арешту на грошові кошти і майно ТОВ "Інтерфарм" незаконними, скасувати постанову ВДВС про відкриття виконавчого провадження № 47795737 від 11.06.2015р. та постанову ВДВС про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2015р., винесену в рамках виконавчого провадження №47795737, а також, скасувати постанову від 22.06.2015р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 12355106,65 грн., винесену в рамках виконавчого провадження № 47795737, та постанову про арешт коштів боржника від 22.06.2015р., винесену в рамках виконавчого провадження №47795737.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. скаргу ТОВ "Інтерфарм" задоволено повністю - визнано дії Головного державного виконавця ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження № 47795737 про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 та накладення арешту на грошові кошти і майно ТОВ "Інтерфарм" незаконними, скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 47795737 від 11.06.2015р. з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. № 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" 123551066,47 грн., скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.06.2015р., винесену в рамках виконавчого провадження № 47795737, скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.06.2015р., винесену в рамках виконавчого провадження № 47795737 та скасовано постанову від 22.06.2015р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 12355106,65 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. скасовано, і в задоволенні скарги ТОВ "Інтерфарм" на дії ВДВС, відмовлено.

У поданій касаційній скарзі та поясненнях до неї, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 25, 26, 50 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), ст.ст. 4 1 , 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Прокурор, у поданих до суду письмових поясненнях по справі, посилаючись на безпідставність вимог та доводів ТОВ "Інтерфарм", викладених у касаційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись із скаргою на дії ВДВС по відкриттю виконавчого провадження у справі, накладення арешту на майно, грошові кошти боржника та стягнення виконавчого збору, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на ст.ст. 22, 25, 26, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 121 2 ГПК України, і на те, що грошові вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм" за рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 18/208, на підставі якого 13.12.2011р. і було видано оскаржувані накази, в силу приписів ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є погашеними, оскільки КМУ, як стягувач коштів, не звертався з відповідними кредиторськими вимогами в межах справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм", а тому, відповідно, вважало, що у нього, як боржника, відсутній обов'язок сплати таких коштів, тоді як і сам термін пред'явлення до виконання наказів було встановлено до 21.11.2012р., а виконавче провадження за цими наказами було закінчено ВДВС 11.01.2014р., тому дії ВДВС по відкриттю виконавчого провадження у справі 11.06.2015р. з виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р., вважало незаконними.

Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 22, 25, 26, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 121 2 ГПК України, та обставин справи, встановивши, що ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2012р. було порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, про що в офіційному виданні було опубліковане відповідне оголошення, ухвалою попереднього засідання цього ж суду від 30.01.2013р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких відсутні кредиторські вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм", та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою суду від 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, скасовано арешт майна боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження ним, про що мало місце оприлюднення в офіційному виданні, у зв'язку з чим, виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 11.01.2014р. було закрито, а самі накази було повернуто до суду, тоді як КМУ з відповідними вимогами про погашення заборгованості, встановленої рішенням у справі № 18/208, на виконання якого і було видано накази від 13.12.2011р., в процедурі банкрутства ТОВ "Інтерфарм" не звертався, дійшов висновків про те, що в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги КМУ по стягненню заборгованості, встановленої рішенням господарського суду від 18.10.2011р. у даній справі за наказами від 13.12.2011р. слід вважати погашеними і такими, що не підлягають виконанню, а з огляду ще й на те, що саме відкриття державним виконавцем ВДВС у червні 2015 року виконавчого провадження по виконанню вказаних наказів поза межами, встановленого для цього частиною 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" строку, яке суперечить приписам частини 1 ст. 25 та частини 1 ст. 25 цього ж Закону, визнав незаконним, задовольнивши з цих підстав відповідну скаргу ТОВ "Інтерфарм".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення - про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Інтерфарм", з посиланням на встановлені судом обставини справи і, зокрема, про те, що в ухвалі від 19.06.2014р. про припинення провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" не було зазначено про погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк, тоді як вимоги, підтверджені наказами господарського суду № 18/208 від 13.12.2011р., не були задоволені повністю або частково, а також, виходячи з системного тлумачення статей 22, 23 і 50 ЗУ "Про виконавче провадження" про обчислення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, та терміну звернення Прокурора - 03.06.2015р. із заявою про відкриття виконавчого провадження та вчинення передбачених законодавством відповідних дій, дійшов висновку про те, що вказані накази господарського суду могли бути пред'явленими до виконання до 19.06.2015р., у зв'язку з чим, скаргу ТОВ "Інтерфарм" визнав необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Статтею 121 2 ГПК України передбачена можливість оскарження стягувачем, боржником або прокурором дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Разом з тим, згідно положень ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, статтями 6 та 11 згаданого Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону і, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Також, частиною 1 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, частиною 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, статтею 50 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання наказів № 18/208 та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В даному випадку, як вказувалось вище, та було встановлено судами попередніх інстанції, 13.12.2011р. на виконання судового рішення від 18.10.2011р. у справі № 18/208, яке набрало законної сили 21.11.2011р., господарським судом міста Києва 13.12.2011р. було видано відповідні накази №№ 18/208, дійсні для пред'явлення до виконання до 21.11.2012р., які надійшли до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС), який своєю постановою від 05.01.2011р. порушив виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі 18/208.

Разом з тим, 27.04.2012р. за заявою Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" було порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" та, відповідно до вимог статті 11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, оголошення про що було опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" № 106 (4750) від 15.06.2012р.

