Постанова

від 12.07.2016 по справі 914/3540/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа № 914/3540/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Бойко С.М., Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» на ухвалу Господарського суду Львівської області (за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» на дії відділу Державної виконавчої служби) від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Розділ-Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» звернулось до Господарського суду Львівської області зі скаргою в порядку статті 121-2 ГПК України на дії відділу Державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції і Миколаївського районного управління юстиції. Відповідач просив суд визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції та відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції під час виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3540/13 від 18 жовтня 2013 року щодо опису й арешту майна боржника 10 квітня 2014 року та 23 березня 2015 року; зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції, відділ Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції солідарно повернути ТзОВ «Рожева акація» майно у кількості 110 одиниць.

Господарський суд Львівської області (суддя Синчук М.М.) ухвалою від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 відмовив у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» на дії відділу Державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції та відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції під час виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3540/13 від 18.10.2013р. щодо опису й арешту майна боржника 10.04.2014р. та 23.03.2015р. та зобов'язання повернути майно.

Керуючись положеннями ст.ст.19, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 11, 57, 59 Закону України «Про виконавче провадження» суд на підставі наданих доказів констатував, що боржник неодноразово був повідомлений щодо виконавчих дій, які здійснювались державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження, зокрема, щодо примусового звернення стягнення на майно боржника. Проте, не оскаржував вчинених державним виконавцем виконавчих дії, хоча боржнику було роз'яснено право про їх оскарження в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Суд дійшов висновку, що дії державних виконавців відділу державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції та відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції під час виконання наказу господарського суду Львівської області у справі №914/3540/13 від 18.10.2013р. щодо опису й арешту майна боржника 10.04.2014р. та 23.03.2015р., є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а доводи скаржника товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» не правомірними та не обґрунтованими матеріалами справи. Також суд звернув увагу скаржника, що спори, пов'язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» покликаючись на положення ст.121-2 ГПК України, ст.ст. 139, 145 ГК України, ст.ст. 57, 66 закону України «Про виконавче провадження» просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що оскаржена ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду помилкові і не відповідають дійсним обставинам справи. Наголошує на розбіжностях в актах опису й арешту майна, складених 10 квітня 2014 року ВДВС Новороздільського міського управління юстиції та 23 березня 2015 року ВДВС Миколаївського районного управління юстиції. Стверджує, що описане майно не належало відповідачеві і не обліковувалось на балансі, а знаходилось на зберіганні на підставі договору зберігання, укладеного 08 червня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» (зберігач) з ОСОБА_1 (поклажодавець). Товариство неодноразово повідомляло відділ Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, що описане майно йому не належить.

Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Конституцією України (ст.19) встановлено обов`язок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Згідно зі статтею 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон).

За змістом статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина 1 статті 2 Закону).

Згідно з частинами 1,2 статті 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, одним з яких є накази господарських судів.

Обов'язки і права державних виконавців визначено статтею 11 Закону. Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Серед іншого державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Права і обов'язки сторін виконавчого провадження визначено статтею 12 Закону. Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч.1 ст.12).

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження (ч.5 ст.12).

Боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб (ч.6 ст.12).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7 ст.12).

Згідно зі статтею 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право передати майно на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Згідно з частиною 4 статті 82 Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до вимог статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

З матеріалів справи слідує, що Господарський суд Львівської області рішенням від 01 жовтня 2013 року у справі №914/3540/13 стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Розділ-Сервіс» 84 956,07 грн. заборгованості, 1 720,50 грн. судового збору.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 набрало законної сили і 18 жовтня 2013 року суд видав наказ на примусове виконання рішення у справі №914/3540/13. Виконання цього рішення здійснювали відділи державної виконавчої служби Миколаївського районного і Новороздільського міського управління юстиції.

1. Відділ Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції постановою від 20 листопада 2013 року відкрив виконавче провадження №40817954 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року №914/3540/13, частково його виконав, а постановою від 01 грудня 2014 року закінчив і виконавчий документ скерував для подальшого виконання за місцем знаходження майна боржника (м.Новий Розділ).

Слід зазначити, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Миколаївського РУЮ перебувало зведене виконавче провадження ЄДРВП 42050932 щодо стягнення з ТзОВ «Рожева акація» на користь юридичних осіб заборгованості на загальну суму 97441,69 грн. Виконавче провадження №40817954 приєднано до зведеного 16 жовтня 2014 року.

10 квітня 2014 року складено акти опису й арешту майна боржника, про що державний виконавець ВДВС Миколаївського РУЮ актом від 22 квітня 2014 року ознайомив боржника. В цьому акті є підпис керівника боржника ОСОБА_2 і зауваження про те, що майно не належить ТзОВ «Рожева акація».

Крім того, здійснюючи зведене виконавче провадження державний виконавець ВДВС Миколаївського РУЮ скеровував запити з метою встановлення зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, отримання інформації щодо рахунків боржника у кредитно-фінансових установах, а також звертався з вимогою до керівника ТзОВ «Рожева акація» про надання копії статутних документів та головної книги; переліку об'єктів нерухомості, що перебувають на балансі підприємства; копій актів по земельних ділянках, обладнання, верстатів та інші засоби, а також сировини та матеріали, що призначені для здійснення виробництва. Однак, боржник вимоги державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ не виконав.

2. Відділ Державної виконавчої служби Новороздільського міського управління юстиції постановою від 14 січня 2015 року відкрив виконавче провадження №46024936 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року №914/3540/13 в частині стягнення 69757,28 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику згідно з реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції від 15 січня 2015 року та квитанцією ВПЗ «Укрпошта» від 16 січня 2015року. Одночасно боржнику було надіслано виклик з'явитися до державного виконавця 20 січня 2015 року, на який боржник не відреагував.

Під час виконавчого провадження №46024936 державний виконавець Новороздільського міського управління юстиції 23 березня 2015 року склав акт опису і арешту майна боржника (58 позицій), яке передав на відповідальне зберігання ОСОБА_3.

Постановою державного виконавця Новороздільського міського управління юстиції від 25 березня 2015 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні щодо надання письмового висновку з питань початкової оціночної вартості майна для реалізації з прилюдних торгів. При цьому у постанові вказано усе майно згідно з актом опису і арешту майна боржника від 23 березня 2015 року.

Копію постанови скеровано експерту до виконання, а боржнику і стягувачу до відома.

Постановою державного виконавця Новороздільського міського управління юстиції від 29 березня 2015 року змінено зберігача арештованого майна, що описане актом опису й арешту від 23 березня 2015 року і майно передано ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. У постанові теж зазначено усе майно згідно з актом опису і арешту майна боржника від 23 березня 2015 року.

Копію постанови скеровано сторонам виконавчого провадження.

Також, 30 квітня 2015 року сторонам виконавчого провадження було направлено повідомлення про вартість арештованого майна та копію висновку про вартість об'єкта оцінки від 24 квітня 2015 року щодо вартості арештованого майна боржника, а саме товарно-матеріальні цінності в кількості 58 позицій згідно переліку зазначеному в акті опису й арешту майна, яке боржник отримав 08 травня 2015 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Надалі майно було передано на торги, і після уцінки відповідно до вимог ст.ст. 54, 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізовано на третіх електронних торгах 15 жовтня 2015 року. Переможцем електронних торгів визнано учасника 6 - ОСОБА_5, який придбав майно за ціною 43862,02 грн., сплатив означену суму і отримав придбане на торгах майно.

З отриманих коштів 29095,89 грн. стягнуто в рахунок погашення заборгованості по виконавчому документу, а також стягнуто виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Залишок непогашеної суми становить 40661,39 грн. і 4066,14 грн. виконавчого збору. Оскільки, іншого майна і коштів у боржника не виявлено, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними, постановою державного виконавця Новороздільського міського управління юстиції від 26 жовтня 2015 року виконавчий документ повернено стягувачу.

Отже, боржник знав про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року №914/3540/13, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2013 року у справі №914/3540/13, про опис, оцінку і продаж описаного майна, про закриття виконавчих проваджень. Викладене підтверджує й сам боржник у скарзі, коли вказує, що повідомляв державного виконавця про те, що описане майно йому не належить. Однак, боржник не надав доказів на підтвердження цих доводів, не оскаржував вчинені державним виконавцем дії, у тому числі й щодо опису, арешту, оцінки продажу майна, завершення виконавчого провадження. У матеріалах справи відсутні й докази добровільного виконання боржником рішення Господарського суду Львівської області 01 жовтня 2013 року у справі №914/3540/13.

Боржник стверджує, що описане майно йому не належало і не обліковувалось на балансі, а знаходилось на зберіганні на підставі договору зберігання, укладеного 08 червня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» (зберігач) з ОСОБА_1 (поклажодавець). Проте, боржник не надав органам державної виконавчої служби ні балансів на відповідні звітні дати, ні договору зберігання, укладеного 08 червня 2008 року, ні інших документів на підтвердження викладених доводів.

Виходячи із вищенаведеного ухвала Господарського суду Львівської області від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13. Доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Розбіжності в актах опису й арешту майна, складених 10 квітня 2014 року ВДВС Новороздільського міського управління юстиції та 23 березня 2015 року ВДВС Миколаївського районного управління юстиції, про які вказує боржник, не дають підстав для висновку про приналежність описаного майна іншим особам, про незаконність дій органів державної виконавчої служби.

Необхідно наголосити, що у силу приписів статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 5 , частини першої статті 84, статті 115 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України, є обов'язковими до виконання на всій її території і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Боржник добровільно не виконав рішення Господарського суду Львівської області від 01 жовтня 2013 року у справі №914/3540/13.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області (за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» на дії відділу Державної виконавчої служби) від 28 березня 2016 року у справі №914/3540/13 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рожева акація» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Бойко С.М.

суддя Плотніцький Б.Д.