Постанова

від 12.07.2016 по справі 826/6826/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року 17:51 № 826/6826/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Гуменюк Н.О.,

представника відповідача - Пузька В.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №65 від 15.10.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №65 від 15.10.2015 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вільне трактування способу проведення розрахунку соціальних виплат не тільки виходить за межі компетенції працівників Фонду, що проводили перевірку позивача, а також суперечить п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», яким визначено, що право давати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітку плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надано Міністерству праці та соціальної політики, а не працівникам Фонду. При цьому, позивач зазначає, що спосіб та методи проведення перевірки позивача виходять за межі компетенції працівників Фонду, а також суперечать положенням Конституції України.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржуване рішення винесено безпідставно та необґрунтовано, оскільки висновки зроблені відповідачем не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Зазначає, що проведені відповідачем розрахунки, якими занижено розмір допомоги по вагітності та пологах працівникам ТОВ "Компанія "Технолідер", вчиненні незаконно та ґрунтуються на припущеннях, у той час як нарахування та виплата за страховими випадками, які настали в період перебування найманих працівників з позивачем проводилась відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що оплата праці у випадках неповного робочого дня або неповного робочого тижня провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а відповідно розрахунок середньої заробітної плати для обчислення виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням повинен здійснюватися виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи. За таких обставин, на думку представника відповідача, оскаржуване рішення є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технолідер" перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як страхувальник.

У період з 04.06.2015 року по 01.10.2015 року відповідачем проведено документальну планову перевірку використання ТОВ "Компанія "Технолідер" коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, за результатами якої складено Акт №192 від 01.10.2015 року. Обсяг коштів, що підлягають перевірці 165203,78 грн.

Перевіркою було встановлено порушення частини 4 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; пункт. 7, абзац 2 пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

В ході перевірки ТОВ "Компанія "Технолідер" відповідачем було встановлено, що низці працівниць товариства було встановлено неповний робочий час та оплачено листки непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, а саме: - ОСОБА_4 - л/н серія АВО № 226838 від 04 січня 2013 року; - ОСОБА_5 - л/н серія АВО № 591885 від 05 лютого 2013 року; - ОСОБА_6 - л/н серія АВЮ № 956989 від 07 лютого 2014 року, л/н серія АВЮ № 957914 від 13 червня 2014 року; - ОСОБА_7 - л/н серія АГІ № 942840 від 04 липня 2014 року; - ОСОБА_8 - л/н серія АГЧ № 779897 від 23 березня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення відповідача прийняте з тих підстав, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги зазначеним працівникам по вагітності та пологах розраховувалась позивачем з нарахованої заробітної плати з повного окладу, а не пропорційно відпрацьованому часу, як визначено Законом та Порядком.

Під час перевірки виявлено, що позивачем неправомірно витрачено кошти Фонду у сумі 74374,58 грн., а саме: 30519,02 грн. (до січня 2015 року) та 43855,56 грн. (з 01 січня 2015 року).

15.10.2015 року Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення №65 "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втрати працездатності" на суму 96302,36 грн., з яких 74374,58 грн. неправомірно витрачені кошти та фінансові санкції у розмірі 21927,78 грн. - 50 % неправомірно витраченої суми страхових коштів.

Отримавши акт перевірки, 05.10.2015 року позивачем скеровано на адресу Фонду заперечення до акту, які були залишені без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 18 Закону №1105-ХІV передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Частиною 1 статті 20 Закону №1105-ХІV визначено, що за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.

Відповідно до ч. 1 та 4 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах: допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до пункту 10 цього Порядку (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У разі коли на підприємстві, в установі та організації встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.

Як було встановлено судом, відповідач вважає, що оскільки працівники ТОВ "Компанія "Технолідер" працювали на товаристві неповний робочий день, то і заробітну плату останні повинні були отримувати не у повному обсязі (згідно штатного розкладу), а пропорційно відпрацьованому часу.

Наведені висновки представника відповідача спростовуються наступним.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 01.12.2012 року на основне місце роботи із встановленням тривалості робочого дня 6 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 7000,00 грн.

ОСОБА_6 згідного штатного розпису прийнята на посаду "юриста" з 20.01.2014 року на основне місце роботи із встановленням тривалості робочого дня з неповним робочим часом 6 год. з окладом (тарифною ставкою) 5000,00 грн.

ОСОБА_5 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 14.01.2013 року за сумісництвом із встановленням тривалості робочого дня 2 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 4500,00 грн.

ОСОБА_9 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 01.08.2013 року на основне місце роботи із встановленням тривалості робочого дня 8 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 4700,00 грн.

ОСОБА_3 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 16.02.2015 року на основне місце роботи із встановленням тривалості робочого дня 6 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 2400,00 грн.

ОСОБА_7 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 16.06.2014 року за сумісництвом із встановленням тривалості робочого дня 2 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 5000,00 грн.

ОСОБА_8 згідного штатного розпису прийнята на посаду "менеджера зі збуту, з продажу" з 02.03.2015 року на основне місце роботи із встановленням тривалості робочого дня 2 год. з посадовим окладом (тарифною ставкою) 8500,00 грн.

Відповідно до статті 56 Кодексу законів України про працю, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України "Про оплату праці" працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Отже, роботодавець вправі встановлювати оплату праці працівнику, який працює за сумісництвом, або пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (за фактично виконану роботу).

Отже, роботодавець вправі встановлювати оплату праці працівнику, який працює за неповний робочий день, або пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (за фактично виконану роботу).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи штатних розписів ТОВ "Компанія "Технолідер", позивачем як роботодавцем було узгоджено умови праці деяких працівників (ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8.) за неповний робочий день, тобто оплата праці проводилась позивачем саме за виконану ними роботу.

Судом також встановлено, та не заперечувалось відповідачем в Акті перевірки, що із виплачених працівникам товариства заробітних плат сплачувались всі необхідні страхові внески, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями та виписками з банку, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно п. 7 Порядку №1266, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до пункту 9 Порядку №1266, до середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) включається заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки з сум заробітних плат ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 сплачувались всі необхідні страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд вважає, що позивач правомірно здійснив розрахунок середньої заробітної плати виходячи із встановлених ним розмірів заробітних плат зазначених осіб.

При цьому, саме встановлення посадових окладів на підставі відповідних штатних розписів відповідачем не оскаржується, а доказів їх протиправності матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №65 від 15.10.2015 року підлягає скасуванню як протиправне.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач покладений на нього обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №65 від 15.10.2015 року.

Судові витрати у розмірі 1378,00 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» (код ЄДРПОУ 33780405) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 26061157).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов