Постанова

від 20.07.2016 по справі 916/950/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р.Справа № 916/950/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - Моджук І.О., за довіреністю № 121/исх-гс від 10.06.2016 року;

від відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю № 875 від 04.05.2016 року; ОСОБА_4., за довіреністю № 216 від 20.04.2016 року;

від третьої особи - Польщина Т.Л., за довіреністю № 01-36/34 від 20.05.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року

у справі № 916/950/16

за позовом Одеської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Одеса

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про внесення змін до договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/950/16 у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради (Далі - ОМР) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Одеса (Далі - ФОП ОСОБА_5) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (Далі - ДКВ ОМР) про внесення змін до договору оренди відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року, яка на теперішній час набрала законної сили, визнані протиправними та скасовані: рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси"; рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011 року „Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси". Отже, на теперішній час, нормативна грошова оцінка земель міста Одеси, встановлена рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року, зміна якої (оцінки) в сторону збільшення і слугувало підставою для перегляду розміру орендної плати за спірним договором на теперішній час є нечинною, у зв'язку з чим, не може слугувати підставою для внесення змін до договорів оренди земель державної та комунальної власності. При цьому, факт скасування рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року в судовому порядку, як акту, свідчить про допущення низки порушень під час прийняття цього рішення. За таких обставин позовні вимоги Одеської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 15.06.2004 року укладеного між ОМР та ФОП ОСОБА_5 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОМР звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та зокрема, апелянт зазначає, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а та в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року не визначено моменту, з якого рішення ОМР від 28.12.2010 року втратило чинність. При цьому, законодавство України не містить жодних виключень, за яких нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування може автоматично з моменту прийняття втратити чинність за відсутності посилання на це у відповідному судовому рішенні адміністративного суду.

Від представника апелянта надійшло клопотання вх.№3741/16 від 19.07.2016 року в порядку ст.ст. 22, 79 Господарського процесуального кодексу України про зупинення провадження у даній справі до вирішення вищезазначеної адміністративної справи №522/11050/14-а по суті, оскільки Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за скаргою ОМР.

В судовому засіданні 20.07.2016 року представники позивача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та клопотання, надане представником апелянта.

В свою чергу, представник відповідача надав відзив, згідно з яким проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання представника позивача щодо зупинення провадження у справі в апеляційному порядку.

Судова колегія розглянула та відхилила клопотання представника апелянта про зупинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначає позивач, пов'язаність справ полягає у тому, що Вищим адміністративним судом України розглядається справа №522/11050/14-а за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, за результатами розгляду якої можуть бути встановлені обставини, які вплинуть на оцінку доказів у даній справі, тобто факти, що мають преюдиціальне значення.

Проте, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, зокрема через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому слід відзначити, що Постанова Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2014 року, яка ухвалою Одеського адміністративного апеляційного суду від 12.04.2016 року залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення, - набрала законної сили, у зв'язку з чим, подання касаційної скарги на вказану ухвалу не може бути підставою для зупинення провадження по даній господарській справі.

Крім того, з даного клопотання не вбачається яким саме чином з'ясування певних обставин Вищим адміністративним судом України у справі № 522/11050/14-а унеможливлює розгляд позовних вимог у даній господарській справі.

Слід зауважити, що у випадку задоволення Вищим адміністративним судом касаційної скарги Одеської міської ради та скасування зазначених судових актів, ОМР не позбавлена права звернутись до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2004 року на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради №974-XXIV від 20.01.2003 року між ОМР (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) укладено договір оренди землі (Далі - Договір оренди).

Згідно з п.п.1.1., 2.1. Договору оренди Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 3244 кв.м, що знаходиться у м. Одесі, Малиновському районі, вул. Дальницька, 44 згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору . В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3244кв.м. в тому числі земельна ділянка №1 площею 3035кв.м. для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі; земельна ділянка №2 площею 209кв.м. для експлуатації та обслуговування відкритого складу.

Відповідно до п.2.3. Договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 543 462,77 грн., згідно довідки №585 про визначення грошової оцінки земельної ділянки від 10.02.2004 року виданої Одеським управлінням земельних ресурсів.

Згідно з п. 4.1. Договору оренди, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 3035кв.м. - 17991,48грн. на рік, за земельну ділянку площею 209кв.м. - 516,65 грн. на рік.

Разом з цим, п. 4.2. Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до «Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі», затвердженого рішенням Одеської міської ради№702-ХХІІІ від 29.02.2000 р. та рішень Одеської міської Ради №1709-ХХІІІ від 31.10.2000 р. і №1061-ХХІV від 26.03.2003 р.; Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2000 р. №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Приписами п.4.4 Договору сторони встановили, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

У відповідності до положень ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачене законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Ст. 30 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Крім того, відповідно до п. 12.1 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи 22.08.2014 року департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу відповідача було направлено пропозицію за вих.№01-13/6219 від 21.08.2014 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати шляхом підписання договору про внесення змін.

Згідно з ч.1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.

Вимогами ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, -12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться : розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Ст. 20 Закону «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка відповідно до ст. 23 вказаного Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Діючим законодавством, зокрема, ст.60 та ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені та в інтересах яких права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2010 року Одеською міською радою прийняті рішення №41-VІ „Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" та рішення № 1268-VІ „Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VІ „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси", якими затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та введено її в дію для розрахунку річної орендної плати з 01.01.2011 року.

Вказані рішення стали підставою для перерахунку розміру орендної плати ФОП ОСОБА_5 Водночас, розмір нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 позивачем було визначено на підставі розроблених управлінням Держземагенства у м. Одеса витягів з технічної документації від 25.07.2014 р. №126/М та №127/М.

Згідно вказаних витягів нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, землекористувачем якої є ФОП ОСОБА_5, площею 3035 кв.м - становить 5 839 613,15грн., площею 209кв.м -402134,81грн.

Як вже було зазначено та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 10.12.2014 року по справі № 522/11050/14-а залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року були визнані протиправними та скасовані: рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси"; рішення Одеської міської ради № 1268-VI від 20.09.2011 року „Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси".

Згідно з приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача та відповідно розрахунок розміру орендної плати за користування нею здійснені на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, затвердженої відповідними рішеннями Одеської міської ради, які на теперішній час визнані протиправними та скасовані, підстави для внесення змін до договору оренди землі від 15.06.2004р., укладеного між сторонами у справі - відсутні.

Відповідно до п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду спорів, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

За таких обставин, апеляційна інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про внесення змін до договору оренди землі від 15.06.2004 року.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються вищевикладеним.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Одеської міської ради задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/950/16 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника .

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/950/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2016 року по справі № 916/950/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош