Рішення

від 19.07.2016 по справі 908/1560/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/56/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016 Справа № 908/1560/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Шевченківського району (юридична адреса - 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса - 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, б. 9)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Славутич» ЛТД (адреса - 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменко, б. 12)

про стягнення заборгованості

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2, довіреність №164/20-19 від 07.06.2016р.

від відповідача : не з'явився

Суть спору:

07 червня 2016 року Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Шевченківського району (далі за текстом Концерн «МТМ») звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Славутич» ЛТД (далі за текстом ТОВ «Славутич» ЛТД) про стягнення заборгованості.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2016р. порушено провадження у справі №908/1560/16, судове засідання призначено на 30.06.2016р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2016р. розгляд справи відкладено до 19.07.2016р.

В судовому засіданні 19.07.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340099 від 01.02.2009р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, останньому в період з листопада 2014 року по квітень 2016 року поставлено теплову енергію на загальну суму 17 147,79 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати отриманої теплової енергії виконав не в повному обсязі на суму 439,98 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості становить 16 707,81 грн. Відповідачем порушено строк внесення оплати, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ТОВ «Славутич» ЛТД на користь Концерну «МТМ» 16 707,81 грн. основного боргу, 315,17 грн. 3% річних, 1932,34 грн. інфляційних збитків, 2033,09 грн. пені та покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору.

Відповідач в судові засідання 30.06.2016р. та 19.07.2016р.за викликом суду не з'явися, про причини неявки суд не повідомив, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 07.06.2016р. про порушення провадження у справі та від 30.06.2016р. про відкладення розгляду справи були направлені за адресою місцезнаходження Відповідача, вказаною у позовній заяві, яка також зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, б. 12.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне .

01.02.2009р. між Концерном «Міські теплові мережі» (в редакції Додаткової угоди від 04.01.2012р.) - Теплопостачальна організація та ТОВ «Славутич» ЛТД - Споживач укладено Договір №340099 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом Договір)

За умовами п. 1.1. Договору Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпускати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді, потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно з п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п. 6.3. Договору, підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.4. Договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Відповідно до п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

За умовами п. 6.7.1. Договору, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

В разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір діє з 01 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4. Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором, Концерном «МТМ» за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року була відпущена Відповідачеві теплову енергію на суму 17 147,79 грн., у зв'язку з чим на адресу Відповідача направлялись відповідні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату заборгованості за спірний період, які долучені до матеріалів справи.

Як зазначено в актах приймання-передачі теплової енергії, в разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений Договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим.

При цьому, Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Концерну «МТМ» не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими Позивачем до оплати за відповідні періоди.

В свою чергу, Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений Договором строк здійснив частково на суму 439,98 грн., чим порушив умови Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору, на час судового розгляду справи заборгованість ТОВ «Славутич» ЛТД перед Концерном «МТМ» за фактично спожиту теплову енергію за Договором у період з листопада 2014 року по квітень 2016 року склала 16 707,81 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин вимога Концерну «МТМ» про стягнення з ТОВ «Славутич» ЛТД на свою користь боргу за спожиту теплову енергію в сумі 16 707,81 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, просить стягнути з останнього 315,17 грн. 3% річних, 1932,34 грн. інфляційних збитків та 2033,09 грн. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

За умовами п. 7.2.8. Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.4. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 347,26 грн., інфляційні збитки у розмірі 1932,34 грн. та пеня у розмірі 3 132,23 грн.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що від Позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог не надходило, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 315,17 грн. 3% річних, 1932,34 грн. інфляційних збитків та 2033,09 грн. пені, як то заявлено в позовній заяві Концерну «МТМ».

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач правом у часті в судовому засіданні та правом надання відзиву на позов не скористався.

За викладених обставин позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з ТОВ «Славутич» ЛТД 16 707,81 грн. основного боргу, 315,17 грн. 3% річних, 1932,34 грн. інфляційних збитків, 2033,09 грн. пені підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Шевченківського району до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Славутич» ЛТД про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Славутич» ЛТД (69120 м. Запоріжжя, вул. Авраменко, б. 12, код 20480733) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Шевченківського району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; факт. адр.: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9; код ЄДРПОУ 32121458) 16 707 (шістнадцять тисяч сімсот сім) грн. 81 коп. основної заборгованості, 2 033 (дві тисячі тридцять три) грн. 09 коп. пені, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 17 коп. 3% річних, 1 932 (одну тисячу дев'ятсот тридцять дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.