Рішення

від 27.07.2016 по справі 918/431/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2016 р. Справа № 918/431/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС"

про стягнення штрафу в сумі 90 940,00 грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 27.04.2016 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" (надалі-відповідач) про стягнення 90 940,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

У грудні 2015 року відповідачем відправлено вантаж, за результатами перевірки якого встановлено, що його маса, вказана у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі, про що позивачем складено акт загальної форми та комерційний акт, а також нараховано штраф в розмірі 90 940,00 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 307 ГК України, ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Ухвалою суду від 14.06.2016 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.06.2016 року.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року розгляд справи відкладено на 11.07.2016 року.

11.07.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема з тих підстав, що позивачем не враховано властивості деревини як матеріалу, а саме водопоглинання, а відтак її маса може мати різні показники за одного об'єму. Крім того, як зазначає відповідач, позивач не проводив зважування тари вагону, а тому не відомо, яка маса саме вантажу була у вагоні.

18.07.2016 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли додаткові обґрунтування до відзиву, за якими останній проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що перевищення маси вантажу, вказаній у графі 24 накладної, не було, відтак застосування ст. 122 Статуту залізниць є безпідставним.

18.07.2016 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких останній, зокрема зазначає, що природну втрату та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати щодо конкретного вагону, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів.

У судовому засіданні 11.07.2016 року оголошено перерви на 18.07.2016 року та на 27.07.2016 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У грудні відповідачем зі станції Любомирськ Львівської залізниці відправлено вантаж (щіпку) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, про що свідчить залізнична накладна № 39735618.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача, за результатами якої встановлено, що маса вантажу, вказана у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі, а саме: № вагону - 68505114, маса нетто по накладній - 25 000 кг, маса нетто при перевірці - 23 750 кг, різниця - (- 1 250 кг); № вагону - 68779644, маса нетто по накладній - 24 000 кг, маса нетто при перевірці - 25 250 кг, різниця - (+ 1 250 кг).

Перевантажування проводилося на вагонних вагах № 87, повірених 30.07.2015 року.

У технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері відсутні, люки зачинені, навантаження нижче бортів на 30-40 см, не вкритий брезентом, очерт навантаження не порушений, поглиблення відсутні.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст. 908 - 928 ЦК України, ст.ст. 306 - 315 ГК України.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

У ст. 6 Постанови КМ України від 06.04.1998 року № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (Статут залізниць) визначено, що перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ст. 23 Статуту залізниць).

Відповідно до п. 1.2. Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила оформлення перевізних документів" (Правила оформлення перевізних документів) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

За п. 1.1. Правила оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Мінтрансу від 20.08.2001 року № 542.

Пунктами 6.6., 6.7. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей: у графі 19 "Номер вагона" зазначаються загальна кількість вагонів у відправці та напис "Дивись відомість"; у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів. Номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2), яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною.

За Правилами оформлення перевізних документів маса вантажу, що перевозиться, заповнюється відправником, правильність внесених у накладну відомостей засвідчує своїм підписом відправник.

Судом з матеріалів справи, зокрема з накладної, встановлено, що перевезення вантажу здійснювалося двома вагонами, маса вантажу, визначена відправником, - 49 000 тис.

У відомості вагонів зазначено таку інформацію: № вагону - 68505114, маса вантажу - 25 000, провізна плата - 9 094,00/7590,00; № вагону - 68779644, маса вантажу - 24 000, провізна плата - 9 094,00/7590,00.

Тобто загальна маса вантажу за двома вагонами - 49 000 тис. (24 000+25 000).

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

У силу вимог ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст. 24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Враховуючи, що відомість вагонів є невід'ємною частиною накладної, відтак вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначеній у ній.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Як передбачено ст. 129 Статуту залізниць, п. 2 Наказу Мінтрансу від 28.05.2002 року № 334 "Правила складання актів (стаття 129 Статуту)" (Правила складання актів) комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

За п. 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт. Недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. У разі складання комерційних актів за участю одержувачів для вантажів, що прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП), пломби і ЗПП, зняті з цих вагонів, після підписання акта одержувачем залишаються у залізниці (п.п. 6, 7, 8, 10, 11 Правил складання актів).

