ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2016 року Справа № 912/4594/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Величко Н.Л.
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1Г представник, довіреність №б/н від 04.07.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №01/15 від 07.12.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" та Приватного підприємства В«КомерсантВ» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. у справі № 912/4594/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина"
до Приватного підприємства В«КомерсантВ»
про стягнення 166 786, 54 грн.
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. у справі № 912/4594/15 (суддя Наливайко Є.М.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Комерсант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" 4 748, 45 грн. суми основного боргу, 526,62 грн пені, 239,37 грн 20% річних та 53 694, 80 грн. відсотків за користування кредитом, а також 888,14 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення :
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що п. 3.1 Договору поставки застосовується лише у випадку здійснення оплати відповідачем у строки, визначені умовами Додатків до Договору. Так, у Додатках до Договору (Специфікаціях) визначені умови оплати товару лише до 15.10.2015р., далі умови оплати не зазначені, тому, на думку позивача, доцільно застосовувати п. 3.3 Договору поставки, а саме у випадку коли умови оплати не визначені у Додатку до цього Договору, то покупець має оплатити товар на першу вимогу постачальника. Таким чином, при винесенні рішення господарським судом помилково не враховано п. 3.3 Договору.
Однак, відповідач здійснив часткову оплату товару 16.10.2015р., тобто з порушенням строку, наданого для оплати, що змінило строк виконання обов'язків відповідача та умови здійснення оплати. Позивач зазначає, що 05.02.2015р. на адресу відповідача була направлена претензія № 1, в якій просили відповідача сплатити суму заборгованості - 89 904, 45 грн. у 7-денний строк. В Специфікаціях 1-6 сторони обумовили оплату по курсу долара по міжбанку на момент оплати терміном до 15.10.2015р. Таким чином, посилаючись на ст. 241 Господарського кодексу України, зі спливом строку наданого відповідачу для оплати товару, для останнього настають наслідки, які тягнуть за собою недійсність умов оплати, передбачених Додатками.
Позивач вважає помилковими висновки місцевого господарського суду, що зміст Договору та Специфікації не містять умови, які б передбачали право позивача після спливу строку оплати вартості поставленого товару змінювати порядок визначення такої вартості. Оскільки позивач умови оплати товару не змінював, тому що сторони взагалі чітко не визначили умови оплати після 15.10.2016р., Додатки не містять умов оплати станом на 16.10.2015р., тому сторони зобов'язані повернутися до раніше погоджених умов оплати відповідно до положень Договору поставки. Застосування умов оплати товару за Договором не є видом відповідальності або покаранням за несвоєчасне виконання зобов'язання, це обумовлений заздалегідь порядок виконання зобов'язань, які сторони визначили при підписання Договору.
Відповідач не надав суду доказів оплати суми 21 000, 00грн. по Специфікації № 6 від 04.06.2015р., оскільки така сума на рахунок позивача не надходила та не була зарахована. Відповідачем неодноразово змінювалися твердження щодо способу внесення цієї оплати, які кардинально відрізнялись одна від іншої. Тому не зрозуміло яким чином відповідач міг оплатити товар по Специфікації № 6 від 04.06.2015р., товаром по Специфікації № 1 від 23.02.2015р., в той час коли він не був попередньо оплачений відповідачем до отримання товару. Відповідач здійснив оплату лише 16.10.2015р., чим прострочив внесення 21 000, 00 грн.
Крім того, судом проігноровано положення п. 3.2 Договору, що оплата товару здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі. Також наведені розрахунки в рішенні господарського суду є невірними, оскільки станом на 14:40 дата 16.10.2015р. курс долара по міжбанку становить 21, 37 грн., але розрахунки здійснені судом виходячи з курсу долара по міжбанку 21, 32 грн.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач також звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. та винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що частина коштів в переважній більшості Додатків до Договору сплачувалася після їхнього підписання, а сплата решти коштів відкладалася до 15.10.2015р. та оплата мала проводитися відповідно до курсу долара США на міжбанку на момент оплати.
На думку відповідача, що суд, приймаючи рішення стосовно стягнення відсотків за кредитом, не врахував те, що позивач як юридична особа не має повноважень та передбачених видів діяльності для надання кредиту та отримання з цього доходу. Суд взяв до уваги твердження позивача, що на підставі ст.1057 Цивільного кодексу України передання стороні коштів та речей може трактуватися як надання кредиту, але ж в цій же статті передбачено, що такі кошти або речі можуть вважатися як відстрочення оплати товару, що прямо витікає зі змісту Додатків до Договору. Скаржник надав порядок здійснення розрахунків бухгалтерією підприємства по оплаті, який встановлений умовами Договору та Додатків до нього.
Умови п. 6.4 Договору передбачають надання поставщиком (позивачем) рахунків-фактур. Так, рахунок - фактура № СФ-00023 від 20.02.2015р. на суму 265 000, 00 грн. не відповідав дійсності через повернення та перерахування предмету поставки, тому мав бути змінений позивачем, але цього зроблено не було, а також у зв'язку зі зміною курсу долара США і інші рахунки в гривневому еквіваленті не відповідали даним, які в них зазначено. Тому, бухгалтерією підприємства відповідача було зроблено сплату виходячи з власного розрахунку, відповідно до платіжних доручень №№ 1079-1084 від 16.10.2015р. на рахунок позивача сплачено 265 078, 75 грн. Вказана сума станом на 15.10.2015р. чи 16.10.2015р. значно перевищує будь-який показник курсу долара США, таким чином цей факт свідчить про наявність переплати та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Господарський суд помилково прийняв рішення у справі, оскільки ним не враховано той факт, що сплата коштів за Договором відбулася 16.10.2015р., а не 15.10.2015р., з вини невиконання позивачем умов п. 6.4 Договору.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційні скарги :
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу відповідача, не погоджується з його доводами щодо невірного розрахунку судом суми основного боргу та неправомірно стягнуто з відповідача відсотків за користування кредитом, посилаючись на кладення між сторонами змішаного Договору № 3 від 20.02.2015р., який містить умови договору поставки та договору комерційного кредиту. Укладаючи Специфікації сторони закріпили положення, які свідчать про надання відповідачу товару у кредит, що передбачено ст.1057 Цивільного кодексу України.
Позивач вважає, що надання відстрочення оплати товару - є комерційним кредитом, який було надану відповідачу в рамках Договору поставки та посилається на ст. 1054 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з тим, що відповідач отримав відстрочку в оплаті товару, позивач має право на одержання процентів за користування кредитом, що передбачено ст. 536 та ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Крім того, в Специфікаціях чітко зазначено строк та порядок повернення позики.
На думку позивача, в Договорі не передбачено обов'язок позивача надати відповідачу розрахунок суми боргу з урахування курсу долара станом на 15.10.2015р. Як встановлено господарським судом та не заперечувалося відповідачем, позивач надав відповідачу і видаткову, і рахунок-фактуру.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2016р. відновлено строк подання апеляційної скарги позивачу, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 26.04.2016р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2016р. відновлено строк подання апеляційної скарги відповідачу, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 26.04.2016р. колегією суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд апеляційних скарг на 31.05.2016р.
У судовому засіданні 31.05.2016р. оголошено перерву до 01.06.2016р.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 536/16 від 01.06.2016р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.06.2016р. для розгляду справи визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Величко Н.Л., Березкіна О.В.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. відкладено розгляд справи на 19.07.2016р.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим змінено дату і час судового засідання на 20.07.2016р. о 15:00.
Судове засідання 20.07.2016р. проводилось в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 20.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:
20.02.2015 між ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" (Постачальник) та ПП В«КомерсантВ» (Покупець) укладено договір поставки № 3 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю продукцію, що визначена в Додатках, які є невід'ємною частиною цього договору (надалі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору (т.1 а.с. 18-21).
У Специфікації № 1 від 20.02.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 22, надалі - Специфікація № 1) сторони погодили поставку товару на загальну суму 265 000 грн, зокрема Насіння соняшнику Неома на суму 160 000 грн та Насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 105 000 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 29,50
Кредит 20/80%
20% попередня оплата -53 000,00грн.
80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15 жовтня 2015 року .
За видатковою накладною № РН - 0000060 від 26.03.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику Неома на суму на суму 124 000 грн (т .1 а.с. 31)
За видатковою накладною № РН - 0000077 від 6.04.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику НК Неома і на суму 40 000 грн (т .1 а.с. 33 )
За видатковою накладною № РН - 0000018 від 23.02.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 105 000 грн.(т .1 а.с. 29)
За накладною про повернення № ВН-0000006 від 4.06.2015р. було повернуто Насіння соняшнику ЕС ПРІМІС на суму 69 000 грн. (т.1 а.с. 51)
Позивачем було виписано рахунок-фактура № СФ-00023 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 68) на суму 265 000,00 грн. за поставлені соняшник НК Неома у кількості 40 тн на 160 000,00грн. та соняшник ЕС ПРІМІС у кількості 35тн на суму 105 000грн.
Платіжним дорученням № 1084 від 16.10.2015р. відповідач оплатив 77 330, 15 грн. за соняшник Неома згідно договору № 3 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 50)
У Специфікації № 2 від 26.02.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 23 надалі - Специфікація № 2) сторони погодили поставку товару на загальну суму 144 000 грн, зокрема Насіння соняшнику НК Конді на суму 84 000 грн, Насіння соняшнику Неома на суму 4 000 грн та Насіння соняшнику НК Конді Круїзер на суму 56 000 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 27,00
Кредит 20/80%
20% попередня оплата -28 000,00 грн.
80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15жовтня 2015 року
За видатковою накладною № РН - 0000027 від 26.02.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику НК Конді Круїзер на суму 56 000 грн (т .1 а.с. 30)
За видатковою накладною № РН - 0000076 від 6.04.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику НК Конді на суму 84 000 грн (т .1 а.с. 32 )
У Специфікації № 3 від 08.05.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 24 надалі - Специфікація № 3) сторони погодили поставку Насіння кукурудзи Солонянський на суму 17360 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 20,60
Кредит 100% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15жовтня 2015 року
За видатковою накладною № РН - 0000077 від 6.04.2015р. позивачем було поставлено Насіння кукурудзи Солонянський 298 СВ на суму 17360 грн. (т .1 а.с. 34 )
Платіжним дорученням № 1081 від 16.10.2015р. відповідач оплатив 17 966,79 грн. за кукурудзу згідно договору № 3 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 47)
У Специфікації № 4 від 20.05.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 25 надалі - Специфікація № 4) сторони погодили поставку товару на загальну суму 16 902 грн, зокрема товар В«ТілтВ» на суму 7 000 грн та товар В«ПікВ» на суму 7 085 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 20,85
Кредит 20/80%
20% 3380,40 станом до 25.05.2015р.
80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15жовтня 2015 року
За видатковою накладною № РН - 0000167 від 20.05.2015р. позивачем було поставлено товар В«ТілтВ» на суму 7 000 грн та товар В«ПікВ» на суму 7 085 грн (т .1 а.с. 35 )
13 826,45грн. - 16.10.2015р. (платіжне доручення № 1079) за ТІЛК та ПІК згідно договору № 3 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 45)
У Специфікації № 5 від 21.05.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік ( т.1 а.с. 26 надалі - Специфікація № 5) сторони погодили поставку товару В«КамелотВ» на суму 800 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 20,05
Кредит 20/80%
20% - 160,00 станом до 25.05.2015р.
80% оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15жовтня 2015 року
За видатковою накладною № РН - 0000170 від 21.05.2015р. позивачем було поставлено товарВ«КамелотВ» на суму 800 грн (т .1 а.с. 36 )
Платіжним дорученням № 1080 від 16.10.2015р. відповідач оплатив 680,53 грн. -за Камелот згідно договору № 3 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 46)
У Специфікації № 6 від 04.06.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 27 надалі - Специфікація № 6) сторони погодили поставку Насіння соняшнику ПР64А15 на суму 63495 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 21,05
Кредит 33/77%
Оплатили попередньої оплати 21 000 грн.
42 495, 00грн. оплата по курсу долара по міжбанк на момент оплати терміном до 15жовтня 2015 року
За видатковою накладною № РН - 0000186 від 04.06.2015р. позивачем було поставлено Насіння соняшнику ПР64А15 на суму 63495 грн. (т .1 а.с. 37 )
За платіжним дорученням № 1082 від 16.10.2015р. відповідач оплатив 64 309,43 грн. за Соняшник згідно договору № 3 від 20.02.2015р. (т.1 а.с. 48)
За платіжним дорученням № 1083 від 16.10.2015р. відповідач оплатив 90 965,40 грн. за соняшник згідно договору № 3 від 20.02.2015 р. (т.1 а.с. 49)
У Специфікації № 7 від 15.06.2015 до договору № 3 від 20 лютого 2015 рік (т.1 а.с. 28 надалі - Специфікація № 7) сторони погодили поставку товару В«НаповалВ» на суму 3 875 грн.
Курс гривні до долару США (за 1 долар) на дату складання Спеціфікації становить (використовується як показник А2 у формулах в Договорі 21,10
100% попередня оплата.
За видатковою накладною № РН - 0000204 від 15.06.2015р. позивачем було поставлено товар В«НаповалВ» на суму 3 875, 00 грн (т .1 а.с. 38 )
Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПП В«КомерсантВ» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:
Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частиною 1 статті 264 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Як встановлює частина 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Згідно положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (статті 662-663, 689, 691-692), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк; покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений договором строк.
Отже, договір поставки є двостороннім та оплатним, за яким в однієї сторони існує обов'язок поставити товар, а в іншої - прийняти такий товар та оплатити його ціну у встановлений строк.
За вимогами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Отже зазначена норма регламентує, що договір може містити умови, які передбачають порядок зміни, у тому числі і збільшення, ціни товару.
Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, зокрема, стаття 3 (щодо принципу свободи договору), стаття 627 (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), стаття 628 (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), частини 2-3 статті 6 (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд сторін).
Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У відповідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Аграрник - Кіровоградщини» про помилковість висновків місцевого господарського суду в частині не врахування положень п.3.3 Договору Поставки № 3 від 20.02.2015року при визначені розміру грошових зобов'язань за отриманий товар відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Визначаючи вартість товару, яка підлягає оплаті у розмірі 89 904,45 грн., ТОВ «Аграрник - Кіровоградщини» враховує , що відповідач має сплатити суму, вказану у відповідній Специфікації у еквіваленті до курсу долара США по міжбанку на день оплати лише до 15 жовтня 2015 року. У разі порушення вказаного строку при визначенні вартості товару, яка підлягає оплаті, на думку позивача, необхідно застосовувати умови Договору, а саме: пункти 2.2., 2.4., 2.4.1. Договору. Тобто, за його твердженням, при порушенні відповідачем строків оплати товару, передбачених Специфікаціями, він має оплатити поставлений товар по ціні і у загальній вартості, визначених у відповідній Специфікації та видатковій накладній у національній валюті, якщо курс долара США до гривні на міжбанку на день оплати дорівнює або є нижчим у порівнянні із курсом долара США до гривні на день укладення Специфікації. За умови ж збільшення курсу долара США до гривні станом на день оплати порівняно із днем підписання відповідної Специфікації - належна до оплати сума, що зазначена у Специфікації та видатковій накладній, збільшується на коефіцієнт, що є відношенням курсу станом на день підписання Специфікації і на день здійснення платежу.
Пунктом 2.4. Договору передбачено порядок визначення ціни товару у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, що не суперечить положенням статті 533 Цивільного кодексу України.
