Постанова

від 21.07.2016 по справі 826/3979/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 липня 2016 року № 826/3979/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Простір бухгалтерські послуги» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Простір бухгалтерські послуги» (надалі - позивач або ТОВ «Простір бухгалтерські послуги») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2015 № 0003791710 і № 0003801710.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків акта перевірки від 13.11.2015 № 55/26-57-17-02-06/02573510 щодо неперерахування та несвоєчасного перерахування товариством до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору з сум виплачених фізичним особам доходів (заробітної плати, доходів у вигляді дивідендів).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, та жодних заперечень і додаткових документів до суду не подав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Впродовж жовтня-листопада 2015 року працівником ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у на підставі наказу від 16.10.2015 № 1908 і направлення від 26.10.2015 № 1881/26-57-17-02ф була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Простір бухгалтерські послуги» з питань дотримання вимог податкового законодавства в розрізі правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, за результатами якої складений акт від 13.11.2015 № 55/26-57-17-02-06/02573510 (далі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки містяться висновки працівника податкової інспекції про порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 168.1.2 і пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, аз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування товариством до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 у сумі 26 404,32 грн. Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 ТОВ «Простір бухгалтерські послуги» нараховано податку у розмірі 651 914,70 грн. (за даними Кт 6411), перераховано до бюджету лише 625 510,38 грн. (за даними Дт 6411). Залишок не перерахованого позивачем до бюджету податку станом на 30.06.2015 складає 26 404,32 грн., в тому числі грошове зобов'язання у сумі 21 947,05 грн. за кодом бюджетної класифікації 11010100 та за кодом бюджетної класифікації 11010400 - у сумі 4 457,27 грн. (останнє стосується доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів);

- ст. 168, ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування товариством до бюджету узгодженого грошового зобов'язання з військового збору за період з 01.08.2014 по 30.06.2015 на суму 1 300,01 грн. Як зазначено в акті перевірки, за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 ТОВ «Простір бухгалтерські послуги» нараховано збору у розмірі 22 938,39 грн. (за даними Кт 6411) та з перераховано до бюджету лише 21 638,38 грн. (за даними Дт 6411). Залишок не перерахованого позивачем до бюджету військового збору станом на 30.06.2015 склав 1 300,01 грн.

За результатами перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2015 в сумі 26 404,32 грн. та військового збору за період з 01.08.2014 по 30.06.2015 у сумі 1 300,01 грн.

09.12.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003791710 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб на суму 33 005,40 грн. (в тому числі 26 404,32 грн. - за основним платежем і 6 601,08 грн. - штрафні санкції);

- № 0003801710 (форми «Р»), яким збільшило суму грошового зобов'язання позивача з військового збору на суму 1 625 грн. (в тому числі 1 300 грн. - за основним платежем і 325 грн. - штрафні санкції).

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 09.12.2015 були залишені без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 15.02.2016 № 3197/10/26-15-10-05-16 та Державної фіскальної служби України від 02.03.2016 № 4573/6/99-99-10-01-03-15.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2015 за № 0003791710 і № 0003801710 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п. 163.1 ст. 163 розд. IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

В свою чергу загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 164.1.2 та п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1, 164.2.2 і 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України «заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу» - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Також, в розумінні норми ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Під терміном «пасивні доходи» для цілей цього розділу слід розуміти, зокрема, такі доходи, як дивіденди (п.п. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Кодексу). Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

З контексту наведених норм слідує, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також доходи від отримання дивідендів.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент (визначеннятермніу якого наведено у 14.1.180 п. 14. ст. 14 цього Кодексу), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПК України визначено, що доходи у вигляді дивідендів остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

В силу норми п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

А згідно пп. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Тобто, сплата податку на доходи фізичних осіб відбувається під час виплати оподатковуваного доходу (в тому числі заробітної плати і дивідендів).

Згідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно положень п. 51.1 ст. 51 ПК України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п. 176.2 ст. 176 ПК України, зокрема згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з тексту позову та доданих до нього документів, облік позивачем нарахованих до сплати та перерахованих до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору відображається в бухгалтерському обліку ТОВ «Простір бухгалтерські послуги» на рахунках 6411 і 6418. Зокрема, нарахування податку відображається за кредитом відповідного рахунку, а сплата за дебетом.

За даними бухгалтерського обліку платника податку (картки рахунків 6411 і 6418 за період з 01.07.2012 по 30.06.2015) залишок не перерахованого станом на 30.06.2015 до бюджету податку на доходи фізичних осіб становив 21 823,43 грн., що складався із:

- суми податку в розмірі 16 744,18 грн., розрахованої із заробітної плати працівників, нарахованої за другу половину червня 2015 року, виплата якої планувалася в наступному місяці 2015 року. Як пояснив позивач, відповідно до наказу №1-ВЗП від 04.01.2012 на товаристві встановлений наступний порядок виплати заробітної плати: заробітна плата за першу половину місяця виплачується до 22-го числа поточного місяця, а заробітна плата за другу половину місяця - до 7-го числа наступного місяця, що не суперечить вимогам ст. 115 Кодексу законів про працю.

На виконання вказаного наказу №1-ВЗП від 04.01.2012 заробітна плата працівникам за другу половину червня 2015 року була виплачена позивачем 03.07.2015 у сумі 72 895,87 грн. згідно платіжного доручення № 37 від 03.07.2015. Разом з виплатою вказаної суми заробітної плати товариством в той же день був сплачений податок на доходи фізичних осіб у сумі 16 744,18 грн. та військовий збір у сумі 1 390,70 грн. що засвідчується наявними у матеріалах позову копіями електронних платіжних доручень № 33 і № 34 від 03.07.2015 з відмітками банку про проведення платежів;

- суми податку в розмірі 5 079,25 грн., розрахованої із заробітної плати за березень 2015 року (у розмірі 1 583,89 грн.), квітень 2015 року (у розмірі 1 896,18 грн.), першу половину травня 2015 року (у розмірі 1 599,18 грн.). З метою сплати податку на доходи фізичних осіб на вказану суму коштів, а також військового збору на суму 1 632,20 грн. позивачем протягом періоду з 20.03.2015 по 19.06.2015 до обслуговуючого банку (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») були подані платіжні документи, а саме: платіжні доручення №23 від 20.03.2015, №24 від 20.03.2015, №335 від 06.04.2015, №336 від 06.04.2015, від 20.04.2015 № 338, №341 від 20.04.2015, №346 від 20.04.2015, №347 від 05.05.2015, №348 від 21.05.2015 та №349 від 21.05.2015 (копії яких додані до позову), що також відображено за даними рахунків бухгалтерського обліку 6411 і 6418 за вказаний період.

Проте прийнявши до виконання перелічені платіжні доручення банк з невідомих причин не виконав доручення товариства щодо перерахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету відповідно до отриманих платіжних доручень.

Згодом, починаючи з 17.09.2015, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб увів тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а тому позивач повторно здійснив перерахування до бюджету вказаних сум податку та військового збору через інший банк (ПАТ «Кредит Агріколь Банк») шляхом подання платіжних доручень №95 від 16.09.2015 на суму 5 202,87 грн., №96 від 16.09.2015 на суму 710,30 грн., №98 від 16.09.2015 на суму 1 632,20 грн. до установи банку.

Копії зазначених електронних платіжних доручень з відмітками банку про одержання таких платіжних документів та проведення платежів наявні в матеріалах справи.

Стосовно зауважень контролюючого органу про несплату позивачем податку на доходи фізичних осіб за фактом здійснення виплат фізичним особам-платникам податку дивідендів протягом періоду з 01.07.2012 по 30.06.2015 позивач пояснив наступне.

За даними карток рахунку бухгалтерського обліку 6411 і 6418 сума податку на доходи фізичних осіб з дивідендів, нарахована товариством за вказаний період складає 113 910,17 грн. Податок у зазначеній сумі коштів було сплачено до бюджету в повному розмірі 06.11.2013, 18.03.2014, 30.12.2014 та 31.07.2014, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «Простір бухгалтерські послуги» за період з 06.11.2013 по 30.12.2014 (копії цих виписок банку додані до позову).

За результатами дослідження перелічених вище первинних та інших документів позивача, суд дійшов висновку, що вони підтверджують факт сплати позивачем нарахованих ним впродовж періоду з 01.07.2012 по 30.06.2015 сум податку на доходи фізичних осіб (всього у розмірі 26 404,32 грн.) та відповідно про відсутність у позивача станом на день проведення документальної перевірки заборгованості по сплаті податку, нарахованого за вказаний період.

При цьому, в ході дослідження тексту акта перевірки суд встановив, що матеріали вказаної документальної перевірки позивача всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 та діяв на день складання акта перевірки, далі - Порядок), не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні, звітні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку, де зафіксований зазначений факт.

В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході судового розгляду справи, відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав суду жодних матеріалів документальної перевірки позивача та нормативно і документально обґрунтованих пояснень по факту вчинених позивачем податкових правопорушень.

Також в матеріалах перевірки відсутній розрахунок податку на доходи фізичних осіб (основного платежу), визначеного позивачу за період з 01.07.2012 по 30.06.2015.

При цьому, згідно п. 3 розд. І цього Порядку, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі №21-237а13.

Таким чином, за відсутності в тексті акта перевірки опису податкового правопорушення з посиланням на первинні та звітні документи платника податків, розрахунку основної суми податку, а також належних документальних доказів, що можуть спростувати достовірність поданих позивачем документів, суд критично ставиться до обставин та висновків, що зафіксовані в акті перевірки в частині епізоду про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 26 404,32 грн., та вважає, що правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0003791710 спростовується матеріалами справи.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0003801710 про сплату військового збору, то суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.

Надалі положення п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПК України щодо строку дії війського збору були продовженні до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № N 71-VIII, що набрав чинності з 1 січня 2015 року).

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України (в редакціях чинних в період з 01.08.2014 по 30.06.2015) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України ( вредакції, що діяла до 31.12.2014) об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування цим збором визначено доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (тобто, розширено базу оподаткування військовим збором).

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (а саме 1,5% від об'єкта оподаткування).

Згідно п.п. 1.5 і 1. 6 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм Кодексу вбачається, що необхідною умовою для утримання військового збору (в т.ч. з доходів у вигляді заробітної плати та дивідендів) є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом.

Враховуючи встановлені обставини справи та відсутність зі сторони відповідача нормативно та документально обґрунтованих заперечень щодо достовірності наданих позивачем документів (платіжних доручень, карток рахунку бухгалтерського обліку) суд приходить до висновку про виконання позивачем свого обов'язку по сплаті військового збору, нарахованого за період з 01.08.2014 по 30.06.2015, в повному обсязі. Вчинені позивачем дії по сплаті військового збору 03.07.2015 та 16.09.2015 не відповідають поняттю «податкового правопорушення», визначення якого наведено у ст. 109 ПК України.

Крім того, суд погоджується з посилання позивача на проведення контролюючим органом перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати товариством до бюджету військового збору поза межами предмету перевірки, визначеного наказом про проведення перевірки від 16.10.2015 №1908.

Так, згідно тексту цього наказу предметом документальної планової виїзної перевірки було «дотримання вимог податкового законодавства в розрізі правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб». Між тим, військовий збір згідно норм ПК України по своїй суті є тимчасовим збором та не являється складовою податку на доходи фізичних осіб.

Той факт, що працівник контролюючого органу був допущений до проведення документальної перевірки товариства не нівелює цих обставин, оскільки на момент допуску працівника податкової інспекції в порядку, встановленому ст. 81 ПК України, платник податків не був та не міг бути обізнаний з фактичним планом проведення такої перевірки.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення нарахування позивачу військового збору за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом від 13.11.2015 №55/26-57-17-02-06/02573510, та як наслідок, - про прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015 №0003801710 на підставі вказаного акта перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Простір бухгалтерські послуги» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.12.2015 №0003791710 і №0003801710.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Простір бухгалтерські послуги» (код ЄДРПОУ 37164208) судові витрати у розмірі 1 378 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов