Постанова

від 18.07.2016 по справі 904/7673/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року Справа № 904/7673/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Березкіна О.В. ( доповідач)

суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

Секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник, довіреність №525/03 від 07.06.2016 р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 26.10.2015 р.;

представник третьої особи за первісним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином ( поштові повідомлення а.с.82,89,101 т.3)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року у справі № 904/7673/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, настороні відповідача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Івано-Франківський Арматурний завод", м. Івано-Франківськ

про стягнення 345 200 099,49 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

про визнання договору поруки припиненим

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року (головуючий Мартинюк С.В., судді: Татарчук В.О., Новікова Р.Г.) відмовлено у задоволенні первісного позову публічному акціонерному товариству « Брокбізнесбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" про стягнення 345 200 099,49 грн.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"- задоволено.

Суд визнав припиненим договір поруки № 3 від 30.04.2013 року, укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс".

Не погодившись з рішенням суду, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи, визнав доведеними обставини, які не були доведені, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що суд дав неналежну оцінку вимозі ПАТ «Брокбізнесбанк» (вих. № 951/015 від 25.11.2014 р.), оскільки фактично, звертаючись з даною вимогою, позивач за первісним позовом не змінив строк виконання зобов'язання за Генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12 травня 2006 року та не вимагав від ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» (боржник) достроково виконати зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а лише вимагав погасити прострочену частину заборгованості.

З вимогою про дострокове виконання зобов»язання позивач звернувся лише у серпні 2015 року, що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 909/960/15 за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», ПАТ «Інтеко» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому позивач не пропустив шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення з вимогою (позовною заявою) до ТОВ «Енергокомплекс» (поручителя).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 травня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 13 червня 2016 року колегією суддів у складі : головуючого судді Березкіна О.В. ( доповідача); суддів: Дармін М.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року судове засідання за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕнергокомплексВ» - ОСОБА_2 призначено провести в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва 13 червня 2016 року.

13 червня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 12 липня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року судове засідання за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕнергокомплексВ» - ОСОБА_2 призначено провести в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва 12 липня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня 2016 року судове засідання призначено провести в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва 18 липня 2016 року.

Представник позивача за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду.

В судове засідання третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 акціонерне товариство "Івано-Франківський Арматурний завод", м. Івано-Франківськ, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася ( поштові повідомлення а.с.82,89,101 т.3).

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, а на думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників третьої особи не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2006 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - Банк, Кредитор, Позивач) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" (далі - Позичальник, Третя особа) був укладений генеральний договір кредитної лінії № 2298, який набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).

У зв'язку з реструктуризацією заборгованості 30.04.2013 року між сторонами зазначеного договору була укладена додаткова угода № 31 згідно з якою генеральний договір кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року викладено у новій редакції (далі - Кредитний договір, Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк у межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається банком позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Загальний ліміт кредитної лінії на дату здійснення реструктуризації дорівнює:

- гривневому еквіваленту за курсом, що складається на міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) на дату виконання зобов'язань ПАТ "ІФАЗ", як поручителя на підставі договору поруки за зобов'язаннями ПрАТ "Інтеко", які виникли на підставі генерального кредитного договору № 4107 від 20.03.2008 року, а саме: гривневий еквівалент 7 586 688,71 доларів США (заборгованість за кредитом та процентам);

- плюс гривневому еквіваленту за курсом, що складеться на МВРУ на дату погашення суми заборгованості за генеральним кредитним договором № 3516 від 05.06.2007 року, а саме: гривневий еквівалент 8 648 943,10 доларів США (заборгованість за кредитом та процентами);

- плюс гривнева заборгованість за договором № 2298 від 12.05.2006 року на дату здійснення реструктуризації, яка складає 445 954,06 грн. (заборгованість за кредитом);

- плюс подвійний ліміт гривневого еквіваленту суми заборгованості за договором №2298 від 12.05.2006 року (заборгованість за кредитом) за курсом, що складається на МВРУ на дату здійснення реструктуризації, а саме: гривневий еквівалент 3 930 897,32 доларів США;

- плюс гривневий еквівалент суми заборгованості за договором № 2298 від 12.05.2006 року (проценти за кредитом) за курсом, що складеться на МВРУ на дату здійснення реструктуризації, а саме гривневий еквівалент 890 482,89 доларів США;

- плюс заборгованість за комісіями за генеральними кредитними договорами № 4107 від 20.03.2008 року, № 3516 від 05.06.2007 року і договором № 2298 від 12.05.2006 року, а саме: 11 181 881,03 грн.

За змістом останнього абзацу цього пункту кредитного договору загальна сума ліміту кредиту на кінець дня проведення реструктуризації становитиме 167 224 076,47 грн.

Відповідно допункту 1.3 договору строк користування (термін повернення) кредитом - до 29.04.2019 року включно.

Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у строки, порядку та на умовах, визначених цим договором. не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 цього договору та відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить: на строк з 30.04.2013 року по 29.04.2015 року включно - 0,1% річних у гривнях; з 30.04.2015 року по 29.04.2017 року включно - 6% річних у гривнях; з 30.04.2017 року по 29.04.2019 року включно - 12% річних у гривнях.

При цьому сторони погодилися, що у разі непогашення позичальником кредиту (у тому числі траншу) у строк, визначений пунктом 1.3 цього договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у пункті 1.3 цього договору (з урахуванням строків графіку погашення заборгованості (додаток № 2), нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою в розмірі, який визначається в залежності від періоду, за який нараховується така процентна ставка, а саме:

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 0,1% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 25,1% річних;

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 6% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 31% річних;

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 12% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 37% річних.

За пунктом 1.5 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: реструктуризація заборгованості за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року; генеральним кредитним договором № 3516 від 05.06.2007 року, укладеним з позичальником та за генеральним кредитним договором № 4107 від 20.03.2008 року, укладеним із ПрАТ "Інтеко".

Пунктом 2.7 договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту (траншу) банком позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.1 цього договору на підставі заяви позичальника.

Моментом (днем) надання кредиту (траншу) банком позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.1 цього договору на підставі заяви позичальника (пункт 2.7 договору).

Повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно з пунктом 2.12 цього договору, не пізніше строків, у сумах та у порядку, передбаченими графіком (додаток 2), встановлених пунктом 1.2 цього договору та не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 цього договору (пункт 2.8 договору).

Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в пункті 1.4 цього договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної у пункті 1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році (пункт 2.9 договору).

Згідно з пунктом 2.10 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісяця. При цьому:

а) перше нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з дня надання кредиту по передостанній робочий день включно місяця, в якому надано кредит;

б) у подальшому проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця;

в) при повному погашенні кредиту (утому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця до дня погашення (не включно).

У місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно.

Відповідно до пункту 2.11 договору проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, а також у день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Пунктом 2.13 договору передбачено, що моментом (днем) повернення суми кредиту, його частини, процентів, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, визначених цим договором, вважається день зарахування на відповідні рахунки банку кредиту відповідно до пунктів 2.12 та 2.14 цього договору.

Якщо цей день не є операційним банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного операційного банківського дня. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є операційним банківським до наступного операційного банківського дня.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору сторони встановили право банку вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено позичальником укладеними ним із позивачем за первісним позовом у цій справі наступними договорами:

- договором іпотеки від 18.05.2006 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 1418;

- договором іпотеки від 13.04.2013 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 534;

- договором іпотеки від 27.06.2006 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № Д289;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - основні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 521;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - сировина та матеріали, готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 522;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 523);

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - транспортні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 525.

За змістом пунктів 5.1 договорів іпотеки іпотекодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на увесь період строку дії цих договорів.

За невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань, передбачених пунктами 5.1 договорів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500 грн.

Згідно з пунктами 11.4 договорів іпотеки ці договори діють до повного виконання зобов'язань за ними та основного зобов'язання за кредитним договором.

У порядку забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 30.04.2013 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" (далі - Відповідач за первісним позовом, Поручитель) було укладено договір поруки № 3 (далі - договір поруки), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боргових зобов'язань боржника.

Згідно з пунктом 1.2 договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (у тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку, встановленому кредитним договором.

Порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань уразі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором (пункт 1.4 договору поруки).

Пунктом 1.7 договору поруки встановлені гарантії поручителя. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений із положеннями кредитного договору, додаткової угоди № 31 до кредитного договору, укладеної 30.04.2013 року, цілком розуміє його зміст, умови та згоден виступити поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання у тексті цього договору на положення кредитного договору є зрозумілим і достатнім для сторін.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України (пункт 5.1 договору поруки).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" із позовом про стягнення основного боргу за кредитом в сумі 166 524 076,47 грн., основного боргу за відсотками в сумі 27 690 522,54 грн., пені за прострочені строки повернення кредиту в сумі 50 855 195,42 грн., пені за порушення строків сплати кредиту в сумі 112 644,46 доларів США, що еквівалентно 2 482 637,83 грн., пені за прострочення сплати процентів в сумі 3 730 712,74 грн., пені за прострочення сплати процентів в сумі 5486,20 доларів США, що еквівалентно 120913,60 грн., 3% річних в сумі 3211852,56 грн., 3% річних в сумі 23626,16 доларів США, що еквівалентно 520710,90 грн., інфляційних втрат в сумі 73321069,83 грн., штрафу за порушення вимог договору в сумі 20 000,00 грн., штрафу за порушення вимог п. 5.1 іпотечних договорів в сумі 5016722,28 грн., штрафу за порушення вимог п. 5.2 іпотечних договорів в сумі 5016722,28 грн., штрафу за порушення вимог п. 3.1.4 договорів застави в сумі 6688963,04 грн., позивач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" посилався на не виконання ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року (в редакції додаткової угоди № 31 від 30.04.2013 року), у зв'язку з чим у останнього і виникла заборгованість у сумі 345 200 099,49 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, як з поручителя у відповідності до договору поруки № 3 від 30.04.2013 року.

Відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" звертаючись із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання договору поруки припиненим, посилався на те, що договір поруки припинив свою дію 01.07.2015 року, оскільки строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015 року, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику такої вимоги.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості з поручителя, господарський суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача з позовом до суду мало місце 27.08.2015 року, тобто поза межами строку дії поруки, оскільки строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015 року, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику такої вимоги, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову до відповідача.

Відповідно зазначене стало підставою для задоволення зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу ( частина друга статті 1050 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" з вимогою № 951/015 від 25.11.2014 року, в якій просив сплатити протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги прострочену заборгованість у сумі 11 352 000,00 грн., що виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року та прострочені проценти у сумі 857 516,25 грн., нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 року по 30.10.2014 року.

Зазначена вимога була отримана представником ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" 01.12.2014 року, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Жодних заперечень проти заявленої до стягнення суми заборгованості, у тому числі вказаної у вимозі № 951/015 від 25.11.2014 року, відповідач та третя особі у справі суду не надали.

10.02.2015 року ОСОБА_3 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" вимогу № 26/045іф від 09.02.2015 року, в якій просило на підставі пункту 2.1.2 договору поруки № 3 від 30.04.2013 року здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами у сумі 15 737 597,06 грн. не пізніше наступного дня з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 105, том 1).

Зазначена вимога була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" 17.02.2015 року, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 106, том 1).

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що якщо позичальник не здійснив повернення заборгованості відповідно до вимог пункту 5.1 цього договору, банк має право вжити заходів зі стягнення наявної заборгованості за цим договором.

Отже, заборгованість позичальника за кредитним договором дає право банку вимагати дострокового повернення як поточної заборгованості, так і частини позики, що залишилася разом із процентами та іншою заборгованістю за кредитом. Вказаний висновок узгоджується з нормативними приписами частини другої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За умовами пункту 5.1 договору поруки договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

Між тим, положення договору про дію поруки до повного виконання усіх зобов'язань, забезпечених порукою, не може розглядатися як установлення строку дії поруки у розумінні статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За таких обставин строк дії поруки договором не встановлений.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 Цивільного кодексу України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відмовляючи у первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк виконання зобов'язання щодо погашення всієї заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015 року, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику вимоги, а шестимісячний строк, протягом якого діяла порука відповідача та протягом якого позивач мав змогу звернутися до нього з позовом, закінчився 01.07.2015 року.

Проте, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов передчасного висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України через подачу кредитором позову у серпні 2015 року, тобто після спливу настання строку виконання основного зобов'язання, а не протягом 6 місяців із цієї дати.

Так, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами , повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу .

Тобто у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів (постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 23.12.2015 року у справі №6-436цс15).

Звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості з поручителя мало місце 21.08.2015 року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті (а.с. 115, том 1).

Таким чином, дія поруки щодо платежу строк погашення якого настав 21.02.2015 року (в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж) та наступних як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України не припинилась.

Зважаючи на викладене, оскільки ОСОБА_3 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось з позовом до боржника та з позовом до поручителя щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж (21.02.2015 року), дія поруки щодо вказаного та наступних платежів як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України не припинилась.

Оцінюючи вимогу № 951/015 від 25.11.2014 року, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що вона не є вимогою про дострокове повернення кредиту, якою змінений строк погашення кредиту (протягом 30 календарних днів з моменту отримання) з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5.1 договору, не зважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній банком частині) та іншої заборгованості за цим договором у наступних випадках:

а) прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом;

б) використання кредиту не за цільовим призначенням;

в) виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком банку можуть призвести до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання за цим договором;

г) неподання позичальником на вимогу банку даних, що стосуються його фінансового стану;

д) невиконання позичальником будь-яких умов цього договору;

є) невиконання умов договорів забезпечення позичальником та/або невиконання умов договорів забезпечення третіми особами (заставодавцями, іпотекодавцями (майновими поручителями), поручителями, страхувальниками, гарантами та ін.), втрата чи погіршення предметів договорів забезпечення (зменшення ринкової вартості та інше);

ж) пред'явлення платіжних вимог, виставлених на рахунки позичальника, відкритих у банку, арешт таких рахунків;

з) зміна перших посадових осіб виконавчого органу позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) позичальника;

і) порушення справи про банкрутство стосовно позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями), гарантами, поручителями позичальника та ін.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом у повному обсязі.

Тобто, умовами договору передбачено право Банку вимагати від позичальника як дострокового повернення кредиту, так і право на стягнення іншої заборгованості, якою в даному випадку є поточна заборгованість.

Так, за змістом вимоги №951/015 від 25.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" вимагало сплатити ОСОБА_3 акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" прострочену поточну заборгованість, що виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року та прострочені проценти, нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 року по 30.10.2014 року.

При цьому у вимозі зазначено, що у разі непогашення заборгованості протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги, згідно пункту 5.2 генерального договору кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року, пункту 6.2 іпотечних договорів №528, №531, №534 від 30.04.2013 року, пункту 4.1 договорів застави №521, №533, №523, №525 від 30.04.2013 року Банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, у тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Тобто, ОСОБА_3 акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" вимагало сплати поточної простроченої заборгованості по сплаті кредиту та відсотків та зазначило, що у разі такого непогашення банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій згідно з приписами пункту 5.2 кредитного договору.

Між тим, вимогою №951/015 від 25.11.2014 року банк не змінив строк виконання основного зобов'язання щодо сплати як прострочених чергових платежів (виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року) так і не вимагав здійснити дострокове повернення всієї суми кредиту, а лише вимагав погасити поточну заборгованість та попередив про наслідки непогашення заборгованості.

