Постанова

від 20.07.2016 по справі б8/049-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Справа№ Б8/049-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

від боржника: Білозуб К.О. (дов. від 20.07.2016);

від апелянта: Іоннікова Ю.В. (дов. від 17.05.2016);

від ФДМ України: Ковтязь О.В. (дов. від 28.03.2016 № 119);

від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Дорош К.С. (дов. від 11.01.2016 № 3015-07-16);

від Міністерства аграрної політики та продовольства України: Пантелієнко Р.М. (дов. від 05.05.2016 № 31-4/14);

від Головного територіального управління юстиції у Київській області: Орос Н.В. (дов. від 09.06.2016 № 6-5/1242);

від прокуратури Київської області: Дмитрунь Л.О. (посвідчення від 21.05.2013 № 016989);

інші учасники провадження: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін"

на ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2016

у справі № Б8/049-12 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий дім "Сахалін"

до Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № Б8/049-12 припинено провадження у справі № Б8/049-12 про банкрутство Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський" та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Торговий дім "Сахалін" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2016 у даній справі та передати справу до господарського суду Київської області на новий розгляд в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Торговий дім "Сахалін" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 20.07.2016.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В судове засідання 20.07.2016 розпорядник майна та кредитори (крім Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ТОВ "Торговий дім "Сахалін") не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 ГПК України.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності розпорядник майна та представників кредиторів, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2016 представник апелянта, боржника та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представники Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України та прокуратури заперечили проти апеляційної скарги та просили суд відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу без змін. Представник Головного територіального управління юстиції у Київській області при вирішенні апеляційної скарги поклалася на розсуд суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 03.05.2012 порушено провадження у справі № Б8/049-12 за заявою ТОВ "Торговий дім "Сахалін" про банкрутство ДП "Племінний завод "Плосківський".

Публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Племінний завод «Плосківський» здійснена в газеті «Голос України» № 67 (5567) від 06.04.2013.

Розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався судом, строки, передбачені ч. 11 ст. 11 Закону продовжувалися судом.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Київської області від 18.03.2013 визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Цівину О.О. розпорядником майна Боржника; призначено попереднє засідання на 17.06.2013; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 22.07.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів Боржника.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини вказаної ухвали суду встановлено, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 07.05.2013 або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону - вважаються погашеними. В подальшому Боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

В подальшому під час провадження у даній справі судом неодноразово продовжувався строк процедури розпорядження майном, встановлений абз. 6 ч. 11 ст. 11 Закону (ухвали суду від 02.09.2013, 11.11.2013, 17.03.2014, 28.04.2014, 28.07.2014, 24.11.2014, 16.02.2015, 16.03.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015, серед іншого, усунуто арбітражного керуючого Цівину О.О. від виконання обов'язків розпорядника майна Боржника; призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В.; відкладено судове засідання, на якому має бути винесено ухвалу про санацію Боржника, чи про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи про припинення провадження у справі про банкрутство на 08.06.2015; розпорядника майна Боржника зобов'язано до призначеного судового засідання подати суду клопотання щодо подальших процедур у справі; комітету кредиторів Боржника прийняти рішення щодо подальших процедур у справі та протокол засідання комітету кредиторів надати суду до призначеного судового засідання; вирішено інші процедурні питання у справі.

04.01.2016 та 02.02.2016 через відділ діловодства суду надійшли тотожні за змістом клопотання Цівини О.О. від 28.12.2015 (вх. № 45/16) та від 29.01.2016 (вх. № 2243/16), в яких заявник просить суд: затвердити звіт про оплату послуг розпорядника майна Боржника Цівини О.О. в сумі 29 499,06 грн.; визнати та включити до 1 черги задоволення вимог кредиторів зазначені вимоги Цівини О.О. в сумі 29 499,06 грн.; стягнути з ДП "Племінний завод "Плосківський" на користь Цівини О.О. заборгованість в розмірі 29 499,06 грн.

15.02.2016 через відділ діловодства суду надійшов лист кредитора СТОВ "Дружба-Нова" від 08.02.2016 б/№ (вх. № 3295/16), згідно якого кредитор повідомив про неможливість в подальшому виконувати повноваження члена комітету кредиторів Боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2016 розгляд справи призначено на 17.05.2016; зобов'язано розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В. надати суду письмові пояснення по справі щодо можливості подальшого продовження процедури розпорядження майном Боржника або припинення провадження у справі, враховуючи практику Вищого господарського суду України, застосовану у справі № 31/2Б-2004/59/14Б-04/11/13; призначено до розгляду в тому ж судовому засіданні клопотання Цівини О.О. б/№ від 28.12.2015 (вх. № 45/16) та клопотання б/№ від 29.01.2016 (вх. № 2243/16); викликано в судове засідання повноважних представників учасників судового провадження.

