Рішення

від 25.10.2016 по справі 904/8027/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №904/8027/15

За позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до 1) Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслу" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи; 2) Міністерства охорони здоров'я України; 3) Державної санітарно-епідеміологічної служби України простягнення 15 126,91 грн.

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився від відповідача-1: не з'явився від відповідача-2: Мовіле О. С. за довіреністю від відповідача-3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України"; Міністерства охорони здоров'я України; Державної санітарно-епідеміологічної служби України про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 15126,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія у складі: Дідиченко М.А. - головуючий, Шапран В.В., Руденко М.А.), у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у справі № 904/8027/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 04-23/1515 від 04.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2016 для нового розгляду справи визначено суддю Дупляк О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 прийнято справу № 904/8027/15 до свого провадження та розгляд справи призначено на 29.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 розгляд справи відкладено на 13.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 розгляд справи відкладено на 27.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 розгляд справи відкладено на 10.10.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 25.10.2016.

В судове зсідання 25.10.2016 представники позивача, відповідача - 1 та відповідача - 3 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представників відповідачів - 1, 3 та позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників позивача та відповідачів - 1, 3, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник відповідача - 2 в судове засідання з'явився та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

Із поданих сторонами в матеріали справи доказів судом встановлено, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України "Про прийняття до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України цілісних майнових комплексів державних підприємств та державних установ" від 1 липня 2016 року N 644 була здійснена зміна найменування відповідача - 1 з Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" на Державну установу "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України".

Враховуючи наведене в подальшому по тексту рішення судом вживається найменування відповідача - 1 - Державна установа "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на рахунок відповідача - 1 перераховано грошові кошти для погашення заборгованості з комунальних платежів, які виникли станом на 01.01.2013, в тому числі на підставі договору № 1406 від 24.02.2010 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару. Кошти було перераховано відповідачу - 1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 681 «Деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби», однак відповідач - 1 не здійснив на користь позивача погашення заборгованості за договором № 1406 від 24.02.2010 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару.

Відповідач - 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що заборгованість ліквідованого ДЗ «Довгинцівська районна санітарно - епідеміологічна станція» перед позивачем у розмірі 15 126, 91 грн не визнана ліквідаційною комісією закладу, не включена до ліквідаційного балансу, та як наслідок, не зареєстрована Державною казначейською службою, і у відповідача були відсутні підстави щодо сплати зазначеної грошової суми позивачу з тих коштів, які надійшли на рахунок відповідача - 1. Крім того, платіжним дорученням № 189 від 17.06.2017 відповідач повернув грошові кошти у розмірі 15 126, 91 грн до Державної санітарно - епідеміологічної служби України.

Відповідач - 2 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що саме голови ліквідаційних комісій закладів та установ визначали потреби в обсягах коштів, необхідних для завершення їх ліквідації, та подавали відповідну інформацію Держсанепідслужбі України для проведення необхідних розрахунків.

Відповідач - 3 проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що він не є правонаступником Долгинцевської районної санітарно - епідеміологічної станції м. Кривий Ріг, і що правонаступника державного закладу Долгинцевська районна санітарно - епідеміологічної станція м. Кривий Ріг не визначено.

У судовому засіданні 25.10.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.02.2010 між КП "Криворіжтепломережа" (Постачальником) та Державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" (споживач) укладений договір №1406 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі за текстом - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені даним договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється у відповідності до приладів обліку теплової енергії або розрахунковим способом за їх відсутності.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця згідно рахунку-фактури до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Договір діє з 01.02.2010 по 31.12.2010 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (пункт 6.1 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за договором виставляв Державному закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" рахунок - фактуру № 1406 від 31.12.2010 (який є також актом виконаних робіт) на загальну суму 30 988, 10 грн, з яких 14 048, 10 грн заборгованість станом на 01.12.2010 та 25 823, 42 грн.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" перед позивачем за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 складає 15 126, 91 грн.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що Державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" рахунок - фактура № 1406 від 31.12.2010 на загальну суму 30 988, 10 грн був частково сплачений, а саме 5 975, 49 грн 24.12.2010 та 11 694, 65 грн 18.02.2011.

Доказів сплати Державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" нарахованої позивачем заборгованості за грудень 2010 року за договором в розмірі 15 126, 91 грн та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.09.2012 № 176-О ліквідовані державні заклади, установи та організації, що належали до сфери управління Міністерства, за переліком, визначеним у додатку. Останнім передбачена ліквідація Довгинцівської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Кривого Рогу й призначено ліквідаційну комісію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 681 від 11.09.2013 та відповідно до ч.8 ст.23 Бюджетного кодексу України здійснений у межах загального обсягу бюджетних призначень, передбачених Міністерству охорони здоров'я на 2013 рік у загальному та спеціальному фондах державного бюджету, перерозподіл за спеціальним фондом видатків споживання у сумі 160 тис. грн (з них на оплату праці 10 тис. гривень, комунальних послуг та енергоносіїв - 25,7 тис. грн) шляхом зменшення їх обсягу за бюджетною програмою 2304020 "Діяльність установ Державної санітарно-епідеміологічної служби та заходи по боротьбі з епідеміями" та відповідно збільшення їх обсягу за бюджетною програмою 2301350 "організація і регулювання діяльності установ та окремі заходи у системі охорони здоров'я".

Пунктом 3 зазначеної постанови КМУ Міністерству охорони здоров'я України дозволено використання залишків бюджетних коштів спеціального фонду, які утворилися станом на 1 січня 2013 року за бюджетною програмою 2301250 "Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, дезінфекційні заходи та заходи по боротьбі з епідеміями" на спеціальних реєстраційних рахунках закладів та установ санітарно-епідеміологічної служби, що належать до сфери управління зазначеного міністерства та ліквідуються, для проведення державними установами, що належать до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби і проводять лабораторні випробування та інструментальні дослідження, яким частково передані функції закладів та установ, розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ санітарно-епідеміологічної служби.

При цьому, п. 4 вказаної вище постанови Державній казначейській службі було доручено в установленому порядку забезпечити:

- перерахування на підставі платіжних доручень ліквідаційних комісій закладів та установ залишків коштів спеціального фонду, зазначеного у пункті 3 цієї постанови, на відповідний спеціальний реєстраційний рахунок, відкритий за бюджетною програмою 2304020 "Проведення лабораторних досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і вжиття спеціальних заходів на локалізацію та ліквідацію спалахів та епідемій", для проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ;

- реєстрацію зобов'язань для проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ, за бюджетною програмою 2304020 "Проведення лабораторних досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і вжиття спеціальних заходів на локалізацію та ліквідацію спалахів та епідемій".

Головам ліквідаційних комісій закладів та установ доручено забезпечити визначення потреби в обсягах коштів, необхідних для завершення їх ліквідації, та надання відповідної інформації Державній санітарно-епідеміологічній службі для проведення необхідних розрахунків.

Міністерству охорони здоров'я України доручено разом з Державною санітарно-епідеміологічною службою забезпечити в установленому порядку цільове спрямування коштів на проведення розрахунків, пов'язаних із завершенням ліквідації закладів та установ, в межах визначеної ними потреби.

На виконання даної Постанови Державною казначейською службою здійснено перерахування та реєстрацію на відповідному спеціальному рахунку Державної санітарно-епідеміологічної служби, відкритому за бюджетною програмою 2304020 грошових коштів в сумі 388 139,87 грн з призначенням «перерахування залишку коштів минулих років спеціального фонду для погашення кредиторської заборгованості на виконання постанови КМУ від 11.09.2013 № 681».

Згідно з наказом Міністерства від 28.11.2012 № 110 утворено Державну установу "Дніпропетровський обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України" (далі по тексту - Установа).

Відповідно до наказу Установи від 03.12.2013 № 213-од на завідуючих відокремлених структурних підрозділів покладено обов'язок погасити заборгованість, отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно-епідеміологічних станцій для проведення подальшого розрахунку створеної заборгованості.

Наказом Установи від 03.01.2013 № 2-ОД створено відокремлені структурні підрозділи, які не є юридичними особами, в тому числі Криворізький міський відділ лабораторних досліджень державної установи «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (далі по тексту - Відділ).

Як підтверджено матеріалами справи, 29.04.2015 на поточний рахунок Відділу надійшли грошові кошти, в якості залишків минулих років для погашення кредиторської заборгованості на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 681 на загальну суму 268 889, 06 грн.

Після тримання коштів, 12.05.2015 Відділ направив позивачу листа за вих. №10-7/24/1792, яким інформував останнього, що Відділом отримано кошти для погашення заборгованості по ліквідованим санепідустановам згідно з Постановою КМУ № 681 на загальну суму 268 889, 06 грн, з яких 142 306, 12 грн по ДЗ «Довгинцівська райСЕС» та що для проведення оплати через Держказначейство (з огляду на ліквідацію ДЗ «Довгинцівська райСЕС») необхідне судове рішення про стягнення заборгованості з Відділу. Зазначений лист підписаний в. о. Відділу ОСОБА_8. Також, вказаний лист містить прізвище та телефон його виконавця - ОСОБА_6

Запис про припинення юридичної особи - Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено 22.05.2014.

В подальшому представник позивача в особі ОСОБА_7 та представник ДЗ «Довгинцівська райСЕС» в особі бухгалтера ОСОБА_6 провели звірку взаємних розрахунків за договором 1406 станом на 11.06.2015 та склали акт звірки взаємних розрахунків від 11.06.2015, згідно з яким, станом на 11.06.2015 заборгованість ДЗ «Довгинцівська райСЕС» перед позивачем складає 142 306, 12 грн, з яких 15 126, 91 грн основний борг за 2010 рік. Акт звірки взаємних розрахунків підписаний з боку позивача ОСОБА_7 та скріплений печаткою позивача, з боку ДЗ «Довгинцівська райСЕС» підписаний ОСОБА_6 та скріплений печаткою Відділу.

Згідно з наявним в матеріалах справи Переліком заборгованості станом на 01.10.2013 (при надходженні коштів) заборгованість Відділу по ДЗ «Довгинцівська райСЕС» складає загалом 146 090, 00 грн (142 310 + 0, 060 + 1, 450).

Оскільки Відділом кошти заборгованості ДЗ «Довгинцівська райСЕС» за договором перераховані позивачу не були, і заборгованість за договором залишилась непогашеною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Предметом позву у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідачів - 1, 2, 3 про солідарне стягнення з них 15 126, 91 грн заборгованості за теплову енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір укладений між позивачем та Державним закладом "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу" є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заявлена до стягнення заборгованість Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу", в тому числі її розмір, підтверджена позивачем наданими до матеріалів справи договором, рахунками - фактурами, розрахунком заборгованості та не спростована відповідачами - 1, 2, 3.

Відповідно до ст.82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом. Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, на відповідача - 1 покладено обов'язок погашення бюджетної заборгованості ліквідованого Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу", що слідує із постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 618 «Про деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно - епідеміологічної служби» та Плану заходів Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно - епідеміологічної служби, затвердженого листом МОЗ від 02.10.2013 № 10.03.68/3124/30464, розмір якої на момент передачі складав загалом 142 306, 12 грн, з яких 15 126, 91 грн основний борг за 2010 рік за договором. А тому у позивача виникло право вимагати сплату цих коштів саме у відповідача-1, а у відповідача-1 виник обов'язок сплатити кошти позивачу.

Отже, враховуючи, що у відповідача - 1 за актом органу державної влади виникло зобов'язання щодо погашення заборгованості Державного закладу "Довгинцевська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу", що не суперечить положенням ст. 11 ЦК України, суд вбачає підстави для задоволення позову у відношенні до відповідача - 1.

Посилання відповідачів - 1, 2 на ту обставину, що вимоги позивача за вказаною претензією не були включені до реєстру вимог кредиторів боржника - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки наказ Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" № 213-од від 03.12.2013 містив вказівку завідувачам відокремлених структурних підрозділів Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" провести погашення кредиторської заборгованості отриманих від голів ліквідаційних комісій санітарно - епідеміологічних станцій за рахунок коштів, отриманих від Державної санітарно - епідеміологічної служби України, тобто, інформація саме про отриману від голів ліквідаційних комісій санітарно - епідеміологічних станцій інформацію про наявність заборгованості, зокрема і Довгинцевської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Кривого Рогу в сумі 15 126, 91 грн, вже включена до відповідного додатку.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист відокремленого структурного підрозділу «Криворізький міський відділ лабораторних досліджень Державної установи «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» від 12.05.2015 № 10-7/24/1792, адресований позивачу, в якому міститься зокрема інформація про те, що ВСП «Криворізький міський відділ лабораторних досліджень Державної установи «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» отримано кошти для погашення заборгованості по ліквідованим санепідустановам згідно Постанови КМУ № 681, зокрема, ДЗ Довгинцевська райСЕС м.Кривого Рогу - 142 306, 12 грн (тобто включаючи заборгованість за 2010 рік за договором).

Доводи відповідача-1 про те, що він не є правонаступником ліквідованої Довгинцевської районної санітарно-епідеміологічної станції м. Кривого Рогу і, відповідно, не несе відповідальності по його боргам, суд відхиляє, оскільки як вже зазначалось зобов'язання відповідача-1 виникли з рішень державних органів щодо використання залишків бюджетних коштів спеціального фонду, на виконання, яких відповідачем - 1 видано наказ від 03.12.2013 № 213-од. Належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України скасування вищенаведених актів у встановленому законом порядку суду надано не було.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 № 681 «Про деякі питання діяльності Міністерства охорони здоров'я та Державної санітарно-епідеміологічної служби» та наказ Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" № 213-од від 03.12.2013 не покладають на відповідачів саме солідарний обов'язок по відшкодуванню позивачу грошових коштів, оскільки відповідач-2 та відповідач-3 є лише їх розпорядниками в межах визначених законом повноважень. Відповідно в решті вимог до Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України - позов Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задоволенню не підлягає у зв'язку з його безпідставністю в цій частині, оскільки відповідач-2 та відповідач-3 не порушували прав та охоронюваних законом інтересів позивача в контексті спірних правовідносин між сторонами.

Щодо заяв відповідача-2 та відповідача-3 про застосування до вимог позивача трирічного строку позовної давності згідно з ст. ст. 257, 261 ЦК України, викладених у запереченнях на позов, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статею 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з відповідним позовом до суду 07.09.2015 (згідно з відбитком штампу канцелярії на позові), а про порушення відповідачем обов'язку по сплаті заборгованості за договором покладеного на останнього державним актом дізнався в травні 2015. З позовом до суду позивач звернувся в межах трирічного строку позовної давності. Таким чином, обумовлені законом підстави для застосування до вимог позивача до відповідача-1 трирічного строку позовної давності - у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем - 2 та відповідачем - 3 не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові в частині вимог до відповідача - 2 та відповідача - 3 по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог до вказаних відповідачів, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору в частині вимог позивача до відповідача - 2 та відповідача - 3 застосуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вимоги позивача до відповідача - 1 задовольняє в повному обсязі, а в задоволенні позовних вимог до відповідачів - 2, 3 відмовляє.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача - 1.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (49006 Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А; ідентифікаційний код 38431598) в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізький міський відділ лабораторних досліджень Державної установи "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (50071 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 21; ідентифікаційний код 38529287) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломеежа" (50000 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) суму боргу в розмірі 15 126 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. В задоволенні позову до Міністерства охорони здоров'я України та Державної санітарно-епідеміологічної служби України - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016.

Суддя О. М. Дупляк