Рішення

від 26.07.2016 по справі 475/453/16-ц

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

Справа № 475/453/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.07.2016смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Якименко Л.М., при секретарі Куш О.П., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача за довіреністю адвоката Каратассо Л.Г., 3/особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Доманівський освітній центр Доманівської районної ради Миколаївської області, 3/особа директор КУ ДОЦ Доманівської районної ради ОСОБА_3 про визнання неправомірними наказів про оплату часу простою водію, стягнення недоплаченої заробітної плати, а також моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який в подальшому уточнював та в обгрунтування якого зазначав, що 31.12.2015 року на підставі наказу №22-к від 31.12.2015 р. його було переведено водієм Комунальної установи Доманівський освітній центр Доманівської районної ради Миколаївської області із встановленим режимом повного робочого часу та оплатою праці у розмірі однієї тарифної ставки. Вказує, що за ним закріплено автомобіль НОМЕР_1, та, згідно посадової інструкції він зобов"язаний повідомляти керівника відділу про виявлені недоліки та вносити пропозиції щодо їх усунення. 14.04.2016 р. написав доповідну про те, що з припиненням виїзду автомобіля тривалий час у квітні 2016р. акумуляторна батарея розрядилась, автомобіль заводиться з буксиру, що загрожує виходу з ладу комп"ютера, бензонасосу та заміни акумулятора, а також при температурі повітря вище плюс 11-14 градусів по C шини підлягають заміні на літні. Відповідно до вказаної доповідної був складений Акт №1 від 15.04.2016р., яким підтверджено відсутність запасних частин та недостатньої кількості пального для автомобіля ВАЗ 2110, наказом директора №21 від 18.04.2016р. "Про оплату часу простою водію ДОЦ" визначено період простою з 01.04. по 14.04.2016р. з виплатою заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого окладу. З вказаним наказом позивача ознайомили 21.04.2016р., вважає наказ неправомірним щодо зменшення нарахування і виплати заробітної плати, так як в автомобілі був бензин, та були перераховані кошти на бензин на квітень, автомобіль був справний, так як відповідно до подорожніх листів 18-21 квітня позивач їздив з методистом по роботі. Вважає, що простою не було, автомобіль був справним, а своєю докладною лише застеріг керівника, що у разі невиїзду, - буде ряд поломок в автомобілі. Вказує, що 27.04.2016р. отримав заробітну плату за 4 робочих дні, а решту днів оплатили, як простій, хоча згідно акту простою було - 10 днів, з 21 робочих днів у квітні 2016р., тобто не отримав заробітної плати за 7 робочих днів, проте, на його звернення керівник установи лише пообіцяла розібратися.

04.05.2016 р. знову було складено акт про простій у роботі за період з 21 по 28.04.2016р., а також видано наказ №24 від 05.05.2016р. "Про оплату часу простою водію", з якими його ознайомили лише 17.05.2016 р. Вважає, що накази про оплату часу простою не відповідають вимогам чинного законодавства тому, що складені на підставі актів "заднім числом", на період простою йому не пропонували перевод на іншу роботу в цій же установі, на його погляд тому, що з оскаржуваними наказами його ознайомлювали несвоєчасно.

Позивач вказує, що увесь період визначеного оспорюваними наказами простою він протягом 8,15 годин кожного робочого дня перебував на робочому місці, однак одержав заробітну плату лише у розмірі 2/3 частини ставки, що на його погляд є порушенням його прав тому, що був прийнятий на посаду водія із

встановленням режиму повного робочого часу та оплатою однієї тарифної ставки. Вказує, що у квітні йому недоплачено за 17 робочих днів. Просить суд: визнати накази №21 від 18.04.2016 р та №24 від 05.05.2016 р про оплату часу простою - неправомірними та скасувати в частині зменшення розміру до 2/3 тарифної ставки; стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату за квітень 2016 року в сумі - 933,05грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги частково, щодо визнання неправомірними і скасування наказів №21 від 18.04.2016р. та №24 від 05.05.2016р. в частині оплати часу простою, посилаючись на п.17 постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999р., просив стягнути недоплачену заробітну плату в сумі - 932,97грн. за квітень 2016 року, вважає такі вимоги обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, додатково пояснивши, що експлуатація автомобіля у несправному стані, створює загрозу життю і здоров"ю людей. Письмовою заявою від 12.07.2016 року про зменшення позовних вимог просив залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення моральної шкоди. Окрім того, позивач під час судового розгляду в судовому засіданні погодився з доводами представника відповідача та 3/особи щодо повного розрахунку з ним за травень 2016 року без урахування будь-якого простою.

Представник відповідача у свою чергу проти задоволення уточнених позовних вимог заперечувала, пославшись на неправомірні вимоги позивача, та на законні дії відповідача щодо нарахування позивачеві заробітної плати за період простою у розмірі не нижче 2/3 від тарифної ставки встановленого працівникові розряду/окладу згідно ч.1 ст.34, ст.113 КзоТ України, на відповідність чинному законодавству складенних актів про простій та оскаржуваних наказів, а також про відсутність будь-якої вакантної посади окрім бухгалтера відділу фінансового забезпечення, проте, відсутність відповідної кваліфікації у водія, не дозволяло керівникові навіть тимчасово перевести його на період простою на вакантну посаду.

З/особа директор Комунальної установи ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог зеперечувала з підстав, викладених представником відповідача за довіреністю у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та 3/особи, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 31 грудня 2015 р. перебуває у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду водія Комунальної установи Доманівський освітній центр Доманівської районної ради.

Посилаючись на неправомірність двох наказів керівника відповідача про зменшення оплати праці за час простою та стягнення недоплаченої йому заробітної плати за квітень 2016 року, позивач просить суд визнати неправомірними два накази директора Доманівського освітнього центру №21 від 18.04.2016р. та №24 від 05.05.2016 р., а також стягнути з відповідача на його користь 932,97 грн. - недоплаченої заробітної плати у квітні 2016 р. внаслідок простою не з вини водія.

Відповідно до ст.34 КЗоТ України простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівник може бути переведений за його згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідачем складено два акти про простій, проте, відповідач в період простою не запропонував водію роботу, як це передбачено ст.34 КЗпП України, тому, що в установі була лише одна вакантна посада бухгалтера, зайняття якої потребує спеціальної кваліфікації. Разом з тим, видаючи накази №21 від 18.04.2016 р. та №24 від 05.05.2016 р. про простій, відповідачем не враховано того факту, що на іншому підприємстві, в установі, організації Доманівської районної ради могла бути вакантна посада водія, на яку його могли та повинні були перевести.

Оскільки оспорювані накази про простій позивач вважає незаконними, а також вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому повний заробіток, з розрахунку однієї тарифної ставки, за час простою - 17 робочих днів квітня 2016 року, а тому просить суд стягнути на його користь середній заробіток за час простою, за вищевказаний період в сумі - 932,97 грн.

Відповідно до ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з роозрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно з п.п.2 п.17 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для здоров"я чи життя працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Як вбачається з акту про простій №1 від 15.04.2016 року, ситуація, яка склалася в результаті відсутності запасних частин та недостатній кількості пального для заправки легкового автомобіля ВАЗ-2110 у квітні, що спричинило відсутність виїздів на лінію водія ОСОБА_1, також була відсутня виробнича

необхідність у виїзді автомобіля з 01.04 по 14.04.2016 року. В акті №2 від 04.05.2016 року, складеного комісією із 6-ти працівників відповідача без присутності водія ОСОБА_1, який був ознайомлений з актом лише 17.05.2016 року, вбачається, що простій в роботі водія виник з причини відсутності виробничої необхідності у виїзді автомобіля з 21.04 по 28.04.2014 року, проте, ніякого ремонту автомобіля не проводилось.

В акті №1 мова йде про простій у роботі водія автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення Доманівського освітнього центру не з вини водія, а внаслідок відсутності запасних частин до автомобіля ВАЗ 2110, - тобто джерела паідвищеної небезпеки, а тому суд приходить до висновку, що виникла ситуація, небезпечна для здоров"я та життя не лише водія, а також інших працівників, які можуть користуватися вказаним транспортним засобом у якості пасажирів чи інших учасників дорожнього руху, а тому суд приходить до висновку, що простій у роботі водія у квітні 2016 року відноситься до простою, коли за працівником зберігається його середній заробіток.

Крім того, при проведенні перевірки працівником управління соціального захисту населення райдержадміністрації було виявлене порушення стосовно неповного нарахування заробітної плати, а саме: за квітень 2016р. ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за 4 виїзди (15, 18, 19, 20 квітня), а фактично згідно подорожніх листів та акту №2 від 04.05.2016 р. встановлено 5 виїздів: 15, 18, 19, 20 та 29 квітня, тому встановлено, що бухгалтером недорахована сума 54,89грн., - що є недопустимим.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

Накази директора Доманівського освітнього центру №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року "Про оплату часу простою водію Доманівського освітнього центру" в частині виплати заробітної плати водію ОСОБА_1 в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого окладу відповідно за періоди: з 01.04. по 14.04.2016р та з 21.04. по 28.04.2016 р визнати неправомірними.

Стягнути з Комунальної Установи "Доманівський освітній центр" Доманівської районної ради Миколаївської області, (смт.Доманівка, вул.Космонавтів,5, Миколаївської області; код ЄДРПОУ 40007483) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Каштанівка, Доманівського району, Миколаївської області; індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) недоплачений заробіток за час простою у квітні 2016р. у розмірі -932,97 грн.

Стягнути з Комунальної установи "Доманівський освітній центр" Доманівської районної ради Миколаївської області, (смт.Доманівка, вул.Космонавтів,5, Миколаївської області; код ЄДРПОУ 40007483) - 367,46 грн. судового збору у дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Доманівський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку ст.294 ЦПК України.

Суддя : Л. М. Якименко