17.05.2016 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В. від 16.05.2016 № Б8/049-12 (вх. № 10354/16) по суті справи, з доданими звітами про хід процедури розпорядження майном Боржника та клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном Боржника.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд припинив провадження у справі № Б8/049-12 про банкрутство Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський".

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Розглянувши клопотання Цівини О.О. про затвердження звіту про оплату послуг розпорядника майна Боржника Цівини О.О., судом встановлено, що в своїй заяві Цівина О.О. просить затвердити звіт про оплату послуг арбітражного керуючого за час виконання ним обов'язків розпорядника майна Боржника, зокрема за період з 18.03.2013 по 16.03.2015.

Згідно ч. 12 ст. 3-1 Закону, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до ч. 14 ст. 3-1 Закону, оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, поданий Цівиною О.О. звіт про оплату послуг за виконання повноважень розпорядника майна Боржника не був предметом розгляду комітету кредиторів Боржника. Будь-яких доказів прийняття комітетом кредиторів рішення про затвердження звіту про оплату послуг за виконання повноважень розпорядника майна Боржника арбітражним керуючим Цівиною О.О., як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не було подано.

В той же час, ухвалою суду першої інстанції від 02.09.2013 у даній справі затверджено оплату послуг розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Цівини О.О. за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень у справі № Б8/049-12 в сумі 3 061,54 грн., дана ухвала набрала законної сили.

Судова колегія, дослідивши поданий звіт Цівини О.О. про оплату послуг розпорядника майна, погоджується з судом першої інстанції, що визначена сума відповідає приписам Закону, та розрахована в межах встановленого Законом та затвердженого судом розміру - 3 061,54 грн. за кожен місяць виконання повноважень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, затвердивши звіт Цівини О.О. про оплату послуг розпорядника майна ДП "Племінний завод "Плосківський" в розмірі 29 499,06 грн.

Разом з тим, вимоги Цівини О.О. про включення зазначеної суми до реєстру вимог кредиторів та стягнення даної суми з Боржника на користь Цівини О.О. на даному етапі розгляду справи були вірно залишені судом першої інстанції без задоволення, як такі, що заявлені неправомірно.

Що ж стосується клопотання розпорядника майна про продовження строку процедури розпорядження майном Боржника від 16.05.2016, то судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону, розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища; розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 9, 10 статті 13 Закону, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, вживати заходів для захисту майна боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Судом першої інстанції було встановлено правовий статус юридичної особи Боржника, як такої, що перебуває в переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, внаслідок чого введення ліквідаційної процедури або процедури санації щодо Боржника відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, яка застосовується до Боржника, можливе тільки після виключення Боржника з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації. Відтак, єдиним успішним завершенням процедури банкрутства такого боржника на даний час залишається укладення мирової угоди у справі про банкрутство.

Як було зазначено вище, ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2015 припинено повноваження розпорядника майна Цівини О.О., призначено у справі розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В.

Як вбачається з матеріалів справи, строк процедури розпорядження майном у даній справі неодноразово продовжувався і триває більше 4-х років, а арбітражний керуючий Цівина О.О., виконуючий повноваження розпорядника майна Боржника з 18.03.2013 по 16.03.2015, та арбітражний керуючий Патерилов В.В., виконуючий повноваження розпорядника майна Боржника з 16.03.2015 не підготували жодного проекту мирової угоди у справі про банкрутство та не надали його на розгляд комітету кредиторів Боржника, на погодження з органом управління Боржника, що було б єдиними правильними діями арбітражного керуючого в ході ведення процедури банкрутства цього підприємства, яке перебуває в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації з метою відновлення платоспроможності такого підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації", боржник - Державне підприємство "Племінний завод "Плосківський" (07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, 2; код ЄДРПОУ 00849652) віднесено до переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Як вбачається з письмових пояснень розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В. від 16.05.2016 № Б8/049-12, на зборах комітету кредиторів 16.05.2016 (протокол № 5) прийняте рішення щодо звернення до господарського суду Київської області з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном Боржника на шість місяців від дати судового засідання.

