Постанова

від 26.07.2016 по справі 904/8027/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 904/8027/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Грек Б.М. і Круглікова К.С.

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016

зі справи № 904/8027/15

за позовом Підприємства

до: державної установи "Дніпровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України", м. Кривий Ріг (далі - Установа в особі Відділу);

Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ (далі - Міністерство);

Державної санітарно-епідеміологічної служби України, м. Київ (далі - Служба),

про стягнення 15 126,91 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Підприємства - Петручок О.О.,

Установи в особі Відділу - не з'яв.,

Міністерства - не з'яв.,

Служби - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за теплову енергію (далі - ТЕ) в сумі 15 126,91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2015 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія у складі: Дідиченко М.А. - головуючий, Шапран В.В., Руденко М.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу з посиланням на статті 11, 599 Цивільного кодексу України, а також нененадання господарським судом належної оцінки доказам зі справи мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

24.02.2010 КП "Криворіжтепломережа" як постачальником і державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" як споживачем було укладено договір № 1406 на постачання ТЕ для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - Договір).

За умовами Договору:

- постачальник відпускає споживачу ТЕ в гарячій воді для зазначених потреб, а споживач оплачує отриману ТЕ за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені даним договором (пункт 1.1);

- облік споживання ТЕ здійснюється згідно з приладами обліку ТЕ або розрахунковим способом за їх відсутності (пункт 2.1);

- оплата за відпущену ТЕ проводиться щомісяця згідно з рахунком-фактурою до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим (пункт 3.1);

- договір діє з 01.02.2010 по 31.12.2010 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (пункт 6.1).

Наказом Міністерства від 21.09.2012 № 176-О ліквідовані державні заклади, установи та організації, що належали до сфери управління Міністерства, за переліком, визначеним у додатку. Останнім передбачена ліквідація Довгинцівської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Кривого Рогу й призначено ліквідкомісію.

Згідно з наказом Міністерства від 28.11.2012 № 110 утворено Установу.

Відповідно до наказу Установи від 03.12.2013 № 213-од на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.

Наказом Установи від 03.01.2013 № 2-ОД створено відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами, в тому числі Відділ.

22.05.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи - державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу".

Акти стосовно ліквідації державних закладів, установ та організацій, що належали до сфери управління Міністерства, утворення Установи та її структурних підрозділів й зміст статуту Установи та положення про Відділ не містять положень щодо правонаступництва Установи та зобов'язань названого державного закладу.

Підприємством подано акт звірки взаємних розрахунків, складений бухгалтером Підприємства і бухгалтером державного закладу "Довгинцевська районна СЕС м. Кривого Рогу". Головою ліквідаційної комісії, уповноваженим діяти від імені названого державного закладу, цей акт не підписаний. Крім того, в даному акті визначена наявність заборгованості державного закладу "Довгинцевська районна СЕС м. Кривого Рогу" перед Підприємством станом на 01.01.2012 у сумі 96 064,35 грн. та наявність заборгованості за договором від 24.02.2012 № 1406, сума загального сальдо складає на 11.10.2012 - 160 395,60 грн. Акт звірки складений за іншим договором від 24.02.2012 № 1406, Підприємство посилається на договір від 24.02.2010 № 1406.

Підприємство зверталося з претензією до голови ліквідаційної комісії державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу", в якій просило задовольнити майнові вимоги в сумі 141 234,60 грн. та включити Підприємство до реєстру кредиторів. В.о. головного державного санітарного лікаря Довгинцевського району м. Кривого Рогу надав відповідь із зазначенням того, що станом на 05.12.2012 "у закладі відсутні кошти на задоволення майнової претензії у сумі 141234,60 грн."

Відомостей стосовно прийняття ліквідаційною комісією рішення з приводу заборгованості в сумі 15 126,91 грн. за Договором матеріали справи не містять, так само як і відомостей щодо внесення Підприємства до реєстру кредиторів.

Поданий Підприємством акт звірки взаємних розрахунків із зазначенням основного боргу за 2010 рік за Договором у сумі 15 126,91 грн. (станом на 11.06.2015), що підписаний бухгалтером державного закладу "Довгинцевська районна СЕС м. Кривого Рогу", не може бути належним доказом визнання заборгованості ліквідаційною комісією сторони за Договором, оскільки станом на 11.06.2015 названий державний заклад вже був ліквідований (що підтверджується матеріалами справи), і жодні документи після припинення юридичної особи не можуть бути підписані від її імені; крім того, зазначений акт засвідчений печаткою іншої особи, а саме печаткою Відділу.

Згідно з банківською випискою на поточний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 388 139,97 грн. з призначенням платежу: для погашення кредиторської заборгованості на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 681 "Деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби". Стосовно листа в.о. завідувача Відділу щодо отримання коштів для погашення заборгованості по ліквідованим санепідустановам згідно з названою постановою по державному закладу "Довгинцевська райСЕС" у сумі 92 626,86 грн.: факт перерахування коштів з державного бюджету в сумі 388 139,97 грн. не підтверджує заборгованості відповідачів зі справи перед Підприємством у сумі 15 126,91 грн. за Договором та передачу зазначеної суми заборгованості відокремленим структурним підрозділам Установи. Згаданою постановою Кабінету Міністрів України визначено перелік дій та документів, які повинні вчинити відповідачі зі справи і Державна казначейська служба; також наказом Міністерства від 21.09.2012 № 176-О визначено перелік дій, що їх повинні вчинити ліквідаційні комісії санепідемстанцій, які ліквідуються. У матеріалах справи відсутні документи, що підтверджували б наявність заборгованості перед Підприємством за Договором та можливість використання бюджетних коштів без дотримання вимог згаданих постанови Кабінету Міністрів України і наказу Міністерства.

Міністерство і Служба не були сторонами Договору, не є правонаступниками за зобов'язаннями державного закладу "Довгинцівська районна СЕС м. Кривого Рогу".

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми 15 126,91 грн., яку позивач вважає заборгованістю за ТЕ.

З висновками попередніх судових інстанцій, покладеними в основу оскаржуваних судових рішень, повною мірою погодитися не можна з урахуванням такого.

Стаття 173 Господарського кодексу України визначає господарським таке зобов'язання, що виникло між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами статті 174 названого Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та наведених ними приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 681 "Деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби", а також відомчих нормативно-правових актів випливає, що зобов'язання Установи в особі Відділу стосовно сплати коштів виникають саме з відповідних постанови та інших актів управління господарською діяльністю.

Інше питання - наявність та розмір заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

В обґрунтування таких наявності й розміру Підприємство посилалося на згадані в цій постанові акти звірки станом на 11.10.2012 та 11.06.2015. Попередніми судовими інстанціями ці акти не прийнято як належні докази зі справи, і у Вищого господарського суду України відсутні підстави для заперечення такого їх висновку, оскільки відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу та додатково перевіряти докази.

Водночас названими судовими інстанціями не досліджено й не надано оцінки доказам, які, на думку скаржника, свідчать про визнання першим відповідачем згаданої заборгованості, зокрема, листу останнього від 12.05.2015 № 10-7/24/1792, та не з'ясовано пов'язаних з цим обставин, що входили до предмета доказування в даній справі. У зв'язку з цим господарські суди припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального права.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому оскаржувані рішення і постанова відповідно до пункту 3 статті 111 9 та частини першої статті 111 10 ГПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 111 7 - 111 9 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 зі справи № 904/8027/15 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Грек

Суддя К. Круглікова