У пункті ж 2.4.1. Договору йде мова не про ціну товару, а про порядок визначення належної до оплати суми поставленого товару лише за однієї умови - зростання курсу іноземної валюти до гривні на день проведення розрахунків порівняно з днем укладення додатку (Специфікації).
В той же час пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що умови оплати визначаються в Додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторони узгодили інший порядок визначення вартості поставленого товару, умови якого передбачаються у кожному конкретному випадку відповідною Специфікацією.
Так у Специфікаціях №№ 1-6 сторони погодили оплату по курсу долара США по міжбанку на момент оплати терміном до 15 жовтня 2015 року. Тобто сторони визначили інші умови сплати, ніж ті, що зазначені у Договорі, а саме проведення розрахунків має відбуватись по курсу долара США по міжбанку на момент оплати. Також сторони визначили строк здійснення оплати товару - до 15 жовтня 2015 року.
У змісті Договору та Специфікаціях не міститься умови, яка б передбачала право постачальника (позивача у справі) після спливу строку оплати вартості поставленого товару змінювати порядок визначення такої вартості. Отже умова щодо здійснення оплати по курсу долара США по міжбанку, яка погоджена у Специфікаціях, діє і після 15.10.2015. Проте у даному випадку настає прострочення Покупця по виконанню свого обов'язку щодо оплати товару, і це є підставою для нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат, що не заперечується відповідачем і нараховується позивачем. Таким чином,відсутня невідповідності умов оплати товару, передбачених у Специфікаціях, порядку визначення ціни товару, передбаченому пунктом 2.4.Договору, який встановлює її у національній валюті у еквіваленті до іноземної валюти (долара США чи Євро), що в свою чергу спростовуює твердження позивача щодо необхідності визначення ціни та вартості товару, що підлягає оплаті після 15.10.2015, виключно у національній валюті без врахування грошового еквіваленту у доларах США.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо визначення вартості товару поставленого за кожною із специфікацій.
За Специфікацією № 1 товар поставлено на суму 265 000 грн. Відповідно до виписки банку по рахунку позивача відповідачем сплачено 53 000 грн 20.02.2015 як попередню оплату за Специфікацією № 1. У Специфікації № 1 визначено курс гривні до долару США - 29,50 грн, а тому в доларовому еквіваленті вартість неоплаченого товару по Специфікації №1 на день укладення цієї Специфікації складає 7186,44 доларів США. Накладною на повернення № ВН-0000006 від 04.06.2015 відповідачем повернуто позивачу, а позивачем прийнято без заперечень товар на загальну суму 69 000 грн, що в доларовому еквіваленті складає 2 338,98 доларів США (69000 грн : 29,50). До оплати за Специфікацією № 1 станом на 04.06.2015 підлягає 4 847,46 доларів США (7186,44 - 2 338,98). Станом на 16.10.2015, коли здійснювалось відповідачем погашення заборгованості, курс долара США по міжбанку становив 21,32 грн за один долар США, що не оспорюється сторонами. Отже сума заборгованості в гривнях за товар, поставлений згідно Специфікації № 1, на день здіснення оплати складала 103 347,85 грн (4847,46 доларів США х 21,32 грн).
Відповідно до пункту 3.2. Договору оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі. Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному документі в графі "Призначення платежу" повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних Постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі ту, що поставлена за минулі періоди.
На підставі вказаної норми Договору Постачальник здійснював зарахування заборгованості по Специфікації № 1 по таким платіжним дорученням: № 1084 від 16.10.2015 на суму 77330,15 грн; № 1083 від 16.10.2015 на суму 90 965,40 грн, в частині 65669,85 грн. Всього позивач зарахував 143000 грн по Специфікації № 1, тоді як борг відповідача складав лише 103 347,85 грн. Господарський суд враховує зарахування суми 77330,15 грн згідно платіжного доручення № 1084 від 16.10.2015, але відповідно до платіжного доручення № 1083 від 16.10.2015 необхідно зарахувати лише 26017,70 грн. (103 347,85 грн. - 77 330,15грн). Залишок по платіжному дорученні № 1083 від 16.10.2015 складає 64 947, 70 грн., що підлягає зарахуванню по інших Специфікаціях.
За Специфікацією № 2 товар поставлено на суму 144 000 грн. Попередня оплата - 28 800 грн. Відповідно до платіжного доручення № 877 від 26.02.2015 відповідач сплатив попередню оплату за Товар, що підлягав поставці за цією Специфікацією, 28 800 грн. Залишок неоплаченої вартості поставленого товару складає 115 200 грн. У Специфікації № 2 визначено курс гривні до долару США - 27,00 грн, а тому в доларовому еквіваленті вартість неоплаченого товару по Специфікації № 2 складає 4 266,67 доларів США. Станом на 16.10.2015, коли здійснювалось відповідачем погашення заборгованості, курс долара США по міжбанку становить 21,32 грн за один долар США. Отже, заборгованість в гривнях за товар, поставлений згідно Специфікації № 2, станом на день оплати становила 90 965,40 грн (4 266, 67 доларів США х 21, 32грн).
На підставі пункту 3.2. Договору Постачальник здійснював зарахування заборгованості по Специфікації № 2 по платіжному дорученню № 1083 від 16.10.2015 на суму 90 965,40 грн в частині 25 295,55 грн. Як досліджено вище, залишок по такому платіжному дорученню складає 64 947,70 грн. Залишок несплаченого боргу по Специфікації № 2 складає 26017,70 грн.
За Специфікацією № 3 товар поставлено на суму 17 360 грн, кредит - 100%, еквівалент в доларах США сторони визначили - 842,72 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 17 966, 79 грн. (842, 72 доларів США х 21,32 грн), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1081, що не заперечується обома сторонами.
За Специфікацією № 4 товар поставлено на суму 16 902 грн, еквівалент у доларах - 810,65 доларів США; кредит 20/80%, 20% - 3 380, 40 грн. станом до 25 травня 2015р. Так вказана сума передоплати здійснена відповідачем згідно платіжного доручення № 963 від 25.05.2015. Залишок - 80% становить 13 521, 60 грн. або 648,52 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 13 826, 45 грн. (648, 52 доларів США х 21,32 грн), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1079, що не заперечується обома сторонами.
За Специфікацією № 5 товар поставлено на суму 800 грн, еквівалент у доларах - 39,90 доларів США, кредит 20/80%, 20% - 160, 00 грн. станом до 25 травня 2015р. Так вказана передоплата здійснена відповідачем згідно платіжного доручення № 964 від 25.05.2015. Залишок - 80% становить 640, 00 грн. або 31, 92 долара США. Станом на 16.10.2015 відповідач мав сплатити 680, 53 грн. (31, 92 долара США х 21, 32 грн.), що ним і зроблено відповідно до платіжного доручення № 1080, що не заперечується обома сторонами.
За Специфікацією № 6 товар поставлено на суму 63 495, 00 грн., з них 33% (21000, 00 грн.) попередньої оплати. Така оплата здійснена, що зафіксовано у самій Специфікації сторонами. Залишок вартості товару у розмірі 42 495,00 грн. відповідач мав сплатити по курсу долара США по міжбанку на момент оплати терміном до 15 жовтня 2015 року. За вищезазначеними поясненнями представника відповідача ця оплата зарахована у зв'язку із неврожайністю і несходженням насіння, що поставлено згідно Специфікації № 1, проте позивач вважає, що за відсутності платіжних документів не можна вважати таку оплату здійсненою.
Як вбачається з Специфікації № 6, вона підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками підприємств, її укладення не заперечується сторонами, а, отже вона є дійсною і приймається колегією суддів як належний і допустимий доказ у справі в силу статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони не надали на обґрунтування своїх доводів та заперечень належних та допустимих доказів, що підтверджують поставку неякісного насіння соняшника, несходження останнього, помилковості фіксації факту оплати у розмірі 21000, 00 грн. у Специфікації № 6 тощо.
Як вже зазначалось, жодна зі сторін не послалась на недійсність підписаної Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору. Позивач, наголошуючи, що така Специфікація з боку його представника підписана помилково, не звернувся до господарського суду про визнання такої Специфікації недійсною відповідно до вимог статей 229 Цивільного кодексу України. Більше того, позивач схвалив її своїм виконанням, поставивши відповідачу 04.06.2015 товар за накладною № РН - 0000186. Упродовж дії Договору, зокрема, і з часу підписання Специфікації № 6, уклав ще одну Специфікацію №7 та здійснив відповідну поставку товару, при цьому не намагаючись будь-яким чином змінити зміст та умови, погоджені у Специфікації № 6.
Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що сторони відзначили у Специфікації № 6 про здійснену оплату у розмірі 21 000, 00 грн. Враховуючи, що станом на 16.10.2015 заборгованість відповідача по оплаті товару, отриманого за Специфікацією № 6 становила лише 43 040, 18 грн., по платіжному дорученню № 1082 підлягає зарахуванню саме така сума. Решта коштів, перерахованих за платіжним дорученням №1082 - 21 269, 25 грн. слід зарахувати у відповідності до вимог пункту 3.2. Договору в погашення заборгованості за поставлений товар по Специфікації № 2.
З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги позивача в частині щодо помилковості висновків місцевого господарського суду по зарахуванню 21 000грн. з вищенаведених підстав.
Як уже встановлено господарським судом, залишок несплаченої заборгованості по Специфікації № 2 станом на 16.10.2015, з урахуванням попередньої оплати та оплати здійсненої платіжними дорученнями № 877 від 26.02.2015 та №1083 від 16.10.2015 відповідно у сумах 28 800, 00 грн. та 25 295, 55 грн., складав 26 017, 70 грн.
Після здійснення зарахування коштів у розмірі 21269,25 грн у рахунок плати поставленого товару за Специфікацією № 2 залишок простроченої заборгованості по цій Специфікації становить 4 748, 45 грн. (26 017, 70 грн - 21 269, 25 грн.).
За Специфікацією № 7 від 15.06.2015 поставлено товар на суму 3 875, 00 грн., з умовами 100% попередньої оплати. Така оплата здійснена відповідачем, з чим погоджується позивач, згідно платіжного доручення № 978 від 17.06.2015р. на суму 3 875, 00 грн. (а.с. 44).
З урахуванням вищевикладеного у відповідача перед позивачем станом на 16.10.2015 існує борг у розмірі 4 748, 45 грн. Доказів сплати такого боргу господарському суду сторонами не подано.
Вищевикладеним спростовується і твердження відповідача про наявність переплати, розмір якої сам відповідач точно не зміг визначити. Водночас просив будь-яку переплату зарахувати в погашення нарахованих санкцій за прострочення оплати товару на один день.
Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дані норми кореспондують з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі викладеного, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів його повної оплати, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з ПП "Комерсант" суми основного боргу в розмірі 4 748, 45 грн. В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задоволенню не підлягають, з підстав досліджених вище.
Заявлені до стягнення 60 488, 57 грн. процентів за користування кредитом відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Відповідно до п.п. 14.1.245. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Відповідно до п.п.14.1.206. п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.
До процентів включаються:
а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
в) платіж за придбання товарів у розстрочку;
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Таким чином, умова про сплату процентів повинна бути обов'язково внесена до договору купівлі - продажу, інакше він вважатиметься безпроцентним.
Крім цього, умови договору поставки № 3 від 20.02.2015р. в частині визначення моменту переходу права власності на товар (п.6.7 Договору) суперечать вимогам частини 6 ст. 694 ЦК України, відповідно до якої, з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар, яке означає, що покупець має право продавати або іншим способом розпоряджатися товаром тільки за згодою продавця. Вищезазначене обмеження умовами договору поставки № 3 від 20.02.2015р. не скасоване.