Посилання у вимозі на п.5.1 договору, яким регламентується питання дострокового повернення кредиту, не свідчить про те, що банк вимагав саме дострокового повернення усієї суми кредиту, оскільки п.5.1 надає право банку як на дострокове повернення всієї суми кредиту, так і іншої заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту позивач (за первісним позовом) звернувся до боржника (Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод") лише у серпні 2015 року шляхом подання позову до господарського суду Івано-Франківської області, що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франковської області від 28.08.2015 року.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення суми боргу є помилковими, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" такими, що підлягають задоволенню частково, у межах суми заборгованості щодо платежів з погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафу, відсотків за користування коштами та інфляційних нарахувань, строк виконання яких настав з 21 лютого 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня звернення з позовом до поручителя.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, та з урахуванням строку виконання зобов»язань, на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 150 696 076,47 грн.; заборгованість за процентами в сумі 23 176 501,60 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту в сумі 42 470 483,00 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати процентів в сумі 3 562 132,51 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) в сумі 2 355 753,75 грн.; сума індексації простроченої заборгованості в сумі 52 333 441,56 грн.

Крім того, на користь позивача за первісним позовом підлягає сплаті штраф у сумі 1672240,76 грн., оскільки відповідно до п.5.2 іпотечних договорів на вимогу іпотекодержателя і потекодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язаний за власний рахунок проводити незалежну оцінку майна, що надається в іпотеку за цим договором, але не рідше одного разу в рік згідно з вимогами законодавства та надавати іпотекодержателю оригінали або нотаріально засвідчені копії звіту про оцінку та документів, що підтверджують повноваження оцінювача.

За невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань, передбачених пунктами 5.2 договорів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 1000 грн.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зазначені вимоги договорів не були виконані, позивач нарахував штраф у сумі 5 016 722,28 грн, з яких задоволенню підлягає лише 1 672 240,76 грн., що знаходиться у межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, з 30.04.2015 року.

Відповідно до п.п. 3.1.4 договорів застави за реєстровими №№ 521, 525 та підпункту 4.2.1 договору застави за реєстровим № 523 заставодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язується протягом десяти календарних днів з моменту укладення цих договорів застрахувати предмет застави на його повну вартість, але не меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану у пункті 1.2.2 цих договорів на увесь строк їхньої дії.

За невиконання чи неналежне виконання даного пункту договорів заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, датами виникнення порушення означених умов договорів застави є відповідно 25.05.2013 року та 10.02.2015 року, що знаходиться поза межами шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 6 688 963,04 грн. штрафу за порушення п.3.1.4. договорів застави, задоволенню не підлягають.

Таким чином, на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 150 696 076,47 грн.; заборгованість за процентами в сумі 23 176 501,60 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту в сумі 42 470 483,00 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати процентів в сумі 3562132,51 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) в сумі 2355753,75 грн.; сума індексації простроченої заборгованості в сумі 52 333 441,56 грн. та штраф у сумі 1 672 240,76 грн. за порушення п.5.2 іпотечних договорів, у усього у сумі 276 266629,65 грн.

З огляду на вищезазначене, зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції також не врахував, що належним способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, а отже право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, та постанові ВСУ від 17 лютого 2016 року у справі № 3-1202гс-15.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача за первісним позовом -

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" на постанову Вищого господарського суду України у справі № 922/4654/15, оскільки за змістом постанови по цій справі встановлено направлення вимоги банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, в той час по справі, яка розглядається Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що банк пред'явив вимогу про сплату поточної заборгованості.

Таким чином, оскільки розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неповно з»ясував обставини справу та дав неналежну правову оцінку обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року у справі № 904/7673/15 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" ( 49034, м.Дніпропетровськ, вул.Білостоцького,163, код ЄДРПОУ 30096121) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" ( 03057, м.Київ, проспект Перемоги, 41, ідентифікаційний код 19357489) заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року у сумі 276 266 629,65 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 150 696 076,47 грн.;

- заборгованість за процентами - 23 176 501,60 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту - 42 470 483,00 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати процентів - 3 562 132,51 грн.;

- відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) - 2 355 753,75 грн.;

- сума індексації простроченої заборгованості - 52 333 441,56 грн.;

- штраф за порушення вимог п. 5.2. іпотечних договорів - 1 672 240,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 58 486,56 грн., про що видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомплекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 65 675,02 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суд Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2016року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус