Рішення

від 25.07.2016 по справі 910/9793/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.07.2016Справа №910/9793/16 За позовомТоргово-консалтінгового центру «Південкабельзбут» у формі товариства з обмеженою відповідальністю доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажсервіс» простягнення 166   554,64 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Торгово-консалтінговий центр «Південкабельзбут» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі – ТОВ «Південкабельзбут») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажсервіс» (надалі – ТОВ «Енергомонтажсервіс») про стягнення 166   554,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно рахунку-фактури №1239 від 15.07.2013 р. та видаткових накладних здійснив поставку товару, а відповідач в свою чергу не оплатив поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 166   554,64 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.07.2016 р. 06.07.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що після виставлення позивачем рахунку-фактури №1239 від 15.07.2013 р., між сторонами було укладено договір поставки №1907/01-2013 від 19.07.2013 р., яким змінено умови оплати поставленого товару. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.07.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився,  про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спор убули заслухані судом в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 15.07.2013 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №01239 від 15.07.2013 р. на оплату продукції (кабель АПвЭгаПу 1-500(г)/50-20, кабель ААБ2л3*120-10) на загальну суму 1   135   567,44 грн., а згідно видаткових накладних №0909 від 26.07.2013 р., №1166 від 20.09.2013 р., №1290 від 26.09.2013 р. та №0944 від 04.11.2013 р. вказаний товар був прийнятий відповідачем. Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис представників позивача та відповідача. Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався. Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом оформлення видаткових накладних), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару на суму 969   012,80 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, а також актами звіряння від 23.01.2015 р., від 15.12.2015 р. та від 18.02.2016 р. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі стягнення 166   554,64 грн. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відвідачу товар на загальну суму 1   135   567,44 грн., що підтверджується видатковими накладними №0909 від 26.07.2013 р., №1166 від 20.09.2013 р., №1290 від 26.09.2013 р. та №0944 від 04.11.2013 р. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей, долучені до матеріалів справи, вважаються належними доказами отримання відповідачем товару, оскільки містять підпис уповноваженої особи - отримувача, який скріплений печаткою Товариства, що в розумінні приписів ст. 207 Цивільного кодексу України свідчить про легітимність такого підпису перед позивачем. Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права – покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Накладними не було встановлено строку відстрочення оплати грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару на суму 969   012,80 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача, а також актами звіряння від 23.01.2015 р., від 15.12.2015 р. та від 18.02.2016 р. Твердження відповідача про те, що внаслідок укладення в подальшому сторонами договору поставки №1907/01-2013 від 19.07.2013 р. був змінений порядок оплати поставленої продукції судом не приймаються до уваги з огляду на наступне. По-перше, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Відтак, під час укладення договору поставки №1907/01-2013 від 19.07.2013 р. сторони не були позбавлені права поширити його умови на правовідносини поставки товару за рахунком-фактурою №01239 від 15.07.2013 р., чого зроблено не було. По-друге, посилання обох сторін у видаткових накладних №0909 від 26.07.2013 р., №1166 від 20.09.2013 р., №1290 від 26.09.2013 р. та №0944 від 04.11.2013 р. та довіреностях №259 від 26.07.2013 р., №280 від 19.09.2013 р., №№290 від 26.09.2013 р. та №315 від 04.11.2013 р. саме на рахунок-фактуру №01239 від 15.07.2013 р. свідчить про те, що позивачем передавався, а відповідачем приймався товар згідно виставленого рахунку. При цьому, жодного посилання на договір поставки №1907/01-2013 від 19.07.2013 р.  вказані первинні документи не містять. Більш того, кількість та вартість товару, що поставлявся за рахунком-фактурою №01239 від 15.07.2013 р. та договором поставки №1907/01-2013 від 19.07.2013 р., є різною, що спростовує твердження відповідача про те, що поставка товару за видатковими накладними №0909 від 26.07.2013 р., №1166 від 20.09.2013 р., №1290 від 26.09.2013 р. та №0944 від 04.11.2013 р. відбувалася саме на виконання умов такого договору. Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 166   554,64 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 166   554,64 грн. за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Південкабельзбут» про стягнення з ТОВ «Енергомонтажсервіс» заборгованості у розмірі 166   554,64 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1.  Позов Торгово-консалтінгового центру «Південкабельзбут» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажсервіс» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 35894598) на користь Торгово-консалтінгового центру «Південкабельзбут» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 86/84; ідентифікаційний код 30674287) заборгованість у розмірі 166 554 (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 2 498 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 32 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 27.07.2016 р. Суддя                                                                                                     В.П. Босий