Рішення

від 18.07.2016 по справі 905/1314/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2016 Справа № 905/1314/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Бокової Ю.В., суддів Сковородіної О.М., Мальцева М.Ю.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Слов'янської місцевої прокуратури, м. Слов'янськ

до відповідачів: 1. Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ 3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства України, м. Київ

про визнання незаконним пункту рішення та додатку до рішення, визнання недійсними договорів строкового особистого сервітуту

за участю представників сторін :

прокурор: Хряк О.О., посвідчення № 028256 від 15.08.14р.;

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Слов'янська місцева прокуратура, м. Слов'янськ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ про визнання незаконним пункту п. 1 рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 від 13.12.2013 р. «Про укладення договору особистого строкового сервітуту» та додатку до рішення, визнання недійсними договорів строкового особистого сервітуту від 15.08.2014 р., від 21.02.2014р. та від 22.02.2014 р. які укладені між Слов'янською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та між Слов'янською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» від 13.12.2013 р. прийнято з порушенням вимог статті 401 Цивільного кодексу України, статті 98 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим просив визнати їх недійсними в судовому порядку.

Ухвалою суду від 31.05.2016р. було залучено Державну інспекцію сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

30.05.2016р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла заява про зміну предмету позову, в якій прокурор просив визнати незаконним п. 1 рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» від 13.12.2013р. в частині додатку до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9, якими передбачено укладення договорів особистого строкового сервітуту з ФОП ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0908, 1414100000:01:001:0905, 1414100000:01:001:0907, 1414100000:01:001:0905. Також просив визнати недійсними договори строкового особистого сервітуту, укладені 15.08.2014р. та 22.02.2014р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, а також договори строкового особистого сервітуту, укладені 15.08.2014р. та 21.02.2014р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги, що надана прокурором заява про зміну предмету позову відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в заяві про зміну предмету позову.

Прокурор в судове засідання з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням наданої заяви про зміну предмету позову.

Представники відповідачів через канцелярію суду надали відзиви на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечували. Зокрема, посилалися на те, що прокурор не мав право звертатися до господарського суду з таким позовом, оскільки згідно ст. 5 Закону України В«Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» передбачено, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 р. В«Про Державну інспекцію сільського господарства УкраїниВ» виступала Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи.

09.06.2016р. представник відповідача 2 через канцелярію суду надав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Донецьким окружним адміністративним судом справи № 805/1308/16-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до керівника Слов'янської місцевої прокуратури про визнання відсутності повноважень.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги прокурора та просив розглянути справу за його відсутності.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2013 р. Слов'янською міською радою було прийнято рішення № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту», відповідно до п. 1. якого прийнято рішення на укладення договорів особистого строкового сервітуту на строк дії паспорта прив'язки на платне користування земельними ділянками загальною площею 0,0905 га для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Слов'янської міської ради згідно списку, що додається.

Згідно списку, що додається до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9 передбачено укладення договорів особистого строкового сервітуту з ФОП ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0906 площею 0,0041 га, 1414100000:01:001:0908 площею 0,0087 га та ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0905 площею 0,0076 га, 1414100000:01:001:0907 площею 0,0041 га.

На виконання рішення Слов'янської міської ради від 13.12.2013 р. № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» 22.02.2014 р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сервітуарій) було укладено договір строкового особистого сервітуту (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1 договору міська рада надає, а землекористувач приймає в платне користування на праві особистого строкового сервітуту земельну ділянку за кадастровим номером 1414100000:01:001:0906 площею 0,0041 га, за адресою вул. Свободи м. Слов'янськ.

Згідно п. 4 договору договір укладено строком до 04 жовтня 2018 року. Строк дії договору відповідає строку дії паспорту прив'язки.

Цей договір набирає чинності після державної реєстрації ( п. 28 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток.

Даний договір зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 22.02.2014р., витяг № 4754364.

На виконання рішення Слов'янської міської ради від 13.12.2013 р. № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» 21.02.2014 р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сервітуарій) було укладено договір строкового особистого сервітуту (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1 договору міська рада надає, а землекористувач приймає в платне користування на праві особистого строкового сервітуту земельну ділянку за кадастровим номером 1414100000:01:001:0907 площею 0,0041 га, за адресою вул. Свободи м. Слов'янськ.

Згідно п. 4 договору договір укладено строком до 04 жовтня 2018 року. Строк дії договору відповідає строку дії паспорту прив'язки.

Цей договір набирає чинності після державної реєстрації ( п. 28 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток.

Даний договір зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 21.02.2014р., витяг № 18090284.

На виконання рішення Слов'янської міської ради від 13.12.2013 р. № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» 15.08.2014 р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сервітуарій) було укладено договір строкового особистого сервітуту (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1 договору міська рада надає, а землекористувач приймає в платне користування на праві особистого строкового сервітуту земельну ділянку за кадастровим номером 1414100000:01:001:0905 площею 0,0076 га, за адресою вул. Шевченка м. Слов'янськ.

Згідно п. 4 договору договір укладено строком до 04 жовтня 2018 року. Строк дії договору відповідає строку дії паспорту прив'язки.

Цей договір набирає чинності після державної реєстрації ( п. 28 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток.

Даний договір зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014р., витяг № 25650730.

На виконання рішення Слов'янської міської ради від 13.12.2013 р. № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» 15.08.2014р. між Слов'янською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сервітуарій) було укладено договір строкового особистого сервітуту (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1 договору міська рада надає, а землекористувач приймає в платне користування на праві особистого строкового сервітуту земельну ділянку за кадастровим номером 1414100000:01:001:0908 площею 0,0087 га, за адресою вул. Шевченка м. Слов'янськ.

Згідно п. 4 договору договір укладено строком до 04 жовтня 2018 року. Строк дії договору відповідає строку дії паспорту прив'язки.

Цей договір набирає чинності після державної реєстрації ( п. 28 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток.

Даний договір зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014р., витяг № 25647399.

Прокурор наполягав на тому, що Слов'янською міською радою за оспорюваним рішенням фактично не було встановлено сервітут щодо спірних земельних ділянок.

Аналізуючи матеріали справи та оцінюючи їх у сукупності, судом враховується таке.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається як на удаваність спірного договору, так і на невідповідність даного договору нормам, які регулюють порядок передачі земельної ділянки в оренду та встановлення сервітуту. При цьому, посилається на ст. 235, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 203, главу 32 Цивільного кодексу України. Доводячи удаваність спірного договору, прокурор вказує, що він має ознаки договору оренди землі, а саме - платне використання земельної ділянки. В той же час розмір орендної плати прив'язаний до грошової (нормативної) оцінки земельної ділянки (п. 5). Прокурор звертає увагу й на те, що оспорюваний договір не містить правових ознак користування чужим майном (сервітуту), як визначеноглавою 32 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі спірних договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15.08.2014 р., 22.02.2014 р., 21.02.2014 р. предметом є особистий строковий сервітут, встановлений виключно ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2М, на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасові споруди.

Згідно п. 1 договору, укладеного 21.02.2014р. між Слов'янською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зареєстрованого у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 22.02.2014р., витяг № 4754364 об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є земельна ділянка за кадастровим номером 1414100000:01:001:0907 площею 0,0041 га, за адресою вул. Свободи м. Слов'янськ.

Пунктом 5 договору визначено, що плата за користування правом особистого строкового сервітуту (надалі за текстом плата) вноситься землекористувачем до міського бюджету у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 2143,81 грн. на рік. Обчислення розміру плати за користування правом особистого строкового сервітуту за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно п. 1 договору, укладеного 22.02.2014р. між Слов'янською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зареєстрованого у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 22.02.2014 р., витяг № 4754364 об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є земельна за кадастровим номером 1414100000:01:001:0906 площею 0,0041 га, за адресою вул. Свободи м. Слов'янськ.

Пунктом 5 договору визначено, що плата за користування правом особистого строкового сервітуту (надалі за текстом плата) вноситься землекористувачем до міського бюджету у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 2143,81 грн. на рік. Обчислення розміру плати за користування правом особистого строкового сервітуту за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно п. 1 договору, укладеного 15.08.2014 р. між Слов'янською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зареєстрованого у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014 р., витяг № 25650730 об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є земельна за кадастровим номером 1414100000:01:001:0905 площею 0,00765 га, за адресою вул. Шевченка м. Слов'янськ.

Пунктом 5 договору визначено, що плата за користування правом особистого строкового сервітуту (надалі за текстом плата) вноситься землекористувачем до міського бюджету у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 3973,89 грн. на рік. Обчислення розміру плати за користування правом особистого строкового сервітуту за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно п. 1 договору, укладеного 15.02.2014р. між Слов'янською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 зареєстрованого у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014 р., витяг № 25647399 об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є земельна за кадастровим номером 1414100000:01:001:0908 площею 0,0087 га, за адресою вул. Свободи м. Слов'янськ.

Пунктом 5 договору визначено, що плата за користування правом особистого строкового сервітуту (надалі за текстом плата) вноситься землекористувачем до міського бюджету у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 4549,06 грн. на рік. Обчислення розміру плати за користування правом особистого строкового сервітуту за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Землекористувач, як встановлено п. 20 спірних договорів, зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в п. 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Суд, проаналізувавши умови договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15.08.2014 р., 22.02.2014 р., 21.02.2014 р., дійшов висновку, що у даному випадку сторони договором встановлення особистого строкового сервітуту оформили відносини оренди земельної ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено в ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди земельної ділянки орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк за плату.

За приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що оскаржувані правочини не відповідають вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що зокрема, відповідачу фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про відсутність в спірному договорі правових ознак користування чужим майном (сервітуту), як передбачено статтею 401 ЦК України.

Відповідно до ст. 401 ЦК України сервітут - право користування чужим майном може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За приписами ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

З аналізу зазначених норм вбачається, що об'єктом сервітуту може бути земельна ділянка (інші природні ресурси) та нерухоме майно.

Судом зважається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що договори особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15.08.2014 р., 22.02.2014 р., 21.02.2014 р.. суперечать вищенаведеним вимогам законодавства та підлягають визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Що стосується позовних вимог, щодо визнання незаконним рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 від 13.12.2013 р. «Про укладення договору особистого строкового сервітуту» та додатку до рішення, суд виходить з наступного.

Дійсно, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природнім станом.

Але ж, як встановлено в межах даної справи, на момент укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 15.08.2014 р., 22.02.2014 р., 21.02.2014 р. ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, не були ні власниками ні землекористувачами земельної ділянки на якій розміщуються тимчасові споруди.

При цьому, земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в іншій спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Тобто, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існувало.

Тому, у Слов'янської міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, та відповідно, для прийняття рішення.

З вищенаведених підстав є незаконним п. 1 рішення Слов'янської міської ради №11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» від 12.12.2013р. в частині додатку до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9, якими передбачено укладення договорів особистого строкового сервітуту з ФОП ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0908, 1414100000:01:001:0905, 1414100000:01:001:0907, 1414100000:01:001:0906, яким було надано згоду на укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, оскільки воно не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.09.2012 № 5288-УІ прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 5 Закону України В«Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 В«Про Державну інспекцію сільського господарства УкраїниВ» є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Крім того, згідно ч. 11 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» № 7 від 23.03.2012 р. право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Вимоги прокурора про визнання незаконним п. 1 рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» від 13.12.2013р. в частині додатку до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9, якими передбачено укладення договорів особистого строкового сервітуту з ФОП ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0908, 1414100000:01:001:0905, 1414100000:01:001:0907, 1414100000:01:001:0906, суд розуміє, як такі, що не відповідають вимогам Закону, тому підлягають захисту шляхом визнання недійсним, в розумінні ст. 20 Господарського кодексу України.

Щодо клопотання відповідача від 09.06.2016р. про зупинення провадження по справі до вирішення Донецьким окружним адміністративним судом справи № 805/1308/16-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до керівника Слов'янської місцевої прокуратури про визнання відсутності повноважень суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

З огляду на надане відповідачем клопотання про зупинення провадження по справі та додані до нього документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження по справі, в зв'язку з чим клопотання відповідача 2 задоволенню не підлягає.

Положенням п. 4. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Слов'янської місцевої прокуратури, м. Слов'янськ до: 1.Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ; 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ; 3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства України, м. Київ про визнання незаконним пункту п. 1 рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 від 13.12.2013 р. «Про укладення договору особистого строкового сервітуту» в частині додатку до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9, визнання недійсними договорів строкового особистого сервітуту від 15.08.2014 р., від 21.02.2014 р., від 22.02.2014 р. укладеними між Слов'янською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Слов'янською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним п. 1 рішення Слов'янської міської ради № 11-LIV-6 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту» від 13.12.2013р. в частині додатку до рішення у пунктах списку № 6, 7, 8, 9, якими передбачено укладення договорів особистого строкового сервітуту з ФОП ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2) на користування земельними ділянками за кадастровими номерами 1414100000:01:001:0908, 1414100000:01:001:0905, 1414100000:01:001:0907, 1414100000:01:001:0906.

Визнати недійсним договір строкового особистого сервітуту, укладений 15.08.2014р. між Слов'янською міською радою, м. Слов'янськ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Слов'янськ, зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014р., витяг № 25647399.

Визнати недійсним договір строкового особистого сервітуту, укладений 15.08.2014р. між Слов'янською міською радою, м. Слов'янськ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Слов'янськ, зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 15.08.2014р., витяг № 25650730.

Визнати недійсним договір строкового особистого сервітуту, укладений 22.02.2014р. між Слов'янською міською радою, м. Слов'янськ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Слов'янськ, зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 22.02.2014р., витяг № 4754364.

Визнати недійсним договір строкового особистого сервітуту, укладений 21.02.2014р. між Слов'янською міською радою, м. Слов'янськ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Слов'янськ, зареєстрований у Реєстраційній службі Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області 21.02.2014р., витяг № 18090284.

Стягнути з Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 2, код ЄДРПОУ 04052821) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 2296,67 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. 40 років Жовтня, буд. 7, ІПН НОМЕР_2) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 2296,67 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 39/4, ІПН НОМЕР_1) на користь прокуратури Донецької області, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Університетська, 6; р/р 35216066016251, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 2296,67 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 25.07.2016р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.М. Сковородіна

Суддя М.Ю. Мальцев