Ухвала

від 20.07.2016 по справі 548/317/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/317/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1661/16Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В.П. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Винниченка Ю.М., Триголова В.М.,

при секретарі: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Урожайне" на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ПП "Урожайне" Хорольського району, третя особа відділ Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області із вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що існує договір оренди землі від 08.10.2012 року, укладений між сторонами, згідно якого позивачка передає у користування ПП «Урожайне» земельну ділянку площею 5,4812 га (кадастровий номер 5324881500:00:002:0032) строком на 5 років. Зазначений договір було зареєстровано у Відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області 02.12.2012 року за № 5324800040055138.

Вказує, що про існування цього договору їй стало відомо у вересні 2014 року після передачі їй примірника працівником ПП «Урожайне», проте вона, як орендодавець, не підписувала спірний договір оренди землі та акт прийому-передачі земельної ділянки, а тому зважаючи на відсутність волевиявлення учасника правочину, просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між сторонами, який зареєстрований у Відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області 02.12.2012 року за № 5324800040055138.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324881500:00:002:0032, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Урожайне» 08.10.2012 року, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області 02.12.2012 року за № 5324800040055138.

Стягнуто з Приватного підприємства «Урожайне» на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. судового збору та витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 6468 грн. 00 коп., а всього 6711 (шість тисяч сімсот одинадцять) грн. 60 коп.

З даним рішенням суду не погодилосьПриватне підприємство "Урожайне" та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити . Вважає, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилаються на те, що судом неповно з’ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,4812 га (кадастровий номер 5324881500:00:002:0032), що підтверджено копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 103666, що розташована на території Грушинської сільської Хорольського району Полтавської області.

Між сторонами було укладено договір оренди землі від 08.10.2012 року, зареєстрований у Відділі Держземагенства у Хорольському районі Полтавської області 02.12.2012 року за № 5324800040055138, що підтверджується оригіналом вказаного договору.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17.04.2015 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої було встановлено про неможливість надання висновку щодо дійсності підпису у спірному договорі оренди та повернено матеріали без виконання, що підтверджується повідомленням № 5728 від 04.09.2015 року.

Ухвалою суду від 06.11.2015 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_4 було повторно призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 11 від 23.03.2016 року, яким досліджено спірний договір та акт прийому-передачі земельної ділянки від 08.12.2012 року, вбачається, що підпис від імені орендодавця у договорі оренди землі, укладеним між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Урожайне» 08.10.2012 року, а також підпис від імені орендодавця у акті про передачу та прийом земельної ділянки від 08.10.2012 року, вчинено не ОСОБА_2, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню, оскільки власниця земельної ділянки не висловлювала свого волевиявлення стосовно даного правочину, так як на ньому не ставила свого підпису.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 202, 203 , 207 , 208 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вчинена сторонами за їх добровільним волевиявленням, у визначеній законом формі.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (статті 203 , 215-216 ЦК України).

Таким чином, недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить правочин нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність за судовим рішенням.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст.14 зазначеного Закону України передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 210 Кодексу та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він, відповідно до ст.18 вказаного Закону, набирає чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Без волевиявлення сторони неможливе вчинення договору, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору, учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору, складання та скріплення підписом письмового документу.

У разі, якщо сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має право вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст. 203 . 215 ЦК України, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачка не підписувала ні договір оренди землі, ні акт прийому передачі земельної ділянки, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вона не мала внутрішньої волі і не виявляла вільного волевиявлення на укладення такого договору, що суперечить ст. 627 ЦК України. Тобто, зазначений договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам вищевказаних норм матеріального права, зокрема, ч. 3 ст. 203 ЦК України, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наданим сторонами доказам у їх сукупності, виконав всі вимоги цивільного судочинства, встановив правовідносини, що виникли між сторонами, та закон, що їх регулює, і дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

За таких обставин висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Урожайне" - відхилити .

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: