Постанова

від 19.07.2016 по справі 813/1528/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року справа № 813/1528/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«АвтовсімВ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«АвтовсімВ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000981411, № НОМЕР_1 від 14.04.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, незаконними та необгрунтованими і такими, що підлягають скасуванню. Зазначив, що на день розмитнення термін використання автомобіля Mercedes-Benz, модель Vito111CD, кузов №WDF63960313517857 становив 4 роки і 286 днів, відповідно до цього кодифікація зазначеного автомобіля згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2 є вірною та нарахування митних платежів та зборів відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву б/н. Заперечення мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається нате, що позивачем при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito111CD невірно зазначено дату виготовлення автомобіля, внаслідок чого позивач зобов`язаний заплатити ПДВ та акцизний податок. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 18.03.2016 року № 261 проведено документальну невиїзну перевірку щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією № 204050001/2015/004370 від 08.05.2015 р.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 49/14-11/37693154 від 01.04.2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення ТзОВ В«АвтовсімВ» :

- ч.2ст.52, ч.1 ст.257, ст..289 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ зі змінами та доповненнями, пп..215.3.5 п.215.3 ст.215, п. 216.4 ст.216 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання по акцизному податку у сумі 39 250,10 грн.;

-ч.2 ст.52, ч.1 ст. 257, ст..289 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ зі змінами та доповненнями, пп..в) п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість в сумі 7850, 02 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.04.2016 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ із ввезених на територію України товарів за основним платежем в розмірі 7850,02 грн. та за штрафними санкціями 3925,01 грн. та № НОМЕР_3 від 14.04.2016 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний податок із ввезених на територію України товарів-транспортних засобів за основним платежем в розмірі 39250,10 грн. та за штрафними санкціями 19625,05 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що відповідно до листа офіційного дилера Даймлер АГ ТзОВ «Західно-Український автомобільний дім» від 04.12.2015 року за вихідним № 36/12 зазначено дату первинної реєстрації автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito111CD - 01.09.2009 р., що на день розмитнення становило 5 років і 250 днів, а не 4 роки і 286 днів, як вказав у митній декларації позивач.

Вирішуючи спір по суті суд встановив наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу (п. 190.1 ст. 190 ПК України).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (п. 193.1 ст. 193 ПК України).

Згідно із п. 206.1 ст. 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до абз. 5 п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать серед іншого і транспортні засоби для перевезення вантажів.

Ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України (п. 215.2 ст. 215 ПК України).

Так, згідно до пп.215.3.5. п 215.3. ст. 215 ПК України акцизний податок нараховується в залежності від терміну використанн (експлуатації) транспортних засобів, та об'єму двигуна а саме: термін експлуатації автомобілів до 5 років за кодом НОМЕР_4 згідно УКТ ЗЕД нараховується у розмірі 1,367 євро за 1 куб.см; термін експлуатації автомобілів більше 5 років за кодом НОМЕР_5 згідно УКТ ЗЕД нараховується у розмірі 1,761 євро за 1 куб.см.

Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388. При цьому, згідно вказаного Порядку, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Як вбачається з митної декларації № 204050001/2015/004370 від 08.05.2015 року позивачем ввезено на митну територію України транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Vito111CD, номер кузова: WDF63960313517857, номер двигуна: 646/98051750171, об'ємом 2148 см. куб, тип двигуна-дизель та здійснено його митне оформлення згідно вимог чинного законодавства. Датою реєстрації вказаного автомобіля зазначено 27.07.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу NB-ІВ162 від 21.04.2014 р., видане королівством Норвегія.

Для митного оформлення позивачем надано наступні документи: копія митної декларації № 204050001/2015/004370 від 08.05.2015 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу NВ-ІВ; копія інвойсу від 25.04.2015 р. №038/15; копія контракту від 01.04.2014 року № 010414; копія специфікації від 19.08.2015 № 12/4-15.

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Що стосується інформації отриманої податковим органом від офіційного дилера Даймлер АГ ТзОВ В«Західно-український автомобільний дім» від 04.12.2015 року за вихідним № 36/12, що відображена лише у вигляді таблиці без посиланням на витяг з баз даних виробника у вигляді копії карти даних та vehicle information, то така не є інформацією, отриманою від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів.

Також вказана інформація не може бути визнана судом документально підтвердженою інформацію, отриманою від уповноважених органів іноземних держав про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірності відомостей, що в них містяться, які надійшли від уповноважених органів іноземних держав, в розумінні п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України.

В даному випадку, офіційною документально підтвердженою інформацією щодо дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації (первинної реєстрації) є реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, який входить до переліку обов'язкових документів, що надаються митному органу при розмитненні транспортного засобу. Як встановлено судом вище, позивачем було долучено до митної декларації свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу NВ-ІВ від 21.04.2014 р., видане уповноваженим органом Королівства Норвегія, згідно якого дата першої реєстрації вказаного транспортного засобу - 27.07.2010 р.

Відповідно до п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. ПК України транспортними засобами, що використовувалися, є транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Окрім цього, за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності даних, наведених у реєстраційних документах на автомобіль, що видані іноземним державним органом, контролюючий орган мав би вжити передбачених ст.ст. 351, 352 МК України, ст. 83 ПК України заходів щодо отримання до проведення перевірки від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про неавтентичність поданих позивачем документів чи недостовірності відомостей, що в них містяться, а також згідно п. 73,3 ст. 73, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України запропонувати позивачу надати пояснення та додаткові документи, в тому числі й офіційний переклад поданих документів, які б підтверджували правильність визначення бази та об'єкта оподаткування при ввезенні на митну територію України транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14.

Суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких встановлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем таких доказів, окрім листа офіційного дилера ТзОВ В«Західно-український автомобільний дім» від 04.12.2015 року за вихідним № 36/12, оцінку якому надано судом вище, суду надано не було.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб'єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. Натомість позивачем відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду поданими доказами дотримання ним вимог митного та податкового законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно митної декларації від № 204050001/2015/004370 від 08.05.2015р.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без встановленої законом підстави, передчасно та необґрунтовано - за відсутності на час їх прийняття належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушень митного та податкового законодавства України.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області, від 14.04.2016 р. №0000981411 та від 14.04.2016 р. № НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 14.04.2016 р. №0000981411 та від 14.04.2016 р. № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Головного управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АвтовсімВ» (код ЄДРПОУ - 37693154) 1 378,00 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.07.2016 року.

Суддя Братичак У.В.