Ухвала

від 22.09.2016 по справі 826/6826/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6826/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №65 від 15.10.2015 року, за апеляційною скаргою Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №65 від 15.10.2015 року.

Вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення винесено безпідставно та необґрунтовано, а проведені відповідачем розрахунки, якими занижено розмір допомоги по вагітності та пологах працівникам ТОВ «Компанія «Технолідер», вчиненні незаконно, нарахування та виплата за страховими випадками, які настали в період перебування найманих працівників з позивачем проводилась відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явився представник апелянта, який просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія «Технолідер» перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як страхувальник.

З 04.06.2015 року по 01.10.2015 року відповідачем проведено документальну планову перевірку використання ТОВ «Компанія «Технолідер» коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

За результатами перевірки складено Акт №192 від 01.10.2015 року, яким встановлено порушення ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; пункт. 7, абзац 2 пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

В ході перевірки ТОВ «Компанія «Технолідер» відповідачем було встановлено, що низці працівниць товариства було встановлено неповний робочий час та оплачено листки непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами, а саме: ОСОБА_3 - л/н серія АВО № 226838 від 04 січня 2013 року; ОСОБА_4 - л/н серія АВО № 591885 від 05 лютого 2013 року; ОСОБА_5 - л/н серія АВЮ № 956989 від 07 лютого 2014 року, л/н серія АВЮ № 957914 від 13 червня 2014 року; ОСОБА_6 - л/н серія АГІ № 942840 від 04 липня 2014 року; ОСОБА_7 - л/н серія АГЧ № 779897 від 23 березня 2015 року.

Оскаржуване рішення відповідача прийняте з тих підстав, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги зазначеним працівникам по вагітності та пологах розраховувалась позивачем з нарахованої заробітної плати з повного окладу, а не пропорційно відпрацьованому часу, як визначено Законом та Порядком.

15.10.2015 року Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення №65 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втрати працездатності» на суму 96302,36 грн., з яких 74374,58 грн. неправомірно витрачені кошти та фінансові санкції у розмірі 21927,78 грн. - 50 % неправомірно витраченої суми страхових коштів.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 та 4 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 20 Закону №1105-ХІV визначено, що за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідно до пункту 10 цього Порядку (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У разі коли на підприємстві, в установі та організації встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскільки працівники ТОВ «Компанія «Технолідер» працювали на товаристві неповний робочий день, то і заробітну плату останні повинні були отримувати не у повному обсязі (згідно штатного розкладу), а пропорційно відпрацьованому часу.

Відповідно до статті 56 КЗпП України, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У відповідності до ч.1 ст. 19 Закону України «Про оплату праці», ст.102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Отже, роботодавець вправі встановлювати оплату праці працівнику, який працює за сумісництвом, або пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (за фактично виконану роботу).

Відтак, роботодавець вправі встановлювати оплату праці працівнику, який працює за неповний робочий день, або пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (за фактично виконану роботу).

Апелянт вказує, що працівникам позивача встановлено неповний робочий час та оплачено листи непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. При цьому, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах розраховувалась з нарахованої заробітної плати з повного окладу, а не пропорційно відпрацьованому часу, як того вимагає чинне законодавство.

Однак, відповідно штатних розписів ТОВ «Компанія «Технолідер», позивачем як роботодавцем було узгоджено умови праці деяких працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7) за неповний робочий день, тобто оплата праці проводилась позивачем саме за виконану ними роботу, а не за повний робочий день.

Пунктом 7 Порядку №1266, визначено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 9 Порядку №1266, до середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) включається заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Із виплачених працівникам товариства заробітних плат сплачувались всі необхідні страхові внески, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями та виписками з банку, копії яких містяться у матеріалах справи, а отже, позивач правомірно здійснив розрахунок середньої заробітної плати виходячи із встановлених ним розмірів заробітних плат зазначених осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає даний адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технолідер» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення №65 від 15.10.2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст ухвали виготовлено 27.09.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Шурко О.І.

Василенко Я.М.