Рішення

від 21.07.2016 по справі 910/10959/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016Справа №910/10959/16 За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до приватного акціонерного товариства "Швидко-Україна"

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратури Бондарчук І.Л.

Від позивача - Дорошенко О.С.(дов. від 13.06.2016)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про розірвання договору та повернення земельної ділянки, що розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2016 порушено провадження у справі №910/10959/16 та призначено до розгляду на 05.07.2016.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 05.07.2016 прибули представники прокуратури та позивача і дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 21.07.2016.

У судове засідання 21.07.2016 з"явилися представники прокуратури та позивача і дали пояснення по справі.

Представники відповідача в судове засідання не з"явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтями 121 Конституції України, ст.ст. 35, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури.

Згідно з ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, крім інших заходів прокурорського реагування, звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до Господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України № 3 -рп/99 від 08.04.99 про офіційне тлумачення ст. 2 ГПК України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обгрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У вказаному рішенні судом зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону У країни, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Позивачем за вказаним позовом є Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договорів оренди земельних ділянок порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель.

Таким чином, суд вважає правомірним звернення прокуратури з даним позовом до суду.

Рішенням Київською міської ради(далі позивач, орендодавець) від 24.06.2004 № 339/1549 передано закритому акціонерному товариству «Швидко-Україна» (змінено організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство «Швидко-Україна»)(далі відповідач, орендар) в оренду на 15 років земельну ділянку площею 500 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування «Швидко» по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському району м. Києва.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ПрАТ «Швидко-Україна» 27.09.2004 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:99:008:0021), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 29.10.2004 за № 91-6-00362

Договір оренди земельної ділянки є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено норми Земельного кодексу України та умови укладеного договору через систематичне невнесення орендної плати, заборгованість з якої станом на 26.05.2016 становить 23 685,18 грн.

Згідно з п. 4.1 спірного договору оренди від 27.09.2004 визначена орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Водночас Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві листом від 26.05.2016 повідомила, що за ПрАТ «Швидко-Україна» обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 23 685,18 грн.

Податковий борг ПрАТ «Швидко-Україна» виник з 2014 року.

Податкові декларації з плати за землю за 2014-2016 роки не подавались.

На даний час заборгованість з орендної плати не погашена та становить 23 685,18 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури та позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з орендою землі відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, вказаним Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

З положень статті 792 Цивільного кодексу України вбачається, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Орендна плата згідно статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, відповідно до ст. 94 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду.

За ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 3 статтею 291 Господарського суду України встановлено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статті 188 Господарського кодексу України.

Пунктом 11.5 спірного договору оренди земельної ділянки від 27.09.2004 передбачено дострокове розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання орендарем своїх обов'язків.

Відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, несплата приватним акціонерним товариством "Швидко-Україна" орендної плати за користування земельною ділянкою є порушенням його істотних умов, у зв'язку з чим цей договір підлягає розірванню в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню орендодавцеві.

Положення ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Обов'язком орендаря, згідно п. 8.4 спірного договору оренди, є повернення земельної ділянки орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідно до п. 2.23 Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком або орендною платою.

Суд наголошує, що несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок несплати орендних платежів позивач не отримав грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного договору з відповідачем.

Про несвоєчасну сплату орендних платежів свідчить інформація Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві, яка листом від 26.05.2016 повідомила, що за ПрАТ «Швидко-Україна» обліковується заборгованість зі сплати орендної плати за землю у сумі 23 685,18 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді, обумовлену договором, земельну ділянку господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню з підстав вищезазначених.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Київською міжрайонною екологічною прокуратурою вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України стягуються витрати по сплаті судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському району м. Києва площею 500 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:99:008:0021), укладений між Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) та приватним акціонерним товариством «Швидко-Україна», (вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1, 01001, код ЄДРПОУ 30178041), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 29.10.2004 за № 91-6-00362.

3. Зобов'язати приватне акціонерне товариство «Швидко-Україна», (вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1, 01001, код ЄДРПОУ 30178041) повернути Київській міській раді (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 500 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:99:008:0021), яка розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському району м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Швидко-Україна», (вул. Хрещатик, буд. 20-22-П/П-С-1, 01001 код ЄДРПОУ 30178041) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір в сумі 2756(дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 27.07.2016