Рішення

від 26.07.2016 по справі 904/4033/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.16 Справа № 904/4033/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріс Інтербілдінг", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором підряду

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат посвідчення № 07001076 від 18.04.2002

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. № 785 від 24.02.2016

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моріс Інтербілдінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської міської Ради про стягнення основного боргу у розмірі 123553, 72 грн., 3983, 21 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 1533, 30 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 09.06.2015 № 3-15-р в частині повної та своєчасної оплати виконаних будівельних робіт.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

13.06.2016 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки, в порушення умов договору, позивачем не повідомлено позивача про зміну договірної ціни і не надано документів, які повинні бути обґрунтуванням підвищення вартості робіт. Також, позивач не надав відповідачеві акти приймання виконаних будівельних робіт.

У судовому засіданні 13.06.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.07.2016. Після перерви розгляд справи продовжено.

04.07.2016 відповідач подав до суду додаток до відзиву на позов, в якому зазначив, що відповідачем фактично виконано будівельні роботи лише частково, а іншу частину робіт за виконання робіт з реконструкції теплових мереж на об'єкті вул. Робоча, 83 здійснено ТОВ "Містокомбуд", яке отримало за виконану роботу обумовлену договором № 2015/9/02 плату.

У судовому засіданні 06.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.07.2016. Після перерви розгляд справи продовжено.

Представники сторін у судове засідання не з'явився. 12.07.2016 позивач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.07.2016 розгляд справи відкладено на 19.07.2016.

19.07.2016 позивач надав пояснення, в яких зазначив, що відповідач жодним чином не повідомляв його про відмову від договору або його розірвання, про виконання частини робіт іншим підрядником.

19.07.2016 представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 19.07.2016 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 26.07.2016.

26.07.2016 від відповідача надійшли пояснення, в яких він зазначив, що на супровідному листі, наданому позивачем до суду у якості докази надання відповідачеві актів виконаних робіт, дійсно стоїть штамп вхідної кореспонденції відповідача, однак, даний супровідний лист не передавався до розгляду у відповідні відділи.

Також, відповідач звертає увагу на те, що з наданих позивачем доказів придбання труб 159х8 за ДСТУ 8732-78 не вбачається, що дана продукція була придбана для реконструкції теплових мереж саме по Робочій 83-85.

У судовому засіданні 25.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моріс Інтербілдінг" (далі - позивач, підрядник) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 3-15-р (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є виконання підрядником робіт з "Реконструкції теплових мереж перехід через вул. Робоча в районі ж/б №№ 83-85 м. Дніпропетровська".

Згідно з п. 2.1 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно календарного графіка виконання етапів робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 3).

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає 169202, 40 грн., у тому числі ПДВ - 28200, 40 грн.

Розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: - замовник здійснює передплату в розмірі 50 % від вартості робіт по даному договору, яка складає 84601, 20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 14100, 20 грн.; - остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-денний термін за формою КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право притримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт (п. 11.1 договору).

Пунктом 11.2 договору встановлено, що підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання.

Розділом 12 договору "Прийом-передача виконаних робіт" сторони погодили, що прийом-передача виконаних робіт здійснюється на умовах цього договору.

Прийом результатів робіт здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання ним повідомлення підрядчика про готовність виконаних робіт до здачі.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2в, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторонами.

У якості попередньої оплати відповідачем було сплачено:

- 30000 грн. платіжним дорученням № 292 від 28.07.2015;

- 15000 грн. платіжним дорученням № 308 від 29.07.2015;

- 15000 грн. платіжним дорученням № 325 від 03.08.2015;

- 9601, 20 грн. платіжним дорученням № 368 від 05.08.2015 (арк. с. 12-15).

Крім того, на підставі листа відповідача № 3528 від 27.10.2015, сторони погодили вважати оплату в розмірі 15000 грн., здійснену відповідачем на користь позивача за іншим договором підряду на підставі платіжного доручення № 350 від 04.08.2015, як оплату за договором підряду № 3-15-р від 09.06.2015 (арк. с. 16-17).

Таким чином, за договором № 3-15-р від 09.06.2015 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 84601, 20 грн.

На виконання умов договору, позивач 05.10.2015 надав відповідачеві акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року за формую КБ-2в на загальну суму 208154, 92 грн., що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції канцелярії відповідача на примірнику супровідного листа (арк. с. 18).

Відповідач надані позивачем акти не підписав, обґрунтованої відмови від їх підписання та/або будь-яких зауважень щодо кількості та якості виконаних робіт позивачеві не надав, оплату вартості виконаних позивачем будівельних робіт не здійснив.

07.12.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.12.2015 № 7.12/1 з вимогою про сплату заборгованості за договором від 21.10.2015 № 3-15-р (арк. с. 30-31). Відповідач залишив дану претензію без відповіді.

Дослідивши додані до матеріалів справи доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 856 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Проаналізувавши дану норму законодавства, суд зазначає, що твердий кошторис не допускає зміни ціни, обумовленій в ньому, в односторонньому або автоматичному режимі. Його зміна допускається тільки за погодженням контрагентів, а ризик його перевищення у разі відсутності згоди на це замовника несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає 169202, 40 грн., у тому числі ПДВ - 28200, 40 грн.

При цьому, пунктом 3.2 договору сторони погодили, що у разі зміни договірної ціни, визначеної в п. 3.1 цього договору, підрядник зобов'язаний за 20 днів до зміни повідомити замовника і надати документи, які обґрунтовують підвищення вартості робіт, погодити її з замовником і оформити додатковою угодою про зміну договірної ціни до цього договору, підписаного уповноваженими представниками сторін. У випадку не повідомлення, неналежного повідомлення або недосягнення згоди про збільшення договірної ціни, підрядник несе всі пов'язані з цим витрати.

Таким чином, оскільки сторони у договорі не передбачили автоматичну зміну або зміну в односторонньому порядку загальної вартості договору, суд вважає, що кошторис на виконання робіт за даним договором є твердим.

Частиною 3 статті 844 ЦК України встановлено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.08.2016 звернувся до відповідача з листом від 05.08.2016 № 05.08/2015, в якому повідомив позивача про необхідність заміни сталевої електрозварної прямошовної труби по ДСТУ - 10705-78 159х5 на сталеві суцільнотягнені труби по ДСТУ - 8732-78 159х8 (арк. с. 83). Як зазначає позивач, саме заміна вищевказаних труб й призвела до збільшення вартості договірної ціни за спірним договором.

Однак, жодних доказів надання позивачем відповідачеві документів, які обґрунтовують підвищення вартості робіт, погодження її із замовником та оформлення додаткової угоди про зміну договірної ціни до договору, позивачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, надані позивачем первинні бухгалтерські документи (рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт тощо) щодо використання при здійсненні ремонтних робіт сталевих труб ДСТУ 8732-78 159х8 не можуть бути прийняті належними доказами того, що дані матеріали були використані позивачем при виконанні саме спірних підрядних робіт, оскільки не містять посилань на договір підряду № 3-15-р від 09.06.2015.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2015 форми КБ-2в, у рядку 19 зазначено, що позивачем були використані труби сталеві предізольовані ПО, зовнішній діаметр 159/250 мм, товщина стінки 5 мм.

Таким чином, оскільки сторонами, у встановлений договором спосіб, розмір договірної ціни змінено не було, позивачем не доведено розмір витрат, які пов'язані з перевищенням кошторисної вартості будівельних робіт, а тому дані витрати несе підрядник.

Отже, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості підрядних робіт на суму 38952, 52, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Твердження відповідача про те, що позивачем роботи на об'єкті були виконані лише частково, у зв'язку з чим іншу частину робіт за виконання робіт з реконструкції теплових мереж на об'єкті вул. Робоча, 83 здійснено ТОВ "Містокомбуд", яке отримало за виконану роботу, обумовлену договором № 2015/9/02, плату, не приймається судом до уваги з нижченаведених підстав.

Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Доказів відмови замовника від договору матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до п. 12.3 договору за наявності претензій замовника за якістю і об'єму виконаних робіт, він має право відмовитися від підписання акту і направити підрядчику письмові зауваження з вказівкою термінів усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунені підрядником у встановлені терміни, замовник має право доручити їх усунення третім особам з подальшим відшкодуванням підрядником вартості таких робіт, виконаних третіми особами, або відповідно зменшити розмір винагороди підрядника.

Відповідач, в порушення ч. 1 ст. 853 ЦК України та п. 12.03 договору, жодних доказів надання позивачеві обґрунтованої відмови від підписання акту прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року та/або будь-яких зауважень щодо строку, кількості та якості виконаних робіт до суду не надав.

За викладених обставин, у суду відсутні підстави вважати роботи за договором підряду від 09.06.2015 № 3-15-р невиконаними позивачем у повному обсязі, не у встановлені договором строки тощо.

Таким чином, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не заперечено факт виконання позивачем підрядних робіт за представленим актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року КБ-2в та не надано доказів повної їх оплати на суму 84601, 20 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 84601, 20 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 21.10.2015 до 20.03.2016 у розмір 1533, 30 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2015 року -лютий 2016 року у сумі 3983, 21 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з урахуванням частково задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу, задовольняє дані вимоги частково, а саме три відсотки річних у сумі 1048, 46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2727, 44 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1325, 66 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 7; ідентифікаційнйи код 32688148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріс Інтербілдінг" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд. 2, оф. 204; ідентифікаційний код 38945725) основний борг у сумі 84601, 20 грн., три відсотки річних у сумі 1048, 46 грн., інфляційні втрати у сумі 2727, 44 грн. та 1325, 66 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.07.2016

Суддя ОСОБА_3