Оскільки нормами Податкового та Цивільного кодексів України прямо врегульовані правовідносини по наданню товарного кредиту, то застосування до спірних правовідносин аналогії закону на якому наполягає позивач є неприпустимим.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого про те, що укладений між сторонами Договір разом із додатками до нього - Специфікаціями є змішаним договором, який містить як умови договору поставки так і договору комерційного кредиту і, відповідно, рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог по стягненню процентів за користування кредитом у розмірі 42 495, 00 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог по стягненню процентів за користування кредитом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, сплата процентів річних від простроченої суми за наведеною нормою не є штрафною санкцією та відрізняється від процентів, які підлягають сплаті за наданий Приватному підприємству "Комерсант" товарний кредит. Беручи до уваги різну правову природу названих процентів, господарський суд вважає, що стягнення процентів за користування товарним кредитом не виключає застосування статті 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань, щодо своєчасної оплати за Товар Покупець сплачує Постачальнику 20 відсотків річних від суми боргу.
На підставі вказаної норми позивач нарахував 4 482, 91 грн. річних. Так позивач здійснює таке нарахування за період з 16.10.2015 по 15.01.2016 із суми заборгованості 89 904, 45 грн. Проте, як встановлено господарським судом, сума основної заборгованості складає 4 748, 45 грн., за вказаний період обґрунтованою і арифметично правильною є сума 20 % річних, яка становить 239, 37 грн.
З урахуванням вищевикладеного висновок місцевого господарського суду в частині частково задоволення позовних вимог по стягненню 20% річних є вірним, в іншій частині позову щодо стягнення 20% річних правомірно відмовлено.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Застосування вказаних санкцій (штраф, пеня) за правопорушення у сфері господарювання передбачено також нормами Господарського кодексу України (статті 216, 217, 230). Розмір штрафних санкцій, у разі якщо їх не визначено законом, встановлюється сторонами в договорі, що передбачено статтею 231 Господарського кодексу України. При цьому, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Сторони в пункті 7.2. Договору встановили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Позивачем здійснено нарахування пені на суму 89 904, 45 грн. за період з 16.10.2015 по 15.01.2016. Враховуючи, що господарський суд визнав обґрунтованим лише суму основної заборгованості у розмірі 4 748, 45 грн., нарахування пені необхідно здійснити на вказану суму за той же період, що вказаний позивачем. Таким чином правомірним є нарахування пені за період з 16.10.2015 по 15.01.2016 із суми 4 748,45 грн., що складає 526,62 грн., саме в такому розмірі господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню. У іншій частині заявленої до стягнення пені правомірно відмовлено.
Оскільки при перегляді справи, колегія суддів, позовні вимоги ТОВ "Аграрник-Кіровоградщина" про стягнення з ПП "Комерсант" заборгованості визнала такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 748, 45 грн. суми основного боргу, 526, 62 грн. пені, 239, 37 грн. 20% річних, а у решті позовних вимог відмовила, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню і відповідно, частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга ПП «Комерсант».
Враховуючи, що колегія суддів при прийнятті рішення дійшла висновків, які суперечать доводам викладеним в апеляційним скаргах, відповідні доводи апеляційних скарг відхиляються колегією суддів відхиляються з підстав, які були покладені в основу прийнятого рішення.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44-49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. у справі № 912/4594/15 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства В«КомерсантВ» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. у справі № 912/4594/15 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2016р. у справі № 912/4594/15 - скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Стягнути з Приватного підприємства "Комерсант" (282, Кіровоградська область, Новгородківський р-н, смт. Новгородка, вул. Калініна, буд. 33, ідентифікаційний код 22221670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" (25009, м. Кіровоград, вул. Курганна, 62, ідентифікаційний код 33962725) суму основного боргу - 4 748,45 грн., пеню - 526, 62 грн., 20% річних - 239, 37 грн., а також 76,00 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрник-Кіровоградщина" на користь Приватного підприємства В«КомерсантВ» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 672, 00 грн.
Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови складено 27.07.2016р.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Н.Л.Величко
Суддя О.В. Березкіна
Суд | Дніпропетровський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2016 |
Оприлюднено | 01.08.2016 |
Номер документу | 59239748 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні