Ухвала

від 07.07.2020 по справі 910/10959/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/10959/16

За заявою Прокуратури міста Києва

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та

видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у

справі № 910/10959/16

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської

міської ради

до Приватного акціонерного товариства Швидко-Україна

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Вегера А.В.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Бондарук В.Б. - посвідчення № 047745 від 30.08.2017;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Швидко-Україна про розірвання договору та повернення земельної ділянки, що розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 910/10959/16 (суддя Головатюк Л.Д.) позовні вимоги задоволено повністю: розірвано Договір оренди земельної ділянки, що розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському району м. Києва площею 500 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:99:008:0021), укладений між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством Швидко-Україна , зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 29.10.2004 за № 91-6-00362; зобов`язано Приватне акціонерне товариство Швидко-Україна повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 500 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:99:008:0021), яка розташована по вул. Лагерній, 46-а у Шевченківському району м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання; стягнуто з приватного акціонерного товариства Швидко-Україна на користь прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

17.08.2016 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2016 видано відповідні накази.

18.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва прокуратурою міста Києва подано заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/16.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/584 від 18.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10959/16 у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/10959/16 передано судді Ломаці В.С. для розгляду заяви прокуратури міста Києва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дублікату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято до провадження справу № 910/10959/16 для розгляду заяви прокуратури міста Києва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/10959/16 від 17.08.2016, розгляд заяви призначено на 07.07.2020 року.

У судовому засіданні 07.07.2020 року представник Прокуратури міста Києва підтримав викладені у заяві вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.07.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідно до частини 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України неявка представників позивача та відповідача не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 07.07.2020 року судом розглянуто подану В.о. Прокурора міста Києва заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/16, та вирішено задовольнити її, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до статті 22 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999, який був чинний на момент видачі наказу, наказ може бути пред`явлений до виконання протягом року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

В наказі господарського суду міста Києва у справі № 910/10959/16 від 17.08.2016 зазначено, що він дійсний для пред`явлення до виконання до 09.08.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого строку.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, звертаючись із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник повинен навести обставини, які не залежали від нього та зумовили пропуск на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також надати докази на підтвердження цих обставин.

Судом встановлено, що на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 52082917 з виконання наказу № 910/10959/19 ід 17.08.2016 господарського суду міста Києва про стягнення з ПАТ Швидко-Україна на користь прокуратури міста Києва боргу в сумі 2 756, 00 грн.

28.04.2020 року виконавчою службою було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

З листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) № 100504 від 18.05.2020 вбачається, що виконавчий документ було передано для відправки працівникам канцелярії відділу. Надати підтвердження відправлення не виявляється можливим, оскільки працівник канцелярії, який працював у зазначений період часу та відповідав за відправку кореспонденції, звільнений. Виходячи з викладеного, оригінал наказу № 910/10959/16 від 17.08.2016 втрачено.

Разом з тим, згідно з пунктом 19.4 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Згідно з довідкою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) від 04.06.2020 наказ від 17.08.2016 у справі № 910/10959/16 втрачено.

Задовольняючи заяву Прокуратури міста Києва про видачу дублікату наказу, суд виходить з того, що стягувачем означену заяву подано з дотриманням встановлених Господарським процесуальним кодексом України вимог, а також того, що в добровільному порядку рішення господарського суду у даній справі боржником не виконано.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Суд зазначає, що світова практика та стандарти демонструють, що процес здійснення правосуддя розпочинається з моменту звернення до суду й закінчується виконанням судового рішення. Тому судове провадження повинно мати цілісну й логічно завершену структуру від звернення до суду до виконання судового рішення. У зв`язку з цим на державу покладається обов`язок щодо створення, зміцнення та розбудови дієвої системи примусового виконання рішень, у тому числі шляхом імплементації європейських норм та стандартів у національне законодавство України. До того ж, примусове виконання рішень, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємною частиною дотримання права людини на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, закріпленого в статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, а також одного з найважливіших прав, гарантованого статтями 55, 124 Конституції України, - права громадянина на судовий захист.

В рішеннях ЕСПЛ у справах "Сокур проти України" та "Крищук проти України" вказано, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Також, суд звертає увагу на те, що видача дублікату наказу жодним чином не порушує права боржника та не покладає на нього якихось додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає подану В.о. Прокурора м. Києва заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/16 такою, що підлягає задоволенню з урахуванням зазначеного.

Керуючись статтями 234, 329, п. 4 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Прокуратури міста Києва про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/16 задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/19 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Швидко-Україна на користь Прокуратури міста Києва судового збору в сумі 2 756, 00 грн.

3. Видати дублікат наказу господарського суду міста Києва від 17.08.2016 у справі № 910/10959/19 про стягнення з Приватного акціонерного товариства Швидко-Україна на користь Прокуратури міста Києва судового збору в сумі 2 756, 00 грн.

4. Згідно з частиною 1 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2020 року.

Суддя В.С. Ломака