Рішення

від 19.07.2016 по справі 918/372/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 918/372/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації"

до відповідача 1 ОСОБА_1 міської ради

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №1-03/16-д від 31.05.2016р.).

Від відповідача 1: ОСОБА_3 (довіреність №08-946 від 10.05.2016р.).

Від відповідача 2: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" звернулось в господарський суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо заміни сторін договору оренди землі від 26.12.2007р..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 26.12.2007р. між територіальною громадою в особі ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у місті Рівне, по вулиці Гетьмана Полуботка, 15А загальною площею 250 квадратних метрів. У відповідності до умов договору, на вказаній земельній ділянці розташований торгово-овочевий павільйон, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" на праві приватної власності. Вказує, що 04.02.2014р. торгово-овочевий павільйон, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Гетьмана Полуботка, 15А зареєстровано на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації". За результатами реєстрації права власності на вказане приміщення позивачем отримано Свідоцтво про право власності №17322700 від 04.02.2014р. серії САК №709734 та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17323123 від 04.02.2014р. серії №532206. Стверджує, що попри те, що попередній власник приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" не заперечує щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки, згода між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" та ОСОБА_1 міською радою щодо заміни сторони договору оренди земельної ділянки не досягнута. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" посилалось на те, що останнім зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а отже у заявника є право на отримання земельної ділянки на підставі ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 14.06.2016р.

10.06.2016р. відповідачем 2, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подано заяву про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг". Крім того, у вказаній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено на 05.07.2016р.

18.07.2016р. представник відповідача 1, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Вказує, що реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею. Зазначає, що ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг", ні Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" не направлялись до ОСОБА_1 міської ради пропозиція про внесення змін до договору оренди землі, оформлена відповідно до норм чинного законодавства, а також клопотання про припинення/передачу права оренди на земельну ділянку не надходило.

Ухвалою суду від 05.07.2016р. розгляд справи відкладено на 19.07.2016р.

В судовому засіданні 18.07.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги за підстав вказаних у позовній заяві. Представник ОСОБА_1 міської ради заперечив проти задоволення позовних вимог за підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг".

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2007р. між територіальною громадою в особі ОСОБА_1 міської ради (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" (надалі - Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір), у відповідності до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції торгового овочевого павільйону під заклад громадського харчування з подальшим його обслуговуванням, за рахунок земель право користування якими було надано згідно з договором оренди від 12.10.2006 року та припинене згідно з рішенням ОСОБА_1 міської ради від 19.07.2007 року №928, яка знаходиться в м. Рівне, по вулиці Гетьмана Полуботка, 15А.

Згідно з п. 2. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 250 квадратних метрів, відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради (14 сесія 5 скликання) від 19.07.2007 року №928 "Про вилучення та надання земельних ділянок".

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці розташований торговий овочевий павільйон площею 148,1 кв.м., що належить ТОВ "Бісофт Консалтинг" на праві власності згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_4 20.03.2007 року за реєстр. №1073, право власності зареєстровано Комунальним підприємством ОСОБА_1 міським бюро технічної інвентаризації 23.03.2007 року в книзі 13 за №140-1808.

Договір укладено на 49 років, тобто до двадцять шостого грудня дві тисячі п'ятдесят шостого року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

У відповідності до п. 34 договору заміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Пунктом 35 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом

У відповідності до п.41 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу ОСОБА_5 ВКС №562242 та зареєстровано у земельному кадастрі 29.12.2007 року за №040758300337.

Матеріалами справи стверджується, що на підставі акту приймання-передачі від 26.12.2007р. орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 250 м 2 на вул. Гетьмана Полуботка, 15А.

04.02.2014р. торгово-овочевий павільйон, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Гетьмана Полуботка, 15А зареєстровано на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації". За результатами реєстрації права власності на вказане приміщення позивачем отримано Свідоцтво про право власності №17322700 від 04.02.2014р. серії САК №709734 та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17323123 від 04.02.2014р. серії №532206 (а.с. 18-20).

28.03.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" направило на адресу Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради лист вих.№03к/16 із пропозицією замінити сторону у договору оренди землі, а саме: замінити орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісофт Консалтинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації".

За результатами розгляду вказаного листа, Управлінням земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради повідомлено, що редакція ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" не передбачає автоматичного укладення договору оренди землі та автоматичного припинення дії договору.

Крім того, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" звернутись в Управління забезпечення надання адміністративних послуг (м. Рівне, майдан Просвіти, 2) із заявою на ім'я міського голови про передачу в оренду земельної ділянки, вказавши при цьому площу, адресу земельної ділянки, її цільове призначення, термін оренди та надати наступні документи: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки; письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст зокрема належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 Земельного кодексу України.

Так, частиною 1 даної статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, відповідно до норм ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 172, 324, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 8, 148 Господарського кодексу України, ст.ст.80, 83, 122, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватно-правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

У відповідності до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, набуття права користування земельними ділянками із земель комунальної власності здійснюється виключно на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Посилання позивача на норми ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У ст.125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому, на переконання суду, при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності на земельну ділянку чи укладення договору оренди земельної ділянки. Реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне переходу права користування земельною ділянкою під нею.

З огляду на викладене, особа яка є власником будівлі, має право ініціювати одержання земельної ділянки у власність або у користування, проте розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Аналогічну праву позицію наведено у п.2.12 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Тобто, у даному випадку посилання позивача на оформлення права власності на торгово-овочевий павільйон, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Гетьмана Полуботка, 15А не вказує на автоматичне виникнення у Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро термінової технічної інвентаризації" майнових прав на земельну ділянку.

За вказаних обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Так, за подання позовної заяви позивач повинен був сплатити 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

У відповідності до квитанції №0.0.555809987.2 від 20.05.2016р. позивачем сплачено 1 450 грн. 00 коп. судового збору, що на 72 грн. 00 коп. більше від встановленого Законом України "Про судовий збір" розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У цьому випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Щодо судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп., то останній відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "25" липня 2016 року

Суддя Горплюк А.М.