Постанова

від 13.07.2016 по справі 810/5842/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року 810/5842/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконсалтин-Софт» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Євроконсалтин-Софт» (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача встановити спосіб подачі, визначити форму податкової декларації з податку на додану вартість, номер платників податку на додану вартість, які слід використовувати при подачі податкової звітності та прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за період: грудень 2014 р. - лютий 2015 р.

10 березня 2016 р. позивачем було подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати податковою звітністю податкові декларації з ПДВ позивача (код ЄДРПОУ 31924300) за період грудень 2014 р., січень - лютий 2015 р. та внести інформацію з даних декларацій до відповідних баз даних контролюючого органу (т. 2 а.с. 20-21).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправні дії відповідача призвели до порушення прав та законних інтересів позивача, як юридичної особи, а саме, податковим органом безпідставно було анульовано реєстрацію платника податків на додану вартість та без належного повідомлення розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, що у подальшому унеможливило подання позивачем податкової звітності за грудень 2014 р. - лютий 2015 р. (т. 2 а.с. 20-21).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем порушено термін подачі податкової звітності з податку на додану вартість. Зазначив, що у терміни, визначені законодавством, позивач не звертався до відповідача з метою подання податкової звітності за грудень 2014 р., січень - лютий 2015 р. та податкову звітність не подавав. Крім того, зазначив, що у зв'язку з істотними порушеннями умов укладання договору про визнання електронних документів, а саме, відсутність юридичної особи за юридичною адресою, підприємству було відмовлено у підписанні договору. Зазначає, що на даний час відсутня можливість на рівні відповідача прийняти звітність із анульованим індивідуальним податковим номером та внести дані, зазначені у цій звітності, до АС «Податковий блок». Вказав, що реєстрація декларації здійснюється на центральному рівні ДФС України. Нині у відповідача відсутня технічна можливість реєстрації податкової звітності з ПДВ за грудень 2014 р., січень - лютий 2015 р. за діючим індивідуальним податковим номером у паперовому вигляді (т. 2 а.с. 22-23).

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

9 квітня 2002 р. позивача було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 а.с. 19) та взято на облік до податкового органу.

Починаючи з 2009 року та по теперішній час позивачем неоднарозово змінювалось місцезнаходження.

На даний час адреса позивача: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, оф. 616 (т. 2 а.с. 45-46).

У зв'язку зі зміною місця реєстрації юридичної особи у грудні 2012 р. та проведенням процедури передачі облікової картки платника податків юридичної особи з ДПІ у Дніпровському районі м. Києва до відповідача, позивач подавав податкову звітність у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (у період, коли перебував в нього на обліку) та у подальшому до відповідача (у період, коли перебував в нього на обліку).

Крім того, позивач являється платником податку на додану вартість.

9 грудня 2014 р. позивачем до відповідача було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість щодо перереєстрації в зв'язку зі зміною місцезнаходження (т. 1 а.с. 27).

На підставі цієї заяви податковим органом було внесено відповідні зміни та присвоєно позивачу новий індивідуальний податковий номер 319143026518.

6 лютого 2015 р. на адресу позивача (АДРЕСА_1) відповідачем було надіслано рішення від 3 лютого 2015 р. № 20 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (т. 1 а.с. 32-34).

Крім того, в даний період відповідачем з тих самих підстав було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів позивача.

25 березня 2015 р. між позивачем та відповідачем такий договір було укладено повторно (т. 1 а.с. 133-134).

У подальшому подана позивачем податкова звітність за грудень 2014 р., січень - лютий 2015 р. відповідачем прийнята не була, зокрема, програмне забезпечення ІС «Податковий блок» формувало повідомлення: повідомлення «документ j020116 податкова декларація з податку на додану вартість» не прийнято. (т. 1 а.с. 181).

У зв'язку з тим, що позивач вважає неприйняття поданої ним податкової звітності протиправною, він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 ПК України.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, як вимог що інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» п. 49.3 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п. 49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

Як передбачено нормою абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з вимогами п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ПК України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Водночас, ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України.

У такому разі на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Наявні матеріали справи свідчать про таке .

Як вже зазначалося, подана позивачем податкова звітність за грудень 2014 р., січень - лютий 2015 р. відповідачем прийнята не була, зокрема, програмне забезпечення ІС «Податковий блок» формувало повідомлення: повідомлення «документ j020116 податкова декларація з податку на додану вартість» не прийнято. (т. 1 а.с. 181).

Згідно з вимогами п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації, платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому ст. 56 цього Кодексу.

При вирішенні справи судом враховано, що відповідач не приймав рішення про відмову у прийнятті податкової звітності за грудень 2014 р. - лютий 2015 р., оскільки позивач не звертався до відповідача з заявою про реєстрацію цієї податкової звітності або з заявою про визнання неприйнятої звітності податковою звітністю за грудень 2014 р. - лютий 2015 р.

Водночас, судом встановлено, що 21 січня 2015 р. (квитанція № 1) та 20 березня (квитанція № 1) позивачем до відповідача були направлені в електронному вигляді дані податкові звітності за індивідуальним податковим номером згідно з свідоцтвом про платника ПДВ, яке було анульовано 3 лютого 2015 р. (т. 1 а.с.136-172)

Крім того, в період який було відправлено податкові звітності, а саме, з 21 січня 2015 р. по 20 березня 2015 р. у позивача був відсутній договір з відповідачем про визнання електронних документів.

Як убачається з листа Державної фіскальною служби України від 16 листопада 2015 р. № 24391/6/99-99-11-02-02-15, відповідачем не було прийнято декларації позивача з ПДВ грудень 2014 р. - лютий 2015 р., відправлені засобами електронного зв'язку, оскільки у період з 21 січня по 20 березня 2015 р. був відсутній договір між позивачем та відповідачем про визнання електронних документів (т. 1 а.с. 123).

Новий договір між сторонами було укладено лише 25 березня 2015 р. (т. 1 а.с.133-134).

При вирішенні справи судом також враховано, що вказана податкова звітність подавалась позивачем за індивідуальним податковим номером, що відповідає анульованому свідоцтву платника податку на додану вартість (319243026505).

Після подачі заяви про реєстрацію платника ПДВ (перереєстрацію у зв'язку з зміною місцезнаходження) індивідуальний податковий номер позивача було визначено - 319143026518 (а.с. 30 ).

Згідно п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України термін подання податкової декларації, визначений за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати податковою звітністю податкові декларації з ПДВ за період грудень 2014 р. - лютий 2015 р. та внести інформацію з даних декларацій до відповідних баз даних контролюючого органу, проте, не оскаржує рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 3 лютого 2015 р. та дії щодо розірвання договору про визнання електронних документів, що і було причиною не прийняття декларацій за зазначений період.

Крім того, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача або іншого податкового органу з заявою щодо прийняття та визнання податковою звітністю декларацій з ПДВ за грудень 2014 р. - лютий 2015 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідачем рішення про невизнання декларації з ПДВ податковою звітністю за грудень 2014 - лютий 2015 р. не приймалося, а дії щодо неприйняття такої звітності позивачем жодним чином в межах даної адміністративної справи не оскаржуються, у даному конкретному випадку у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог та визнання податковою звітністю даних податкових декларацій з ПДВ за грудень 2014 р., січень-лютий 2015 р.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

При вирішенні справи судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що реєстрація його як платника податків на додану вартість була безпідставно анульована, та на те, що відповідачем без належного повідомлення було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цього, а також не надано доказів на підтвердження оскарження перелічених дій у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.