Судовою колегією встановлено, що будь-які фізичні особи та/або юридичні особи свої пропозиції щодо відновлення платоспроможності Боржника, а також пропозиції щодо укладення мирової угоди, до суду першої інстанції та розпоряднику майна не подавали.

В той же час розпорядник майна Боржника у суді першої інстанції та апелянт в суді апеляційної інстанції зазначали, що існує реальна можливість укладення мирової угоди, а Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" щодо деяких об'єктів сільськогосподарської та транспортної галузей" (у разі його прийняття) може дати можливість знайти потенціальних інвесторів та відновити платоспроможність заводу.

Проте, судова колегія, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні 20.07.2016 представників учасників судового процесу, дійшла висновку, що вказані твердження є необґрунтованими, оскільки можливість укладення мирової угоди є лише припущенням, зокрема зважаючи на те, що жодна фізична чи юридична особа не звернулася до суду чи розпорядника майна з вказаною пропозицією, та кредиторами Боржника не було навіть ініційовано питання щодо можливості укладення мирової угоди, про що сам арбітражний керуючий зазначає в поясненнях.

Відносно ж посилань на Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" щодо деяких об'єктів сільськогосподарської та транспортної галузей" судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, який зазначив, що навіть у разі прийняття наведеного Закону, зазначені обставини не сприятимуть відновленню платоспроможності Боржника в даному провадженні, оскільки нормами Проекту Закону передбачено мораторій на порушення справ про банкрутство визначених підприємств строком на три роки, а також обов'язкове зупинення чинних справ про банкрутство щодо таких підприємств на три роки.

Крім цього, як вбачається з правового висновку до наведеного законопроекту, відповідні обмеження щодо провадження справ про банкрутство зазначених підприємств не повною мірою узгоджується з вимогами ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини (зокрема, його право на працю, на власність тощо) захищаються судом, оскільки зазначена заборона позбавляє громадян України одного із найбільш дієвих засобів захисту своїх прав. При цьому також не визначено, хто саме буде відповідати за невиконання цими підприємствами власних зобов'язань.

Тобто, питання щодо прийняття цього Закону не вирішено, посилання на Проект цього Закону є необґрунтованими.

Таким чином, позиція розпорядника майна Боржника та комітету кредиторів Боржника відносно продовження строку процедури розпорядження майном ДП "Племінний завод "Плосківський" з підстав імовірності укладення мирової угоди у справі з прийняттям вказаного Закону, правомірно була відхилена судом першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представники Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України та прокуратури підтвердили неможливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство щодо Боржника, з огляду на велику заборгованість останнього перед Пенсійним фондом України щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка існує на даний час у Боржника та яка не може бути предметом прощення (списання) боргу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що подальше затягування процедури банкрутства Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський" на стадії розпорядження майном за відсутності реальної можливості переходу до наступних судових процедур банкрутства призведе лише до порушення прав як кредиторів, так і Боржника у зв'язку із збільшення додаткових витрат на оплату послуг розпорядника майна Боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.09.2015 у справі № 31/2Б-2004/59/14Б-04/11/13 із посиланням на те, що Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997 та є частиною національного законодавства, кожний має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що провадження у справі № Б8/049-12 про банкрутство Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський" триває більш як 4 роки, Боржник за цей період часу не виключений з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що унеможливлює застосування відносно нього процедур санації чи ліквідації, враховуючи не укладення комітетом кредиторів та Боржником мирової угоди в процедурі розпорядження майном у даній справі упродовж процедури розпорядження майном та відсутність доказів того, що будь-які дії щодо укладання мирової угоди вчиняються чи плануються до вчинення учасниками провадження у даній справі, а також те, що існуючий у справі про банкрутство мораторій упродовж значного періоду в часі забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів Боржника, а також за для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та правової певності кредиторів, вимоги яких є визнаними за судовими рішеннями, зокрема, згідно ухвали попереднього засідання у справі про банкрутство, та не можуть бути задоволені в межах існуючої справи через наявний мораторій, господарський суд Київської області дійшов правомірного висновку про припинення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Племінний завод "Плосківський", керуючись при цьому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17.07.1997, відповідною судовою практикою Європейського суду з прав людини, яка зобов'язує органи національної юрисдикції вживати належних заходів до бездіяльності та затягування розгляду справ, та пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України. Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання розпорядника майна боржника про продовження строку процедури розпорядження майном.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 17.05.2016 у справі № Б8/049-12. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сахалін" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № Б8/049-12 - без змін.

2. Матеріали справи № Б8/049-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 25.07.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко