Постанова

від 06.10.2016 по справі 910/11294/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа№ 910/11294/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Зволінська А.О.

від відповідача - Сущенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2016 (Суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БТС ХАУС"

до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення грошових коштів у розмірі 10 220,35 грн. за Договором оренди нежилих приміщень від 22.03.2013, з яких: 8 940,94 грн. - основного боргу, 1 193,44 грн. - пені, 85,97 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" 8 940,94 грн. - основного боргу, 1 193,44 грн. - пені, 85,97 грн. - 3% річних та судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційна скарга для розгляду була передана колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. та призначено до розгляду на 06.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 розгляд апеляційної скарги було відкладено до 06.10.2016.

У судове засідання 06.10.2016 з'явились представники обох сторін та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

22.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (орендар) було укладено договір оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти у користування за плату на строк вказаний в цьому договорі нежилі приміщення (в літ. А), площею 243,7 кв.м, що знаходяться у підвалі та на першому поверсі в будинку № 10 по бульвару Тараса Шевченка, в м. Києві і складаються з наступних груп приміщень: №38 - підвал, загальною площею 61,7 кв.м., №36 - перший поверх, загальною площею 182,0 кв.м., що знаходяться в будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка будинок №10 (далі - об'єкт оренди).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що договір укладається строком на п'ять років (до 22.03.2018 року включно).

Відповідно до акту передання об'єкту оренди від 22.03.2013 (додаток №2 до Договору) позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди.

Пунктом 2.3.4. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.8. договору, крім платежів по орендній платі орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків від орендодавця, складених на підставі показників індивідуальних засобів обліку, встановлених на об'єкті оренди, із розрахунку нормативно встановлених тарифів на споживання відповідних послуг постачальниками таких послуг, компенсувати витрати на послуги, які він фактично спожив (з електроенергії, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, комунальних послуг щодо вивезення сміття, відшкодування орендодавцем витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна тощо). Відшкодувати орендодавцю земельний податок згідно "Податкового розрахунку земельного податку".

Відповідно до п. 7.3. договору, при простроченні сплати орендарем платежів згідно цього договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої в період заборгованості за кожний день прострочення платежу.

31.12.2015 між сторонами підписано акт повернення об'єкту оренди, згідно із яким, орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди (тимчасового платного користування) об'єкт оренди.

04.02.2016 уповноваженою особою відповідача Сметанською Іриною Леонідівною було отримано супровідний лист із копіями актів фактично спожитих комунальних послуг - акту №136958 від 31.12.2015 ПАТ "Київенерго", акту № 12/2015-1533563-01 від 31.12.2015 ПАТ "Київенерго", акту № б/н за період з 07.2014 по 18.11.2015 ПАТ "АК "Київводоканал", а також примірники акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000002 від 02.02.2016 та рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 02.02.2016 на загальну суму 8 940,94 грн.

11.05.2016 та 23.05.2016 позивач повторно направляв вищевказані акти та рахунки на оплату фактично спожитих комунальних послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 11.05.2016, фіскальними чеками №0616 від 11.05.2016, №8784 від 23.05.2016 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0101906483964.

Враховуючи той факт, що відповідачем не було компенсовано позивачу вартість фактично спожитих комунальних послуг, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 8 940,94 грн. Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у розмірі 1 193,44 грн. та 3% річних у розмірі 85,97 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує це тим, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 02.10.2015 розпочато ліквідацію відповідача. Оскільки, під час ліквідації у банку не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд погоджується з висновком першої інстанції про задоволення вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями пункту 5.8. договору на відповідача покладено зобов'язання, крім платежів по орендній платі, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунків від позивача, складених на підставі показників індивідуальних засобів обліку, встановлених на об'єкті оренди, із розрахунку нормативно встановлених тарифів на споживання відповідних послуг постачальниками таких послуг, компенсувати витрати на послуги, які він фактично спожив (з електроенергії, централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, комунальних послуг щодо вивезення сміття, відшкодування орендодавцем витрат по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна тощо).

Актом здачі-приймання робіт від 31.12.2015, відповідач повернув позивачу об'єкт оренди.

Відповідно до п. 8 вказаного акту сторони домовились, що враховуючи той факт, що орендар, в приміщенні, яке здавалось в оренду, здійснював господарську діяльність та враховуючи ту обставину, що рахунки на компенсацію спожитих орендарем в період дії Договору комунальних послуг (з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та інших послуг, передбачених п. 5.8 Договору) надаються з затриманням, з незалежних від орендодавця причин, сторони домовились про наступне: після формування відповідних рахунків-фактур орендодавець, згідно з умовами Договору передає відповідні рахунки-фактури до сплати орендарю.

Крім того, відповідно до п. 9 акту сторони домовились, що грошові кошти в розмірі 116 873, 65 грн. без ПДВ, які були сплачені орендарем орендодавцю відповідно до умов п. 5.4. Договору зарахувуються в якості сплати орендної плати за період з „01" грудня 2015 по „31" грудня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та розпочато ліквідацію останнього.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно частини 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 за № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", а також визначено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000 передбачено, що Національний банку України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до положень ст.ст. 17, 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно за умови отримання банківської ліцензії та втрачає статус банку після відкликання банківської ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до пункту 5-4 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 22.03.2013 щодо виконання банком (відповідачем) зобов'язань зі сплати комунальних послуг на користь позивача, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з отримання належних йому коштів за споживання комунальних послуг.

Згідно з приписами статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно частинами 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура відповідача була запроваджена 05.10.2015.

08.10.2015 інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам відповідача опубліковано в газеті „Голос України".

07.11.2015 завершився встановлений ч.5 ст.45 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до банку.

08.01.2016 завершився 90-денний строк складення Фондом реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Матеріали справи свідчать, що 04.02.2016 позивач надав відповідачу акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000002 від 02.02.2016 та рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 02.02.2016 на загальну суму 8940,94 грн., а також акти виконавців та постачальників, якими надані відповіді послуги, спожиті відповідачем: акт ПАТ "Київенерго" №136958 від 31.12.2015 на суму 158,88 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води; акт ПАТ "Київенерго" № 12/2015-1533563-01 від 31.12.2015 на суму 7606,97 грн. за теплову енергію; акт ПАТ "АК "Київводоканал" № б/н за період з 07.2014 по 18.11.2015 на суму 1175,09 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідач стверджує, що позивач не скористався своїм правом та не звернувся до відповідача із заявою про внесення його до реєстру вимог кредиторів, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 07.11.2015 позивач а-пріорі не міг звернутися до відповідача з кредиторською вимогою щодо сплати останнім комунальних платежів за грудень 2015 року, оскільки договір оренди від 22.03.2013 ще не припинив свою дію, виконувався сторонами і кредиторська вимога як така ще не виникла. Строк виконання зобов'язання щодо відшкодування відповідачем вартості фактично спожитих комунальних послуг настав тільки 04.02.2016, коли працівнику відповідача було вручено відповідні документи для оплати фактично спожитих комунальних послуг.

Крім того як зазначалось вище, сторони, підписавши акт здачі-приймання робіт від 31.12.2015, погодили сплату орендарем спожитих комунальних послуг та інших послуг передбачених п. 5.8 Договору після передачі відповідних рахунків-фактур до сплати орендарю (п. 8 акту), а також, погодили зарахування грошових коштів у розмірі 116 873,65 грн. в якості орендної плати за період з „01" грудня 2015 по „31" грудня 2015 року включно (п. 9 акту).

Вказане підтверджує факт взяття на себе уповноваженою особою орендаря зобов'язань щодо сплати комунальних послуг та інших послуг передбачених п. 5.8 Договору, безпосередньо після передачі орендодавцем відповідних рахунків-фактур, без встановлення обмежень щодо перебування орендаря в стані припинення або ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Представником відповідача по справі факт наявності заборгованості за період визначений позивачем та у розмірі, зазначеному в позовній заяві не заперечувався та не був спростованим належними та допустимим доказами, крім заперечення, стосовного того, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку у ПАТ "Дельта Банк" не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки, рахунок на оплату фактично спожитих відповідачем комунальних послуг у грудні 2015 року та акти, які підтверджують надання таких послуг на загальну суму 8 940,94 грн. були отримані відповідачем 04.02.2016, то відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання 11.02.2016, а тому заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу правомірно були задоволені в повному обсязі.

Крім того, позивачем до відповідача заявлялись позовні вимоги щодо ситягнення пені та 3% річних з урахуванням прострочення виконання зобов`язання з оплати основної суми боргу, які були нараховані за період з 11.02.2016 по 06.06.2016.

Місцевий суд, розглядаючи спір по суті в даній частині задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначає, що обмеження визначені п.1 ч.5 ст. 36 не поширюються на зобов`язання банку щодо витрат, пов`язаних із забезпечення його господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду, з огляду на те, що процитована норма закону стосується так названої основної суми боргу, про те зазначене не поширюється на обмеження, що стосуються нарахування неустойки, що визначено п.2 ч.5 ст 36 Закону.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регулює питання, що стосуються під час введення в банку тимчасової адміністрації, а в даному випдку, як вказувалось раніше, 05.10.2015 в банку була запровадження процедура ліквідації, що регулюються іншими нормами вказаного закону та встановлюють іншій порядок щодо вимог кредиторів, в тому числі й стосовно нарахування неустойки та 3% річних.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст 46 Закону під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу за договором оренди, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все викладене, колегія суддів зазначає, що Господарським судом міста Києва правомірно було встановлено наявність у відповідача обов`язку щодо сплати на користь позивача основної смуи боргу, з урахуванням норм чинного законодавства України, що регулюють питання під час введення ліквідаційної процедури банку, а також з урахуванням підписаного між відповідачем та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, акту приймання-передачі, в якому останній взяв на себе зобов`язання зі сплати рахунків-фактур виставлених позивачем відповідно до умов договору оренди від 22.03.2013, а отже правомірно задовлено в цій частині позовні вимоги.

В той же час, місцевий суд не вірно застосував положення ч.6 ст 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та неправомірно задовольнив вимогу про стягнення пені та 3% річних за вимогами позивача.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не підлягає задоволенню, з огляду на інше обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного рішення, проте, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 101 ГПК Україени, відповідно до якої апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 910/11294/16 підлягає скасуванню в частині задоволених вимог по стягненню пені та 3% річних, з огляду на вище викладене.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не підлягає задоволенню, судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 910/11294/16 - скасувати в частині. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТС ХАУС" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 13/1; код ЄДРПОУ 38103848) 8940,94 грн. - основного боргу та 1205,49 грн. судового збору за подання позову до суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/11294/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко