Рішення

від 25.07.2016 по справі 906/650/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2016 р. Справа № 906/650/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОН-МОШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"

про стягнення 76063,73 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 76063,73 грн., з яких: 58046,36грн. боргу за поставлений товар; 14595,49грн. пені; 3421,88грн. інфляційних.

19.07.16 до суду надійшов відзив на позовну заяву №203 від 13.07.16, в якому відповідач не визнав вимогу позивача в частині стягнення пені, оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи №204 від 13.07.16, у зв'язку з неможливістю направити свого представника для участі в судовому засіданні по причині його зайнятості в іншому судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, позиція відповідача щодо позову викладена у відзиві на позовну заяву, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОН-МОШ" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №03-15-КП, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупця багатофункціональні добавки для м'ясопереробної промисловості (далі-товар), а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 145006,40грн., що підтверджується видатковими накладними №462 від 20.05.15 на суму 14311,00грн., №541 від 17.06.15 на суму 120120,00грн.,№603 від 08.07.15 на суму 4598,00грн., №637 від 24.07.15 на суму 5977,40грн. (а.с.11-14).

Відповідно до п.5.1 договору, розрахунки проводяться на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження згідно видаткової накладної.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплатив позивачеві 34431,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 08.07.15 та від 16.09.15(а.с.15,16), повернув товар на суму 52529,04грн. за накладною №48 від 03.12.15 (а.с.17), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 58046,36грн.(145006,40-34431-52529,04).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 58046,36 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач з посиланням на п.6 ст.231 ГК України просить стягнути з відповідача 14595,49 грн. пені.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що у договорі сторони не передбачили стягнення пені як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

З п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 14595,49грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення розмір яких згідно розрахунку позивача, обрахований за період з грудня 2015 по травень 2016, становить 3421,88 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 61468,24грн., з яких: 58046,36грн. боргу, 3421,88грн. інфляційних. У стягненні 14595,49грн. пені слід відмовити за безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (13300,Житомирська область, м.Бердичів, вул.Білопільська, 131; код 38284164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОН-МОШ" (61001, м.Харків, Комінтернівський район, вул.Польова,83; код 34770327) - 58046,36грн. боргу, 3421,88грн. інфляційних, 1113,58грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 14595,49грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)