Рішення

від 21.07.2016 по справі 910/11294/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/11294/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про стягнення 10 220,35 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Зволінська А.О. (довіреність б/н від 06.06.2016)

від відповідача: Голубєва І.В. (довіреність б/н від 05.05.2016 )

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (відповідач) про стягнення 10 220,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежилих приміщень від 22.03.2013, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати платежі за фактичне користування комунальними послугами. Оскільки відповідачем не здійснено оплати за фактично спожиті комунальні послуги за грудень 2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 10220,35 грн., з яких: 8940,94 грн. - основного боргу, 1193,44 грн. - пені, 85,97 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 порушено провадження по справі № 910/11294/16 та призначено її до розгляду на 12.07.2016.

07.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

08.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 02.10.2015 розпочато ліквідацію відповідача. Оскільки, під час ліквідації у банку не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

12.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2016 надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень на позов.

В судовому засіданні 12.07.2016 оголошено перерву до 21.07.2016.

18.07.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі. У своїх поясненнях позивачем зазначено, що заборгованість заявлена до стягнення виникла вже після закінчення терміну для прийняття вимог кредиторів, а тому позивач не міг її заявити в період, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2016 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2016 позовні вимоги заперечив.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 21.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" (позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач, орендар) укладений договір оренди (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти у користування за плату на строк вказаний в цьому договорі нежилі приміщення (в літ. А), площею 243,7 кв.м, що знаходяться у підвалі та на першому поверсі в будинку № 10 по бульвару Тараса Шевченка, в м. Києві і складаються з наступних груп приміщень: №38 - підвал, загальною площею 61,7 кв.м., №36 - перший поверх, загальною площею 182,0 кв.м., що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка будинок №10.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що договір укладається строком на п'ять років (до 22.03.2018 року включно).

Відповідно до акту передання об'єкту оренди від 22.03.2013 (додаток №2 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв нежилі приміщення (в літ. А), площею 243,7 кв.м, що знаходяться у підвалі та на першому поверсі в будинку № 10 по бульвару Тараса Шевченка, в м. Києві і складаються з наступних груп приміщень: №38 - підвал, загальною площею 61,7 кв.м., №36 - перший поверх, загальною площею 182,0 кв.м., що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка будинок №10.

На момент укладення цього договору об'єкт оренди знаходиться у стані, придатному для користування об'єктом оренди за його призначенням. Об'єкт оренди може використовуватись орендарем з метою розміщення структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", яке використовуватиме об'єкт оренди для надання банківських послуг визначених статутом та відповідними ліцензією та дозволами. На момент укладення цього договору об'єкт оренди не потребує капітального ремонту (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.6. договору, орендар користується об'єктом оренди за його призначенням для здійснення господарської діяльності, а саме надання банківських послуг а також інших видів діяльності, передбачених статутом орендаря. При цьому будь-яке користуванню об'єктом оренди здійснюється в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України.

Договорами про внесення змін №1 від 07.04.2014, № 2 від 07.11.2014, №3 від 30.04.2015, №4 від 26.08.2015 сторонами внесено зміни до договору оренди в частині орендної плати.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, орендодавець має право отримувати від орендаря щомісячну плату та інші платежі у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 2.3.4. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.8. договору, крім платежів по орендній платі орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків від орендодавця, складених на підставі показників індивідуальних засобів обліку, встановлених на об'єкті оренди, із розрахунку нормативно встановлених тарифів на споживання відповідних послуг постачальниками таких послуг, компенсувати витрати на послуги, які він фактично спожив (з електроенергії, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, комунальних послуг щодо вивезення сміття, відшкодування орендодавцем витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна тощо). Відшкодувати орендодавцю земельний податок згідно "Податкового розрахунку земельного податку".

Відповідно до п. 7.3. договору, при простроченні сплати орендарем платежів згідно цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої в період заборгованості за кожний день прострочення платежу.

31.12.2015 між сторонами підписано акт повернення об'єкту оренди, згідно із яким, орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди (тимчасового платного користування) нежилі приміщення (в літ. А) площею 243,7 кв.м., що знаходяться у підвалі та на першому поверсі в будинку №10 по бульвару Тараса Шевченка, в м. Києві і складаються з наступних груп приміщень: №38 - підвал, загальною площею 61,7 кв.м., №36 - перший поверх, загальною площею 182,0 кв. м. (надалі - об'єкт оренди), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса, Шевченка, будинок №10.

Позивач вказує, що 04.02.2016 уповноваженою особою відповідача Сметанською Іриною Леонідівною було отримано супровідний лист із копіями актів фактично спожитих комунальних послуг - акту №136958 від 31.12.2015 ПАТ "Київенерго", акту № 12/2015-1533563-01 від 31.12.2015 ПАТ "Київенерго", акту № б/н за період з 07.2014 по 18.11.2015 ПАТ "АК "Київводоканал", а також примірники акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000002 від 02.02.2016 та рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 02.02.2016 на загальну суму 8940,94 грн.

В подальшому, 11.05.2016 та 23.05.2016 позивач повторно направляв вищевказані акти та рахунки на оплату фактично спожитих комунальних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 11.05.2016, фіскальних чеків №0616 від 11.05.2016, №8784 від 23.05.2016 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0101906483964.

Оскільки, відповідач не компенсував позивачу вартість фактично спожитих комунальних послуг, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 8940,94 грн. Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у розмірі 1193,44 грн. та 3% річних у розмірі 85,97 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями пункту 5.8. договору на відповідача покладено зобов'язання, крім платежів по орендній платі, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків від позивача, складених на підставі показників індивідуальних засобів обліку, встановлених на об'єкті оренди, із розрахунку нормативно встановлених тарифів на споживання відповідних послуг постачальниками таких послуг, компенсувати витрати на послуги, які він фактично спожив (з електроенергії, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, комунальних послуг щодо вивезення сміття, відшкодування орендодавцем витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна тощо).

Як встановлено судом, згідно із актом від 31.12.2015, відповідач повернув позивачу об'єкт оренди.

Згідно із п. 8 акту повернення об'єкту оренди від 31.12.2015 сторони погодили, що враховуючи те, що відповідач в приміщенні, яке здавалося в оренду (в об'єкті оренди), здійснював господарську діяльність та враховуючи ту обставину, що рахунки на компенсацію спожитих орендарем (відповідачем) в період дії договору послуг (з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та інших послуг, передбачених п. 5.8. договору) надаються з затриманням з незалежних від орендодавця причин, сторони домовились про наступне: після формування відповідних рахунків-фактур орендодавець (позивач), згідно з умовами договору, передає відповідні рахунки-фактури до сплати відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що 04.02.2016 позивач надав відповідачу акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000002 від 02.02.2016 та рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 02.02.2016 на загальну суму 8940,94 грн., а також акти виконавців та постачальників, якими надані відповіді послуги, спожиті відповідачем: акт ПАТ "Київенерго" №136958 від 31.12.2015 на суму 158,88 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води; акт ПАТ "Київенерго" № 12/2015-1533563-01 від 31.12.2015 на суму 7606,97 грн. за теплову енергію; акт ПАТ "АК "Київводоканал" № б/н за період з 07.2014 по 18.11.2015 на суму 1175,09 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення.

Вказані акти та рахунки на оплату спожитих послуг за грудень 2015 року отримані 04.02.2016 уповноваженою особою відповідача Сметанською Іриною Леонідівною, про що на відповідному листі міститься відмітка вказаної особи про отримання документів.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2016 підтвердив, що Сметанська І.Л. є уповноваженню особою відповідача на отримання рахунків та на даний час є працівником відповідача.

Факт отримання рахунку на оплату послуг на загальну суму 8940,94 грн. 04 лютого 2016 року відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, рахунок на оплату фактично спожитих відповідачем комунальних послуг у грудні 2015 року та акти, які підтверджують надання таких послуг на загальну суму 8940,94 грн. були отримані відповідачем 04.02.2016, то відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання 11.02.2016.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором в частині оплати фактично спожитих у грудні 2015 року комунальних послуг на суму 8940,94 грн., заборгованість у розмірі 8940,94 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в даній частині.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки пені на суму 1193,44 грн. та 3% річних на суму 85,97 грн. (нараховані за період з 11.02.2016 по 06.06.2016) є арифметично вірними.

Факт наявності заборгованості зі сплати комунальних платежів 2015 року відповідачем не заперечувався, в той же час відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку у ПАТ "Дельта Банк" не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та розпочато ліквідацію останнього.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 за № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000 передбачено, що Національний банку України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до положень статей 17 та 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно за умови отримання банківської ліцензії та втрачає статус банку після відкликання банківської ліцензії.

Під час тимчасової адміністрації юридична особа не втрачає статус банку, але її повноваження щодо здійснення банківських операції є обмеженими відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Водночас, пунктом 2 частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Приписами частини 4 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до приписів ч. 4, п. 2 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, визначене пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності, зокрема за договором про оренду нерухомого майна.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна з метою розміщення структурного підрозділу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", яке використовуватиме об'єкт оренди для надання банківських послуг визначених статутом та відповідними ліцензією та дозволами. Також договором оренди визначено, що відповідач користується об'єктом оренди за його призначенням для здійснення господарської діяльності, а саме надання банківських послуг, а також інших видів діяльності, передбачених статутом відповідача.

Оскільки, між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна для забезпечення господарської діяльності відповідача як суб'єкта господарювання, то суд дійшов висновку, що обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вищенаведена позиція узгоджується із судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема у постанові від 05.08.2015 по справі №910/23035/14.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Як встановлено судом, інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк" було опубліковано в газеті "Голос України" 08 жовтня 2015 року.

Оскільки, про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" було здійснено публікацію у газеті "Голос України" 08.10.2015, а тому суд погоджується з твердженнями позивача, що заборгованість за комунальні послуги за грудень 2015 утворилась після терміну прийняття вимог кредиторів, в зв'язку з чим, вказана заборгованість не могла бути заявлена в період, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" про стягнення основного боргу у розмірі 8940,94 грн., пені у розмірі 1193,44 грн. та 3% річних у розмірі 85,97 грн. є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 13/1; код ЄДРПОУ 38103848) 8940,94 грн. - основного боргу, 1193,44 грн. - пені, 85,97 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2016.

Суддя С.О. Турчин