Рішення

від 21.07.2016 по справі 910/8650/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2016Справа №910/8650/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/8650/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфін», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Центренерго», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвостокснабжение», м. Донецьк,

про стягнення 82 087 156,59 грн.,

за участю представників:

позивача - Несен Т.О. (директор);

відповідача - Гаврись Я.Б. (довіреність від 18.12.2015 № 866/22);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфін» (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - Товариство): 55 013 561,72 грн. за поставлене вугілля за договором поставки вугілля від 27.12.2012 № 111/11 (далі - Договір поставки); 2 061 878,15 грн. 3 % річних; 25 011 716,72 грн. втрат від інфляції, а всього 82 087 156,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 26.05.2016.

26.05.2016 відповідач подав суду: клопотання про відкладення судового розгляду; заявив клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із поданням позовної заяви про визнання недійсним договору про заміну кредитора у зобов'язанні.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 розгляд справи було відкладено на 07.06.2016; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвостокснабжение» (далі - ТОВ «Укрвостокснабжение»).

03.06.2016 відповідач подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи № 910/9596/16 про визнання недійсним договору про заміну кредитора у зобов'язанні.

07.06.2016 позивач подав суду пояснення на відзив відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2016 підтримав клопотання про зупинення провадження та просив задовольнити; представник позивача заперечив проти клопотання та просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що питання недійсності угоди про відступлення права вимоги може вирішуватись в даному процесі.

Дослідивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд ухвалив відкласти його вирішення до наступного судового засідання, оскільки його вирішення на даному етапі буде передчасним.

Представники сторін у судовому засіданні 07.06.2016 заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання представників сторін обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 розгляд справи було відкладено на 21.07.2016; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

21.07.2016 ТОВ «Укрвостокснабжение» подало суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та просив суд розглядати справу без участі повноважного представника.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (пункт 3.16 постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»; далі - Постанова № 18).

Представник відповідача мотивує клопотання тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9596/16 за позовом Товариства до Компанії та ТОВ «Укрвостокснабжение» про визнання недійсним договору про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 19.02.2016 № 19/02-2016 (далі - Договір).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 30.06.2016 Господарським судом міста Києва прийнято рішення зі справи № 910/9596/16, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення не набрало законної сили та станом на день судового розгляду немає преюдиційного значення.

Разом з тим, господарський суд в порядку статті 83 ГПК України під час розгляду даного господарського спору має право визнати правочин, у тому числі Договір, недійсним у випадку встановлення обставин, які свідчать про те, що правочин суперечить чинному законодавству України.

Крім того, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, зупинення провадження у даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив повністю.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, проте ТОВ «Укрвостокснабжение» просило розглядати справу без участі повноважних представників.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 Постанови № 18 зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 ТОВ «Укрвостокснабжение» (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено Договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля) в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами, а покупець зобов'язався прийняти вугілля та оплатити його вартість відповідно до умов Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору поставки).

Також, відповідачем та третьою особою були укладені такі додаткові угоди до Договору поставки: від 27.12.2012 № 1; від 28.12.2013 № 2; від 31.01.2013 № 3; від 21.02.2013 № 4; від 30.05.2013 № 5; від 30.08.2013 № 6; від 19.09.2013 № 7; від 29.11.2013 № 8; від 27.12.2013 № 9; від 27.12.2013 № 10.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений третьою особою і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Третя особа на виконання умов Договору поставки поставляла вугілля, а відповідач, у свою чергу, належним чином зобов'язання з оплати не виконав внаслідок чого виник борг у сумі 90 499 878,57 грн.

14.07.2014 ТОВ «Укрвостокснабжение» та Товариством було укладено договір № 14/07-01 про прощення боргу, за умовами якого було зменшено на суму 2 714 996,57 грн. борг покупця перед постачальником та розстрочено 87 784 882 грн. на період липень - грудень 2014 року.

Товариство вказаний правочин виконав частково, а саме сплатив третій особі 32 771 320,28 грн., а тому борг склав 55 013 561,72 грн.

19.02.2016 ТОВ «Укрвостокснабжение» (первісний кредитор) і Компанією (новий кредитор) було укладено Договір, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі Договору поставки; за Договором новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати боргу у сумі 55 013 561,72 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.03.2016 третя особа надіслала відповідачу повідомлення від 19.02.2016 № 19/02-2 про відступлення права вимоги за Договором поставки позивачу, яке було отримано Товариством 05.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач 20.04.2016 надіслав відповідачу вимогу від 19.04.2016 № б/н щодо сплати заборгованості. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками від 20.04.2016

Товариство належним чином на вказані листи не відреагувало та борг не погасило.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що Договір є недійсним.

Товариство вказує, що Договір є недійсним, оскільки укладений ТОВ «Укрвостокснабжение» без необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як останній не мав права передавати свої права та обов'язки за Договором поставки без попередньої письмової згоди відповідача.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Слід зазначити, що Договір поставки не містить такої умови як необхідність отримання письмової згоди Товариства для уступки третьою особою права вимоги.

Саме за Договором поставки було передано право вимоги, а не за іншим правочином.

Таким чином, на момент укладення Договору у третьої особи був необхідний обсяг цивільної дієздатності для здійснення передачі права вимоги у сумі 55 013 561,72 грн. позивачу.

Отже, відповідач не підтвердив наявність підстав для визнання Договору недійсним; доказів сплати боргу новому кредитору не подав.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 55 013 561,72 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 25 011 716,72 грн. втрат від інфляції та 2 061 878,15 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 01.01.2015 по 31.03.2016.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1; поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; ідентифікаційний код: 22927045) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Юрфін» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, офіс 105; ідентифікаційний код: 40278631): 55 013 561 (п'ятдесят п'ять мільйонів тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 72 коп. боргу; 2 061 878 (два мільйони шістдесят одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 15 коп. 3% річних; 25 011 716 (двадцять п'ять мільйонів одинадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн. 72 коп. втрат від інфляції та 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 26.07.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук