Постанова

від 21.07.2016 по справі 818/2042/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2016 р. м. Київ К/800/66394/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівГоляшкіна О.В. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі представника Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки Ставицького В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Охтирської об'єднаної Державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів вимог за касаційними скаргами Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Сумській області та Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року Міська державна лікарня ветеринарної медицини м. Охтирки в Сумському окружному адміністративному суді пред'явила позов до ДФІ в Сумській області, Охтирської об'єднаної ДФІ про визнання протиправними та скасування пунктів вимог.

Просила визнати протиправною та скасувати вимогу Охтирської об'єднаної ДФІ від 07 липня 2014 року № 103-14/1228 в частині відображення в обліку заборгованості перед бюджетом та перерахувати кошти в сумі 55 023,18 грн., які отримані за надання адміністративних послуг на код доходів 22012500 та в частині звернення до фітосанітарної служби України з проханням повернення зайво перерахованих коштів у сумі 9 482,37 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 вимоги Охтирської об'єднаної ДФІ від 07 липня 2014 року № 103-14/1228 в частині звернення до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з проханням повернення зайво перерахованих коштів у сумі 9 482,37 грн. та у випадку неперерахування шкоди в сумі 9 482,37 грн. відшкодувати за рахунок осіб, винних у зайво перерахованих коштах у порядку та розмірах, встановленому статтями 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДФІ в Сумській області та Міська державна лікарня ветеринарної медицини м. Охтирки подали касаційні скарги.

В касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ДФІ в Сумській області просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Міська державна лікарня ветеринарної медицини м. Охтирки в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ДФІ в Сумській області підлягає задоволенню, а касаційна скарга Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки - залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2014 року № 103-21/76.

В ході ревізії позивача виявлено ряд порушень, а саме, в період з 24 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року при наданні адміністративних послуг кошти, отримані позивачем, зараховувались до спеціального фонду лікарні, а не до державного бюджету. Відповідно до частини тридцять четвертої статті 14 Закону України "Про державний бюджет на 2011 рік" у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг (за рахунок джерел, визначених пунктом 32 статті 4 цього Закону). Таким чином доходи, отримані у вигляді плати за адміністративні послуги, позивач був зобов'язаний перераховувати кошти до Державного бюджету України. Внаслідок неперерахування до Державного бюджету України коштів, отриманих як плату за надання адміністративних послуг, вказаному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) в сумі 55 005,09 грн.

Також, ревізією встановлено перерахування позивачем в 2011-2012 роках до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України коштів на цілі, не пов'язані з діяльністю установи, в загальній сумі 9 482,37 грн. Протягом 2011 року позивачем проведено акумулювання коштів в розмірі 5 000,00 грн. шляхом їх перерахування до Державного комітету ветеринарної медицини України. Сума доходів, з якої можливо було провести перерахування становить 214 533,91 грн., кошторисні призначення на кінець 2011 року складають 209 924,91 грн. Тому акумулюванню підлягала сума коштів в розмірі 4 609,00 грн., у зв'язку з чим позивачу завдано збитків на суму 391,00 грн. В 2012 році надійшло доходів в сумі 196 767,63 грн., а затверджено надходжень і видатків на рік - 180 859,00 грн. Акумулювання коштів проведено в сумі 25 000,00 грн., що на 9 091,37 грн. перевищує суму різниці отриманих доходів на сумою доходів затверджених. Тому акумулюванню підлягала сума коштів в розмірі 15 908,63 грн., в зв'язку з чим позивачу завдано збитків на суму 9 091,37 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, за результатами ревізії Охтирською об'єднаною ДФІ складено лист-вимогу від 07 липня 2014 року № 103-14/1228 "Про усунення виявлених ревізією порушень".

Пунктом 2 листа-вимоги позивача зобов'язано відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом та перерахувати кошти в сумі 55 023,18 грн., які отримані за надання адміністративних послуг, на код доходів 22012500. Крім того, пунктом 3 листа-вимоги позивача зобов'язано звернутись до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з проханням повернення зайво перерахованих коштів в сумі 9 482,37 грн., у випадку неперерахування, шкоду в розмірі 9 482,37 грн. відшкодувати за рахунок осіб, винних у зайво перерахованих коштах у порядку та розмірах встановленому статтями 130, 133, 136 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись з вимогами відповідача Міська державна лікарня ветеринарної медицини м. Охтирки звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили із необґрунтованості вимог, які висунуті в листі від 07 липня 2014 року № 103-14/1228.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що Охтирською об'єднаною ДФІ пред'явлені вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом Міської державної лікарні ветеринарної медицини

м. Охтирки до Державної фінансової інспекції в Сумській області, Охтирської об'єднаної Державної фінансової інспекції про визнання протиправними та скасування пунктів вимог, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Міської державної лікарні ветеринарної медицини м. Охтирки відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.