Рішення

від 20.07.2016 по справі 922/1636/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р.Справа № 922/1636/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Дочірнє підприємство "Спринтер", м. Харків до ТОВ "ТБ "Салтівський рітейл", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 16.09.15 року;

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. б/н від 05.07.16 року.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Торгівельний Будинок "Салтівський Рітейл" (далі - відповідач) звернулось ТОВ "ДП Спринтер" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі168532,22 грн., що виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 46497,74 грн., 3% річних у розмірі 4107,73 грн. та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 30.05.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 22.06.2016 року о 10:30 год.

17.06.2016 року до суду від позивача надійшло письмове нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.05.2016р. Суд, дослідивши надані пояснення та додані до них документи, долучає їх до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.06.2016р. у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача розгляд справи було відкладено на 06.07.2016 об 11:45.

06.07.2016р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вх.№22066) про долучення до матеріалів справи неврахованої позивачем оплати заборгованості за договором поставки за платіжним дорученням №1243 від 21.06.2016р. на суму 10000,00 грн.

06.07.2016р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.07.2016р. о 10:30 год.

20.07.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав письмовий відзив на позовну заяву (вх.№23811) та клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень №1243 від 21.06.2016р., №1344 від 06.07.2016р, №1462 від 19.07.2016р. (вх.№23812) на підтвердження часткової сплати відповідачем основної заборгованості.

У судовому засіданні 20.07.2016р. позивач зазначив, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу позовні вимоги підтримує у межах наданої до суду 20.07.2016р. заяви про зменшення основного боргу (вх.№23810). У відповідності до наданої заяви сума заборгованості скаладає: основний борг у сумі 144 532,22 грн., пеня у розмірі 46 497,74 грн.,3% річних у сумі 4107,73 грн. Крім цього разом з заявою про зменшення боргу надав до суду підписані та скріплені печатками сторін товарно-транспортні накладні №Р30404 від 24.11.2014р., №Р30414 від 24.11.2014, №Т1865 від 16.01.2015р.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.Подальший розгляд справи ведеться з врахуванням зазначених змін.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечує частково, не погоджується з нарахованою сумою боргу по пені та 3% річних.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП СПРИНТЕР" (надалі Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Салтівський Рітейл" (надалі Покупець, Відповідач) був укладений Договір поставки №д-5380 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання товару Покупцем.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 171 006,68грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується наступними видатковими накладними : Р30404 від 21.11.2014р на суму 25 033,56 грн., Р30414 від 24.11.2014р. на суму 1408,03 грн., Т1865 від 16.01.2015р. на суму 2728,13 грн., Т7648 від 18.03.2015р. на суму 23 793,44 грн., Т7649 від 19.03.2015р.на суму 13900,91 грн., Т7651 від 20.03.2015р. на суму 18 027,19 грн., Т7652 від 21.03.2015р. на суму 3999,91 грн., Т8256 від 15.04.2015р. на суму 10 471,94 грн., Т8294 від 16.04.2015р. на суму 3070,30 грн., Т8307 від 17.04.2015р. на суму 1 539,70 грн., Т10496 від 30.04.2015 на суму 9 598,24 грн., Т21335 від 27.05.2015р. на суму 10 679,33 грн., Т22171 від 28.05.2015р. на суму 9 046,66 грн., Т29264 від 18.06.2015р. на 37709,34 грн.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Судом встановлено, що відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар внаслідок чого у відповідача утворювалася заборгованість за окремі періоди поставки, тобто мало місце прострочення боржника. Станом на дату подачі позову заборгованість за поставлений товар складає 144 532,22 грн.

Відповідач у судовому засіданні 20.07.2016р. не заперечував щодо наявної у нього основної заборгованості за Договором поставки №д-5380 від 01.07.2014р. у розмірі 144 532,22 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 144532,22 грн. є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не заперечуються сторонами.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 4107,73 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що Договором поставки №д-5380 від 01.07.2014р. не передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату товару та її розмір.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 22.12.2014 р. по 01.02.2015 р. в загальній сумі 46497,74 грн.

В зв'язку з тим, що договором не передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 22.12.2014 р. по 01.02.2015 р. в загальній сумі 46497,74 грн. необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 538, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський рітейл", код в ЄДРПОУ 39217848, адреса: 61029, м. Харків, Шосе Сатівське, буд.129 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Спринтер", код в ЄДРПОУ 30534106, адреса: 61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11) - 144532 грн. 22 коп. основного боргу, 4107 грн. 73 коп. процентів річних та 2229 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_1