Рішення

від 21.07.2016 по справі 581/242/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №581/242/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1254/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 26 лютого 2016 року він разом з представником ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» підписав договір фінансового лізингу № 003264 з відповідними додатками, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність трактор МТЗ і передати йому у користування в строк та на умовах цього договору, а він повинен був сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 49000 грн., які він вважав частковою оплатою вартості транспортного засобу. Проте, як з'ясувалось, вказані кошти виявились адміністративним платежем, як винагорода лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Таким чином, позивач вважав, що відповідач під час попередніх переговорів поступив з ним несправедливо, порушив його права споживача.

Крім того, позивач посилався на те, що зміст договору фінансового лізингу за № 003264 та додатків № 1 і № 2 до нього не містять повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», зокрема, в них не вказано про індивідуальні ознаки трактора, що передавався в лізинг, строк лізингу, розмір щомісячних лізингових платежів, що свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, внаслідок чого він не є укладеним, враховуючи і ту обставину, що сторони не підписали і додаток № 3 до договору.

З урахуванням того, що сторони договір фінансового лізингу фактично не уклали, тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь сплачені за цим договором кошти в сумі 49000 грн., як безпідставно отримані.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року задоволено позов ОСОБА_3.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_3 49000 грн.

Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції неправомірно визнав оспорюваний договір фінансового лізингу таким, що не відбувся, оскільки сторони уклали даний правочин в належній формі, мали на таке укладення відповідний обсяг прав, а також укладення договору відбулось у вільний для сторони спосіб і сторони розраховували на реальне настання правових наслідків такого укладення. Суд не звернув уваги на те, що при укладенні даного правочину сторони досягли згоди по всіх його істотних умовах, взяли на себе певні зобов'язання та, крім того, позивач (лізингоодержувач) почав виконувати його умови, сплативши відповідний адміністративний платіж. Таким чином, відповідач вважає, що правочин відбувся та має обов'язкову юридичну силу для виконання.

Також відповідач посилається на те, що сторони погодили порядок розрахунку та визначення лізингових платежів, про що йдеться у пунктах 8 та 10 договору фінансового лізингу, що залишилось поза увагою суду.

До того ж, на думку відповідача, позивачем не було доведено факту введення його в оману представниками відповідача на момент укладення договору фінансового лізингу, так як не доведено, в чому саме полягав обман, а також наявність умислу на це з боку представників відповідача.

Таким чином, сторони даної угоди бажали укладення вказаного правочину та розраховували на реальне настання подій, які ним обумовлені, тому відповідач отримав кошти на достатніх правових підставах, у зв'язку з чим він вважає, що положення ст.1212 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 003264 з двома додатками до нього, а також додатковий договір до договору фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» зобов'язалося придбати у власність предмет лізингу у вигляді трактора МТЗ модель 82.1.26, який вказаний у п. 1.1 договору та зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, вартістю 17818,18 доларів США (що згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на день укладення договору становить 490000 грн.), та передати його у користування позивачу (лізингоодержувачу), який у свою чергу зобов'язався сплачувати у встановлений термін і у повному обсязі певні лізингові та інші платежі відповідно до умов договору. Договір фінансового лізингу передбачав право позивача ОСОБА_3 отримати трактор у власність за умови повної сплати всіх платежів, передбачених даним договором, та інших витрат, які зазнав чи міг зазнати лізингодавець у зв'язку з переходом права власності щодо предмета лізингу (п.п.3.1.1, 3.3.2, 3.3.3, 11.3 договору) (а.с.48-59, 13, 14, 84).

У визначенні термінів укладеного між сторонами договору фінансового лізингу зазначено, що адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно з п.4.1 цього договору та додатком № 1 до нього лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів за умови виконання лізингоодержувачем вимог даного договору та із врахуванням строків можливої затримки поставки предмета лізингу згідно з п.1.7 договору, а саме: з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу в розмірі 10% вартості предмета лізингу; авансового платежу в розмірі 50% вартості автомобіля; комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 3% від його вартості, - у разі наявності; оплатити різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.6 ст.9 даного договору (п.п.1.7, 4.1, 9.4, 9.6).

Пунктом 10.1 договору визначено, що лізинговий платіж - це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток № 3 до договору). Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); - частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); - комісія за супроводження договору в розмірі 7 відсотків. А п.10.3 цього договору передбачено, що на момент його укладення попередній розмір щомісячного лізингового платежу у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 277,39 доларів США, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення даного договору, що відповідно становить 7628,23 грн. у гривневому еквіваленті на дату укладення цього договору згідно обмінного курсу долара США до української гривні. У випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобов'язані підписати додаток № 3 до даного договору (графік сплати лізингових платежів або план відшкодування або додаток № 3 до даного договору).

Виконуючи умови договору, 26 лютого 2016 року позивач сплатив на рахунок відповідача адміністративний платіж в сумі 49000 грн., що підтверджується відповідною квитанцією та його заявою про перерахування вказаних коштів, хоча і сплачених ним за договором № 003261, які необхідно вважати сплаченими по договору № 003264, як про це просив вважати позивач (а.с.15, 16, 17).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні договору фінансового лізингу сторони не дійшли згоди щодо його істотних умов, тому вважав його неукладеним, а сплачені позивачем грошові кошти за тим договором - підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.1 ст.806, ч.1 ст.807 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

У ч.2 ст.1, ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» йдеться про те, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК.

За положеннями ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, договір фінансового лізингу № 003264 від 26 лютого 2016 року судом визнаний неукладеним в силу того, що сторони не дійшли згоди з його істотних умов, а саме: в ньому не визначено предмет договору, який має бути з індивідуальними ознаками, та не встановлена ціна, хоча та, яка визначена у додатках № 1 та № 2 до договору фінансового лізингу, різниться від тієї, яка вказана у заяві ОСОБА_3 про видачу йому транспортного засобу. До того ж, ціна у додатках до договору вказана у доларах США, в той час як у заяві про видачу транспортного засобу - у гривнях.

Також суд послався на те, що сторони не узгодили розмір лізингових платежів та не підписали додаток № 3 до договору, як його обов'язкову умову.

За наявності вказаних обставин суд застосував наслідки, передбачені нормами ст.1212 ЦК України, що регулюють зобов'язання з набуття майна без достатньої правової підстави.

Як зазначено у п.п.1.1, 1.2 підписаного сторонами договору фінансового лізингу № 003264, його предметом є транспортний засіб марки МТЗ, комплектація/модифікація - 82.1.26, об'єм/тип двигуна - 4,75, тип КПП - МТ, привід - 4*4. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам.

Вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору визначається у даному договорі та в додатку № 1.

Пунктом 8.2 договору фінансового лізингу передбачено, що укладаючи даний договір сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу на момент укладення договору за цим договором становить 17818,18 доларів США з урахуванням ПДВ згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 490000 грн. з ПДВ.

Про аналогічне щодо ціни предмета договору йдеться і в додатку № 1 до договору, підписаного сторонами.

Отже, із зазначеного вбачається, що підписавши спірний договір, сторони дійшли згоди щодо його предмета та ціни, а висновки суду з цього приводу не відповідають обставинам справи.

Посилання позивача на те, що в заяві від 26 лютого 2016 року він просив відповідача надати йому транспортний засіб саме синього кольору і по ціні 98000 грн. (а.с.18) не свідчить про те, що при підписанні цього договору фінансового лізингу сторони не дійшли згоди стосовно його предмета і ціни, так як відповідно до п.9.6 договору лізингоодержувач має право до моменту придбання для нього лізингодавцем предмету лізингу звернутися із письмовою заявою про надання йому будь-якої іншої марки та/або моделі та/або модифікації транспортного засобу, що відрізняється від марки та/або моделі та/або модифікації, яка зазначена у договорі та специфікації. У цьому випадку лізингодавець залишає за собою право прийняти або відхилити таку заяву в залежності від можливостей лізингодавця та/або продавця. В разі задоволення заяви лізингоодержувача та з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50% від вартості вже новообраного предмета лізингу на момент купівлі новообраного предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобов'язаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансового платежу до моменту підписання додатку № 3 до даного договору та до моменту купівлі новообраного предмета лізингу та передачі його лізингоодержувачу. У такому випадку сплата різниці проводиться лізингоодержувачем на підставі наданої лізингодавцем квитанції або рахунку. В разі задоволення заяви лізингоодержувача щодо заміни предмета лізингу сторони обов'язково підписують додаткову угоду до договору та специфікацію на новообраний транспортний засіб. Остаточна вартість новообраного предмета лізингу та подальші лізингові та інші обов'язкові платежі будуть визначені у додатку № 3 до даного договору, який є його невід'ємною частиною та який сторони зобов'язані підписати до моменту передачі транспортного засобу.

Виходячи з матеріалів справи, на момент підписання спірного договору сторони узгодили його предмет і ціну, хоча вартість транспортного засобу суттєво відрізнялась від запропонованої позивачем на момент підписання.

Крім того, розмір сплаченого позивачем адміністративного платежу в сумі 49000 грн. розраховувався в залежності від узгодженої сторонами ціни предмета договору (490000 грн.), тобто 10%, як про це зазначено в додатку № 1 до договору.

Щодо екземплярів спірного договору, тобто того, який позивач надав суду під час звернення з даним позовом (а.с.7-12), то в ньому дійсно у п.8.2 не вказана вартість предмета фінансового лізингу, однак його колегія суддів не бере до уваги, оскільки з наданих екземплярів договорів відповідачем суду першої інстанції та позивачем суду апеляційної інстанції - вбачається, що вони не відрізняються один від одного і в п.8.2 є посилка на вартість трактора (17818,18 доларів США, що було еквівалентно 490000 грн.) (а.с.70-81).

До того ж, у заяві від 26 лютого 2016 року позивач ОСОБА_3 повідомив, що уважно прочитав та зрозумів умови договору фінансового лізингу № 003264 від 26 лютого 2016 року та отримав усі коректно викладені відповіді від менеджера консультанта ОСОБА_5 Свій примірник договору та додатків до нього отримав 26 лютого 2016 року (а.с.86).

Окрім того, відповідно до п.2.2 вказаного договору, строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком № 3 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Тобто, після сплати лізингоодержувачем необхідних лізингових платежів, включаючи авансовий, що зазначені в п.1.7 договору, та після надання йому предмета лізингу в користування із обов'язковим підписанням акта приймання-передачі предмета починається лізинговий період, який характеризується сплатою на рахунок лізингодавця решти вартості предмета договору. Підтвердженням початку настання такого лізингового періоду є укладення акта приймання-передачі предмета лізингу та додатка 3, де зазначається порядок сплати лізингових платежів, що відрізняється від порядку в додатку 1 наявністю таких нових складових, як: відсоткова ставка за користування обсягом фінансування, комісія за супроводження договору, коефіцієнт, необхідний для розрахунку лізингових платежів, і інше.

Згідно п.4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток № 3 до даного договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Таким чином, із зазначеного вбачається, що обставини для підписання сторонами додатку № 3 до договору ще не настали, так як позивачу ще не переданий предмет лізингу.

Щодо розміру щомісячних лізингових платежів, то про них йдеться у п.п.10.1 - 10.10 спірного договору, тобто, вказане питання сторонами узгоджено.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір фінансового лізингу є неукладеним, а відтак, сплачені за ним позивачем кошти є безпідставно набуті відповідачем, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, тому воно як незаконне підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідач, на користь якого ухвалено рішення, не надав належних і допустимих доказів щодо сплати ним судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.п.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 травня 2016 року в даній справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживача та стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -