Рішення

від 20.07.2016 по справі 917/921/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016 р. Справа № 917/921/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича організація "Лактол Інтернейшнл" (бульвар Івана Лепсе, буд. 4, корпус 20, м. Київ, 03680)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 23, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300; вул. Миру, буд.3А, смт. Білогір"я, Хмельницька область, 30200)

про стягнення 164188,07 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники в судових засіданнях 14.07.2016р. та 20.07.2016р. :

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

В судовому засіданні 14.07.2016р. судом оголошувалася перерва до 20.07.2016р. згідно ст. 77 ГПК України.

Розглядається позовна заява про стягнення 164188,07 грн., з них: 122186,95 грн. основного боргу, згідно договору поставки № 000171 від 06.12.2011р., 29132,50 грн. - пені, 9929,16 грн. - інфляційних, 2939,46 грн. - 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав.

Для ндання можливості відповідачу подати відзив на позов ухвалою суду від 22.06.2016р. розгляд справи відкладався до 14.07.2016р. (а.с.87).

В судовому засіданні 14.07.2016р. відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом (а.с.97). Дане клопотання було задоволено судом, в розгляді справи було оголошено перерву до 20.07.2016р.

В судовому засіданні 20.07.2016р. відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості добровільно сплатити борг.

Позивач надав заперечення проти укладення мирової угоди, заперечував проти відкладення розгляду справи, та наполягав на вирішенні спору по суті.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався на клопотання відповідача, спір між сторонами не врегульовано, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється судом.

Відповідачем також заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду до січня 2017р.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні 20.07.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича організація "Лактол Інтернейшнл" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" було укладено договір поставки № 000171 від 06.12.2011р. (далі - Договір); (а.с.15-18).

Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 08.09.2014р.) договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного взаєморозрахунку сторін або до припинення дії договору за взаємною згодою сторін, але не довше ніж до 31.12.2015р. Після чого, у випадку відсутності претензій сторін одна до доної, чинність Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік (а.с.22).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався продати, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити інгредієнти виробництва компанії В« Chr.HansenВ» (далі - Товар), асортимент та ціна на які вказані у відповідному додатку 1 (Специфікаціях) до цього договору, і які є невід'ємними частинами цього Договору, за умов їх підписання і скріплення печатками.

Згідно п. 5.1 Договору ціна на товар визначається у відповідних додатках (специфікаціях) до цього договору в гривнях.

В Додатках - специфікаціях № 1 від 08.12.2011р. та № 2 від 21.01.2013р. до Договору сторони визначили, асортимент, кількість та ціну товару (а.с.19, 21).

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 149573,50 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № РН-0000789 від 12.05.2015р. на суму 62243,00 грн., № РН-0001081 від 16.06.2015р. на суму 60066,00 грн., № РН-0001429 від 30.07.2015р. на суму 37264,50 грн.; податковими накладними від 12.05.2015р. № 52, від 16.06.2015р. № 120, від 30.07.2015р. №234, та довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 363 від 07.05.2015р., №497 від 16.06.2015р., № 632 від 29.07.2015р., (а.с.24-26,27-29, 33-38).

На оплату вказаного товару відповідачу були виписані рахунки-фактури № СФ-0000844 від 07.05.2015р., № СФ-0001143 від 12.06.2015р., № СФ-0001535 від 29.07.2015р., (а.с.30-32).

Відповідно до п.2.7 Договору датою відвантаження товару вважається дата виписки видаткової накладної. Отже, датою поставки є дата, що зазначається у видатковій накладній.

За умовами п.5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.09.2014р.) відповідач зобов'язався перерахувати на банківський рахунок позивача грошові кошти протягом 45 календарних днів з дати відвантаження відповідної партії товару відповідачу (а.с.22).

Відповідачем було відшкодовано позивачу 27386,55 грн. вартості товару.

Заборгованість в сумі 122186,95 грн. за одержаний товар відповідачем сплачена не була.

Позивач направляв відповідачу претензію від 03.03.2016р. №11-01/2016 з вимогою оплати боргу, що підтверджується поштовим повідомленням від 05.03.2016р. про вручення (а.с.40-43).

Відповідач оплати заборгованості не здійснив.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 122186,95 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 8.2 Договору сторони встановили, що у випадку затримки покупцем сплати за товар постачальник має право пред'явити вимогу на сплату покупцем неустойки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки стосовно несплаченої суми (відповідної частини суми) вартості товару, що був поставлений покупцю. Обов'язок покупця сплатити, пеню виникає у випадку пред'явлення постачальником вимоги стосовно цього. Нарахування неустойки (пені, штрафів) припиняється виконанням зобов'язання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 29132,50 грн . пені за прострочення оплати товару, у тому числі: за період 27.06.2015р. - 26.12.2015р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000789 від 12.05.2015р.; за період 01.08.2015р. - 31.01.2016р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0001081 від 16.06.2015р.; за період 14.09.2015р. - 13.03.2016р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0001429 від 30.07.2015р., 2939,46грн. - 3 % річних та 9929,16грн . - інфляційних за вказані періоди.

Проте, при нарахуванні пені і річних позивач не врахував, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останній день оплати за накладною № РН-0001429 від 30.07.2015р., припадає на вихідний день - неділю 13.09.2015р., тому останній день для оплати - 14.09.2015р., а прострочення починається з 15.09.2015р.

Після проведення перевірки розрахунку судом визначено, що сума пені становить 29071,25 грн., а сума 3 % річних - 2936,46 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

В іншій частині у позовних вимогах про пені слід відмовити за їх безпідставністю.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що нарахування інфляційних є правомірним на суму 9015,48грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

В іншій частині у позовних вимогах про стягнення інфляційних слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду згідно графіку до 30.01.2017р.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував про розстрочки виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача, про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За таких обставин відсутні підстави для надання відстрочки виконання даного судового рішення. Отже, заява відповідача судом відхиляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, буд. 82, офіс 23, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича організація "Лактол Інтернейшнл" (бульвар Івана Лепсе, буд. 4, корпус 20, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 35757383) 122186грн. 95 коп . основного боргу, 29071грн. 25 коп . пені, 2936грн. 46коп . річних, 9015грн. 48коп. інфляційних, 2448грн. 15коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 25.07.2016р.

Суддя Безрук Т. М.