Судом з матеріалів справи встановлено, що 22.12.2015 року позивачем складено акт загальної форми, за яким при візуальному огляді встановлено, що завантаження нижче бортів 30-40 см, вантаж не накритий. У документі значиться, що навантаження проведено написом, спосіб визначення ваги - на кромових вагах. Порушення ППВ р2 і 9 - вага вантажу насипом визначається на вагових вагах. Порушення ППВ р 15 п 1 - вантаж не накритий брезентом.

23.12.2015 року позивачем складено акти загальної форми та комерційний акт РА № 012233, відповідно до яких встановлено невідповідність маси вантажу у кожному окремому вагоні: № вагону - 68505114, маса нетто по накладній - 25 000 кг, маса нетто при перевірці - 23 750 кг, різниця - (-1 250 кг); № вагону - 68779644, маса нетто по накладній - 24 000 кг, маса нетто при перевірці - 25 250 кг, різниця - (+ 1 250 кг).

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 3.18. Роз'яснень від 29.09.2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", ст. 23 Статуту надає право під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених п. 6.1 Правил оформлення перевізних документів, оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць. Отже, у разі виявлення недостачі в окремому вагоні норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Тобто, перевищення маси пов'язується із кожним вагоном, в якому такий вантаж перевозиться, а не із масою вантажу в цілому.

Така позиція, на думку суду, обумовлена встановленою вантажопідйомністю вагонів і, як наслідок, безпекою руху на залізничному транспорті, зношуваністю вагонів та залізничного полотна тощо.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 27 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту)" (Правила видачі вантажів) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема 0,5%. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

У свою чергу, різниця у масі вантажу у вагоні № 68505114 складає 5% по вагону, у вагоні № 68779644 - 5,21% по вагону, а від маси вантажу в цілому - 2,55%.

Отже, маса вантажу, зазначена у кожному вагоні, перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

У силу вимог ст. 105 Статуту залізниць залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно з п. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Пунктом 118 Статуту залізниць передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У застосуванні ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що маса вантажу, зазначена у вагонах відповідачем, не відповідає встановленій при переважуванні позивачем, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, тобто у розмірі 90 940,00 грн (18 188 грн (по 9 094,00 грн по кожному вагону) Х 5).

У той же час суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення штрафу суд має дати оцінку співмірності суми штрафу із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини , та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування штрафу до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування штрафу до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Виходячи з наведених норм права і обставин справи, суд вважає за необхідне скористатися своїм правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, реалізація якого є невід'ємною складовою здійснення правосуддя, та зменшити розмір штрафу на 50%.

При цьому суд бере до уваги такі фактори: перевищення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення; відсутність належних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших інтересів, що заслуговують на увагу, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Судом також враховано, що відповідач повністю сплатив вартість перевезення, доказів перевищення вантажопідйомності вагонів внаслідок невірно зазначеної маси вантажу у відомості вагонів судом не встановлено, так само як не встановлено пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, передбачених ст. 122 Статуту залізниць, однак таке стягнення здійснюється під контролем суду, як зазначалося, з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, тобто з врахування балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що стягнення штрафу не може бути способом безпідставного збагачення залізниці.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 45 470,00 грн.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів наявність підстав для накладення штрафу, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дартат-Торгліс" (вул. Бурова,2-В, м. Костопіль, Костопільський район, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 36951027) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська,5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (пр. Д. Яворницького,108, м. Дніпропетровськ, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) 45 470,00 грн штрафу та 1 378,00 грн судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 45 470,00 грн штрафу відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 27.07.2016 року.

Суддя Андрійчук О.В.