У зв'язку з цим, постановою ВДВС від 27.06.2012р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було зупинено.

В наступному, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі № 5011-15/5513-2012, відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"(у редакції, чинній на час виконання наказів № 18/208 та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), було затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема, встановлено (п. 8. ухвали), що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою цього ж господарського суду від 17.09.2013р. у справі №5011-15/5513-2012, ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом, відповідно до ст. 114 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання наказів № 18/208 та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), відкрито ліквідаційну процедуру та визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав 17.09.2013р. (п. 4. постанови), про що в офіційному виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 182 від 05.10.2013р. мало місце відповідне оголошення.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, з часу порушення провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" і до визнання його банкрутом з кредиторськими вимогами про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" 123551066,47 грн. на підставі наказів у справі № 18/208, КМУ не звертався.

У зв'язку з визнанням 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" банкрутом, постановою ВДВС від 11.01.2014р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було закінчено.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012, на підставі спільної заяви ліквідатора банкрута та голови комітету кредиторів боржника, було затверджено мирову угоду за якою, зобов'язання ТОВ "Інтерфарм" погашаються шляхом передачі його майна в рахунок погашення грошових вимог кредиторів, та припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм".

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у справі № 5011-15/5513-2012 було задоволено заяву Заступника Генерального прокурора України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. та ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012 - вказані судові рішення скасовано, а провадження у справі № 5011-15/5513-2012 за заявою ПАТ "ПроКредит Банк" про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" припинено.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. у справі № 5011-15/5513-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2015р., ухвалу господарського суду міста Києва від 13.05.2015р. у даній справі було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду міста Києва від 17.09.2013р. та ухвали господарського суду міста Києва від 19.06.2014р. у справі № 5011-15/5513-2012 відмовлено.

Незважаючи на це, на підставі заяви Прокурора від 03.06.2015р. про відкриття виконавчого провадження, ВДВС було винесено постанови ВП №47795737 від 11.06.2015р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 18/208, виданого 13.12.2011р. господарського суду міста Києва від у справі 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. та про арешт майна боржника - ТОВ "Інтерфарм" і оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим, з огляду на викладені обставини справи, про те, що ухвалою попереднього засідання господарського суду від 30.01.2013р. у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" було затверджено реєстр вимог кредиторів та, зокрема, встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою від 17.09.2013р. це товариство було визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав 17.09.2013р., які було прийнято відповідно до норм статті 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), тоді як з часу порушення провадження у справі № 5011-15/5513-2012 і до визнання ТОВ "Інтерфарм" банкрутом, з кредиторськими вимогами про стягнення 123551066,47 грн. на підставі наказів № 18/208 КМУ не звертався, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ТОВ "Інтерфарм", про те, що такі вимоги, в силу вказаних вище приписів частини 2 статті 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання спірних наказів та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), є погашеними, а наказ господарського суду за такими вимогами, відповідно до частини 4 статті 117 ГПК України - не підлягає виконанню.

Стосовно висновків апеляційної інстанції про те, що оскільки в ухвалі від 19.06.2014р. про припинення провадження у справі №5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" не було зазначено про погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк, тоді як вимоги, підтверджені наказами господарського суду № 18/208 від 13.12.2011р., не були задоволені повністю або частково, а також, виходячи з системного тлумачення статей 22, 23 і 50 ЗУ "Про виконавче провадження" про обчислення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, та терміну звернення Прокурора - 03.06.2015р. із заявою про відкриття виконавчого провадження та вчинення передбачених законодавством відповідних дій, яке у свою чергу підтверджує те, що вказані накази господарського суду могли бути пред'явленими до виконання до 19.06.2015р., то такі не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з наступним.

Як зазначалось вище, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі № 5011-15/5513-2012, відповідно до вимог ст.ст. 14, 15 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання наказів №18/208 та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), було затверджено реєстр вимог кредиторів, та встановлено (п. 8. ухвали), що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою цього ж господарського суду у цій же справі від 17.09.2013р., ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом, відповідно до положень ст. 114 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час виконання наказів № 18/208 та провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм"), відкрито ліквідаційну процедуру та визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань таким, що настав 17.09.2013р. (п. 4. постанови), про що в офіційному виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 182 від 05.10.2013р. мало місце відповідне оголошення, яке, у свою чергу, спростовує доводи суду апеляційної інстанції про відсутність у судових рішеннях, прийнятих у справі про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" вказівок про погашення вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з визнанням 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" банкрутом, постановою ВДВС від 11.01.2014р. виконавче провадження № 30576619 з примусового виконання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р., які були дійсні для пред'явлення до виконання - до 21.11.2012р. у справі № 18/208 було закінчено, тоді як із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання таких наказів та про арешт майна боржника - ТОВ "Інтерфарм" і оголошення заборони на його відчуження Прокурор до органу ВДВС звернувся тільки 03.06.2015р., тобто - поза межами, визначених для цього частиною 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідних строків.

Проте, ВДВС, всупереч приписів ст.ст. 22, 25 та 26 ЗУ "Про виконавче провадження", було винесено постанови ВП № 47795737 від 11.06.2015р. про відкриття відповідно виконавчого провадження.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У зв'язку з викладеним, постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги на дії ВДВС, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Водночас, ухвала суду першої інстанції про задоволення скарги ТОВ "Інтерфарм" на дії ВДВС у даній справі, яка була прийнята у повній відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню її без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №18/208 скасувати повністю, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. - залишити без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Могил С.К.