Постанова

від 26.07.2016 по справі 826/6274/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 липня 2016 року           16:50           № 826/6274/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консультаційна фірма «Дарина» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про          скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична консультаційна фірма «Дарина» (далі по тексту – позивач, ТОВ «ЮКФ «Дарина») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд: -          скасувати рішення відповідача від 29.12.2015 №6029/26-56-11-03-18 про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку; -          зобов'язати відповідача відновити запис про позивача у Реєстрі платників єдиного податку. Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення про виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку, податкового боргу не існувало. Відповідача проти позову заперечував та зазначив, що ТОВ «ЮКФ «Дарина» не сплатило, у визначені Податковим кодексом України, самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, у зв'язку з чим з липня 2015 року у платника утворився податковий борг. В судовому засіданні сторони подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, а тому суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. ТОВ «ЮКФ «Дарина» з 01.01.2012 є платником єдиного податку. 29.12.2015 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Перевіркою встановлено наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за кодом платежу 18010100 в сумі 4303,20 грн. За наслідками перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.12.2015 №6029/26-56-15-03-18 та 29.12.2015 року прийнято рішення №6029/26-56-11-03-18 про виключення ТОВ «ЮКФ «Дарина» з реєстру платників єдиного податку. 01.02.2016 ТОВ «ЮКФ «Дарина» звернулось до відповідача із заявою про скасування зазначеного рішення у зв'язку з відсутністю у платника податкового боргу. Листом від 11.04.2016 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила, що скасування рішення можливе тільки у порядку статті 56 Податкового кодексу України, яка позивачем при зверненні не дотримана. Вважаючи рішення відповідача від 29.12.2015 №6029/26-56-11-03-18 протиправним та таким, що підлягає скасуванню із зобов'язанням податкового органу відновити запис у реєстрі платників єдиного податку, ТОВ «ЮКФ «Дарина» звернулось до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного. Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України). Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1)  подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;                  2)  припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3)  у випадках, визначених підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Згідно з абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Ознайомившись з актом перевірки від 29.12.2015 №6029/26-56-15-03-18, слід зазначити, що в даному акті відсутня інформація про те, за який період у позивача наявний податковий борг. Зокрема, в акті міститься лише посилання на абзац 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України без вказівки на конкретний період. Згідно наданої контролюючим органом облікової картки платника, за позивачем обліковувалась заборгованість з податку на нерухоме майно з 30.07.2015 у сумі 2151,6 грн. У наданих поясненнях позивач зазначив, що протягом 2015 року ним було здійснено оплату податку на нерухоме майно. Однак, внаслідок помилки в призначенні платежу було зазначено не власний ідентифікаційний код, а інший, всі інші реквізити платіжного доручення були вірні. При цьому, за твердженням позивача, сплата податку на нерухоме майно здійснювалась ТОВ «БКФ «Дарина» з власного поточного рахунку, на вірні реквізити ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві, податок сплачено своєчасно, платником податку виступає саме ТОВ «БКФ «Дарина». Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовано. При цьому, жодних доказів того, що платежі за платіжними дорученнями позивача (а.с. 27-30) не надійшли до бюджету, відповідачем суду не надано. Натомість у запереченнях відповідача зазначено, що відповідні суми було зараховано на картку позивача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже відповідачем не доведено, що кошти зі сплати ТОВ «БКФ «Дарина» податку на нерухоме майно за 2015 рік не надійшли до державного бюджету. Враховуючи викладене, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності у позивача податкової заборгованості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у зв'язку з чим оскаржуване рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2015 №6029/26-56-11-03-18 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ТОВ «БКФ «Дарина» є необґрунтованим. Додатково суд звертає увагу, що відповідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Як вбачається, із матеріалів справи, за позивачем станом на 30.07.2015 року обліковується заборгованість в розмірі 2157,60 грн., а, відтак, в силу наведених вище положень Податкового кодексу України, відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про наявність боргу у спосіб, визначений названим кодексом. У той же час, представник відповідача не заперечував, що податкова вимога не виносилась та позивача про наявність податкового боргу не повідомляли. Відтак, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про анулювання статусу позивача як платника єдиного податку, залишив поза увагою право позивача бути обізнаним про наявність у нього заборгованості та право на оскарження вимоги у встановленому порядку. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2015 №6029/26-56-11-03-18 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку ТОВ «БКФ «Дарина» винесене із порушенням норм чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Слід зазначити, що визнання протиправним і скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку в судовому порядку являється в даному випадку достатнім і належним способом захисту порушених прав і інтересів позивача як платника податку та одночасно і підставою для їх відновлення. Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідач суду не надав. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення. Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консультаційна фірма «Дарина» задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.12.2015 №6029/26-56-11-03-18 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консультаційна фірма «Дарина». 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консультаційна фірма «Дарина» (код ЄДРПОУ 19410158) судові витрати в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                К.М. Кобилянський