Рішення

від 03.10.2016 по справі 475/453/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №475/453/16-ц 03.10.2016 03102016 03.10.2016

Провадження №22-ц/784/2058/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 475/453/16-ц Головуючий І інстанції - Якименко Л.М.

Провадження № 22-ц/784/2058/16 Доповідач - Темнікова В.І. Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Шаманської Н.О., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря - Лептуги С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи (далі - КУ) «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КУ «Доманівський освітній центр» Доманівської районної ради Миколаївської області, третя особа директор КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради ОСОБА_2 про визнання неправомірними наказів про оплату часу простою водію, стягнення недоплаченої заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з вересня 2010 р. він працював водієм відділу освіти Доманівської РДА. В зв'язку з реорганізацією даної установи він був переведений водієм до КУ Доманівського освітнього центру Доманівської районної ради з встановленим режимом повного робочого часу та оплати праці у розмірі однієї тарифної ставки. За ним був закріплений автомобіль НОМЕР_1. 14.04.2006 року він повідомив усно начальника відділу господарського забезпечення КУ Доманівського освітнього центру ОСОБА_3 про те, що з тривалим припиненням виїзду автомобіля в квітні місяці акумуляторна батарея розрядилася, автомобіль заводиться з буксиру, що загрожує виходу з ладу комп'ютера автомобіля, бензонасосу, заміни акумулятора. В той же день, він написав доповідну на ім'я начальника відділу освіти ОСОБА_4 та директора КУ ДОЦ ОСОБА_2 про те, що автомобіль не експлуатується, акумуляторна батарея розрядилася, що загрожує виходу з ладу компютера автомобіля, бензонасосу, та заміни акумулятора. Відповідно до його доповідної, директором КУ ДОЦ 18.04.2016 року було затверджено складений акт про простій у роботі водія автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення КУ ДОЦ. В акті було вказано, що простій відбувся в зв'язку з відсутністю запасних частин та недостатньою кількіцстю пального для заправки автомобіля. Виробнича необхідність у виїзді автомобіля з 01.04. по 14.04.2016 року також була відсутня. 18 квітня 2016 року був виданий наказ №21 КУ ДОЦ про оплату часу простою водію, згідно якого у зв'язку з відсутністю потреби у виїзді та обмеження фінансування на придбання пального та запасних частин, провести йому з 01.04. по 14.04.2016 р. виплату заробітної плати в розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові окладу, з яким його було ознайомлено лише 21.04.2016 р. З даним актом він не погодився, оскільки вважає, що його складено з порушенням вимог закону заднім числом, адже причин для простою автомобіля не було - пальне в автомобільному баку було в кількості 25 літрів та на АЗС кошти на квітень були перераховані, автомобіль був справний, так як 18-21 квітня він по розпорядженню начальника КУ ДОЦ їздив з методистом ОСОБА_5 в Прибузький дитячий садок. Також, позивач зазначив, що вважає, що дану ситуацію не можна вважати простоями, адже він звернувся до директора КУ ДОЦ зовсім не з повідомленням про простої автомобіля, а з повідомленням про те, що якщо автомобіль не буде виїжджати то в автомобілі буде ряд поломок. 27 квітня 2016р. він отримав заробітню плату відповідно до розрахункового листа за 4 робочих дня, а решту днів йому оплатили, як простой. Акт про простій був складений лише на 10 днів, а в квітні 21 робочий день. Тобто йому не було оплачено за 7 робочих днів. 04 травня 2016 року знову був складений акт про простій у роботі автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення КУ ДОЦ за квітень місяць 2016року. З даним актом його було ознайомлено 17.05.2016 року та відповідно виданий наказ за № 24 від 05.05.2016 року про оплату часу простою водію. Крім цього, позивач зазначив, що порушення трудової дисципліни він не допускав, відпрацьовував 8,15 годин кожного робочого дня, хоча йому і заплатили за не повний робочий день, адже він кожний день працював відповідно до трудового розпорядку 8,15 годин, а одержав заробітню плату лише 2/3 частини ставки, що є порушенням трудового законодавства. Відповідно до розрахункового листка по заробітній платі йому не доплатили за 17 робочих днів квітня місяця - 933,05 грн., а травні місяці за 7 робочих днів 466,98 грн. по невідомим йому причинам, адже ніякого акту чи наказу за травень місяць не було. Всього йому не доплатили за квітень та травень 2016 року - 1400,03 грн. Також, через незаконні дії відповідача, йому було заподіяно моральну шкоду у розмірі 3000 грн. На підставі вищевикладеного, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд визнати накази КУ «Доманівського освітнього центру» Доманівської районної ради Миколаївської області за № 21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року про оплату часу простою водію неправомірними та скасувати їх. Стягнути з КУ «Доманівського освітнього центру» Доманівської районної ради Миколаївської області на його користь недоплату по заробітній платі на загальну суму 1400,03 грн. Позовні вимоги в частині стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 3000 грн. просив суд залишити без розгляду.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. залишено без розгляду.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2016 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Судом визнано неправомірними накази директора Доманівського освітнього центру №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року В«Про оплату часу простою водію Доманівського освітнього центруВ» в частині виплати заробітної плати водію ОСОБА_1 в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого окладу відповідно за періоди: з 01.04. по 14.04.2016 р. та з 21.04. по 28.04.2016 р. Стягнуто з КУ В«Доманівський освітній центрВ» Доманівської районної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 недоплачений заробіток за час простою у квітні 2016 р. у розмірі 932,97 грн. Також, стягнуто з КУ В«Доманівський освітній центрВ» Доманівської районної ради Миколаївської області 367,46 грн. судового збору у дохід держави.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач -КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради Миколаївської області підтримав доводи апеляційної скарги, але просив її задовольнити частково, зменшивши стягнуту суму на 54,89 грн.

Директор КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. При цьому пояснила, що про відсутність потреби в виїздах автомобіля в квітні 2016р. їй було відомо ще в березні 2016р. і вона обговорювала з позивачем можливість його праці з неповним робочим днем, однак, не вважала за необхідне видавати наказ про це. Наказ про простій в установі не видавався, про це було складено акт, на підставі якого і був виданий наказ про оплату праці водія за час, коли він нікуди не виїзджав на автомобілі, як оплату за час простою. Зараз вже внесені зміни в штатний розпис і водій буде отримувати 0,25% тарифної ставки.

Позивач ОСОБА_1 не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Проте не заперечував, що в червні 2016р. йому була зроблена доплата за квітень 2016р. у розмірі 54,89 грн.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що з 31 грудня 2015 р. позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем, займаючи при цьому посаду водія Комунальної установи Доманівський освітній центр Доманівської районної ради. Відповідачем було складено два акти про простій. Проте, відповідач в період простою не запропонував водію роботу, як це передбачено ст.34 КЗпП України, тому, що в установі була лише одна вакантна посада бухгалтера, зайняття якої потребує спеціальної кваліфікації. Разом з тим, видаючи накази №21 від 18.04.2016 р. та №24 від 05.05.2016 р. про простій, відповідачем не враховано того факту, що на іншому підприємстві, в установі, організації Доманівської районної ради могла бути вакантна посада водія, на яку його могли та повинні були перевести.

Крім того, приймаючи рішення по справі суд виходив з тексту акту про простій № 1 від 15.04.2016 року, згідно якого відсутність виїздів на лінію водія ОСОБА_1 спричинила ситуація, яка склалася в результаті відсутності запасних частин та недостатній кількості пального для заправки легкового автомобіля ВАЗ-2110 у квітні, також була відсутня виробнича необхідність у виїзді автомобіля з 01.04 по 14.04.2016 року. З акту №2 від 04.05.2016 року, складеного комісією із 6-ти працівників відповідача без присутності водія ОСОБА_1, який був ознайомлений з актом лише 17.05.2016 року, вбачається, що простій в роботі водія виник з причини відсутності виробничої необхідності у виїзді автомобіля з 21.04 по 28.04.2014 року, проте, ніякого ремонту автомобіля не проводилось. Тобто в акті №1 мова йде про простій у роботі водія автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення Доманівського освітнього центру не з вини водія, а внаслідок відсутності запасних частин до автомобіля ВАЗ 2110, який є джерелом підвищеної небезпеки, тому суд дійшов висновку, що виникла ситуація, небезпечна для здоров'я та життя не лише водія, а також інших працівників, які можуть користуватися вказаним транспортним засобом у якості пасажирів чи інших учасників дорожнього руху. Проаналізувавши дані обставини, суд дійшов висновку, що простій у роботі водія у квітні 2016 року відноситься до простою, коли за працівником зберігається його середній заробіток.

Крім того, судом було враховано, що під час проведення перевірки працівником управління соціального захисту населення райдержадміністрації було виявлене порушення стосовно неповного нарахування заробітної плати, а саме: за квітень 2016р. ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за 4 виїзди (15, 18, 19, 20 квітня), а фактично згідно подорожніх листів та акту №2 від 04.05.2016 р. встановлено 5 виїздів: 15, 18, 19, 20 та 29 квітня, тому встановлено, що бухгалтером недорахована сума 54,89грн., що є недопустимим.

З урахуванням викладеного судом було задоволено позовні вимоги частково.

Проте, проаналізувавши встановлені судом обставини по справі в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення по справі, судом не в повній мірі були враховані положення ст. 34 КЗпП України, відповідно до яких простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Згідно зі ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (колективним договором може бути визначено вищий розмір). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб (законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто попередження можливе й усне, і письмове, головне, щоб своєчасне). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Тобто, період простою незалежно від його причини має бути оформлений наказом керівника по підприємству. При цьому, згідно норм ст. 113 КЗпП України, простоєм слід вважати як призупинення роботи одного працівника, так і призупинення роботи структурного підрозділу чи всього підприємства.

Законодавчо установленої форми акту простою дійсно немає, тому він складається у довільній формі, але в ньому мають фіксуватися причини, що зумовили призупинення роботи, пропозиції щодо подолання наслідків простою та шляхи виходу з нього, а також дати початку та ймовірного закінчення простою. Акт може бути підписано начальником відповідного структурного підрозділу, керівником служби організації праці та заробітної плати, керівником служби охорони праці, керівником відділу кадрів, керівником юридичної служби, страховим експертом з питань охорони праці та іншими особами. Цей документ має затвердити керівник підприємства Після цього видається наказ про введення простою, в якому зазначаються: причини простою; перелік підрозділів, що простоюють; період простою; потреба у присутності чи відсутності працівників під час простою на робочому місці; порядок оплати часу простою. В табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489, час простою працівників відображається з кодом «П» («23). І саме наказ про запровадження простою та табель обліку використання робочого часу є документальним підтвердженням для оплати часу простою.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 15.04.2016 року був складений акт про простій № 1 на підставі доповідної записки позивача та службової записки начальника відділу господарського забезпечення відповідача. В тексті акту зазначено, що відсутність запасних частин та недостатня кількість пального для заправки легкового автомобіля НОМЕР_2 у більшості робочих днів спричинила відсутність виїздів на лінію позивача. Крім того в установі була встановлена відсутність виробничої необхідності у виїзді автомобіля з 01 по 14 квітня 2016р. Тому відповідач встановив даним актом, що в роботі водія з 1 по 14 квітня 2016р. був простій. Встановлена була також відсутність можливості переводу позивача на іншу посаду. Таким чином, враховуючи дату складання даного акту та доповідної записки, даним актом фактично дана оцінка подіям, які минули, в той час, коли в акті мали фіксуватися причини, що зумовили призупинення роботи, пропозиції щодо подолання наслідків простою та шляхи виходу з нього, а також дати початку та ймовірного закінчення простою. Більш того, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження причини, що згідно акту зумовили призупинення роботи, а саме недостатня кількість пального для заправки легкового автомобіля ВАЗ 2110 та відсутність запасних частин, оскільки позивач в своїй доповідній записці не посилався на відсутність запасних частин та несправність автомобіля, а тільки зазначав, що через припинення виїзду автомобіля аккумуляторна батарея розрядилася і це може в майбутньому призвести до виходу з ладу інших деталей автомобіля. Крім того, згідно подорожніх листів та акту №2 від 04.05.2016 р. встановлено, що 15, 18, 19, 20 квітня 2016р. позивач на автомобілі ВАЗ 2110 виїзджав за дорученням керівництва, що свідчить як про наявність пального, так і про справність автомобіля.

Після складання акту № 1 від 15.04.2016 року, адміністрацією КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради не було видано наказ про введення простою, в якому було б зазначено причини простою, перелік підрозділів, що простоюють, період простою, потреба у присутності чи відсутності працівників під час простою на робочому місці. При цьому колегія суддів враховує пояснення директора КУ «Доманівськиий освітній центр», яка пояснила, що їй було відомо ще в березня 2016р. про те, що потреби в використанні автомобіля в квітні 2016р. не буде, проте оформляти це як простій та видавати наказ про це вона не бажала.

З 21 по 28 квітня 2016р. знову не було потреби в використанні автомобіля, тому комісією було складено акт №2 від 04.05.2016 року, в якому було зазначено, що даний час також слід вважати простоєм а оскільки 29 квітня 2016р. позивач виїзджав на лінію, то цей день не є простоєм. Наказ про введення простою на підставі даного акту адміністрацією КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради також видано не було.

Відповідачем на підставі актів від 15.04.2016 року та ваід 04.05.2016 року були видані тільки накази №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року В«Про оплату часу простою водію Доманівського освітнього центруВ» , в яких було зазначено про проведення оплати позивачу часу за періоди: з 01.04. по 14.04.2016 р. та з 21.04. по 28.04.2016 р. у розмірі двох третин тарифної ставки встановленого окладу.

Проте, як убачається з табелю обліку робочого часу працівників відділу господарського обслуговування за квітень 2016 року стосовно позивача, дні з 1 по 14 квітня та з 21 по 28 квітня не відображені в ньому як прогул кодом «П» , а зазначено, що позивач відпрацював у ці дні повні робочі дні.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі, колегія суддів вважає, що періоди з 1 по 14 квітня та з 21 по 28 квітня 2016р. не оформлені наказом по установі як простій, а тому у адміністрації КУ «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради не було правових підстав для видачі наказів №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року та для оплати позивачу цих днів у розмірі двох третин тарифної ставки встановленого окладу. Крім того, колегія суддів вважає, що аналіз зазначених вище обставин свідчить про відсутність взагалі правової підстави для визначення зазначених вище днів як простою, так як відсутність необхідності в використанні автомобілю кожен день, не є достатньою підставою для введення в установі саме простою і повинна вирішуватися у інший спосіб шляхом скорочення штатної одиниці водія повністю чи частково з внесенням відповідних змін в штатний розпис або у інший спосіб, передбачений трудовим законодавством.

За таких обставин суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що періоди з 1 по 14 квітня та з 21 по 28 квітня 2016р. є простоєм, а також про те, що в ці дні виникла ситуація, небезпечна для здоров'я та життя не лише водія, а також інших працівників, які можуть користуватися вказаним транспортним засобом у якості пасажирів чи інших учасників дорожнього руху, і що простій у роботі водія у квітні 2016 року відноситься до простою, коли за працівником зберігається його середній заробіток. Тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про визнання незаконними та скасуваня наказів Комунальної установи «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради Миколаївської області №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року В«Про оплату часу простою водію Доманівського освітнього центруВ» з підстав, зазначених в тексті рішення апеляційного суду, а не з підстав, зазначених в рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного підлягає скасуванню також рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого заробітку за час простою у квітні 2016р., так як суд дійшов висновку про те, що оплаті підлягали зазначені вище дні саме як дні простою, але з збереженням середнього заробітку позивача, що не відповідає обставинам справи. Матеріалами справи встановлено, що недоплачений заробіток за квітень 2016р становить 932,97грн. Даний розмір сторонами не оспорювався. Але в подальшому, а саме в червні 2016р., відповідачем було здійснено доплату позивачу за квітень 2016р. у розмірі 54,89 грн. за один робочий день, який не було враховано під час оплати праці за квітень 2016р. Тому на користь позивача слід стягнути недоплачений заробіток у квітні 2016 р. у розмірі 878,08грн. ( 932,97грн.- 54,89 грн.= 878,08грн.)

Позовні вимоги про стягнення заборітку за травень 2016р. позивач не підтримав у зв'язку з добровільною виплатою цих сум відповідачем.

Як убачається з матеріалів справи позивач при подачі прозовної заяви в суд не сплачував судовий збір, тому він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, а не на користь позивача. Але у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з урахуванням принципу пропорційності, закріпленому в ст. 88 ЦПК України, та враховуючи те, що по справі заявлено 2 самостійні вимоги ( одна майнового, а інша немайнового характеру), які підлягають самостійній оплаті судовим збором, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 893 грн. ( 551,20грн. за вимоги немайнового характеру, які задоволені в повному обсязі та 341,74 грн. за вимогу майнового характеру з урахуванням пропорційності до розміру задоволених вимог майнового характеру).

Керуючись ст. ст. 303, 307,309,314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати незаконними та скасувати накази Комунальної установи «Доманівськиий освітній центр» Доманівської районної ради Миколаївської області №21 від 18.04.2016 року та №24 від 05.05.2016 року В«Про оплату часу простою водію Доманівського освітнього центруВ» .

Стягнути з КУ В«Доманівський освітній центрВ» Доманівської районної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 недоплачений заробіток у квітні 2016 р. у розмірі 878,08грн.

Стягнути з КУ В«Доманівський освітній центрВ» Доманівської районної ради Миколаївської області 893 грн. судового збору у дохід держави.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді