Постанова

від 19.09.2016 по справі 918/431/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р. Справа № 918/431/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Рівненської області від 27.07.16 р.

у справі № 918/431/16 (суддя Андрійчук О.В. )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Українська залізниця"

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС"

про стягнення штрафу в сумі 90 940,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №699 від 27.01.2016р.);

відповідача - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Судове засідання за клопотанням ПАТ "Українська залізниця" проводилось у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Запорізької області.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.08.2016 року у справі № 918/431/16 позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" про стягнення штрафу в сумі 90 940,00 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дартат-Торгліс" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 45 470,00 грн. штрафу та 1 378,00 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 45 470,00 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 45 470,00 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.5 ухвали апеляційного суду від 26.08.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оспорює рішення суду першої інстанції частково в частині зменшення штрафу на 50%. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в грудні 2015 року ТзОВ "ДАРТАТ-ТОРГЛІС" зі станції Любомирськ Львівської залізниці відправлено вантаж (щіпку) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, про що свідчить залізнична накладна № 39735618 (а.с.9).

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача, за результатами якої встановлено, що маса вантажу, вказана у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі, а саме: № вагону - 68505114, маса нетто по накладній - 25 000 кг, маса нетто при перевірці - 23 750 кг, різниця - (- 1 250 кг); № вагону - 68779644, маса нетто по накладній - 24 000 кг, маса нетто при перевірці - 25 250 кг, різниця - (+ 1 250 кг).

Перевантажування проводилося на вагонних вагах № 87, повірених 30.07.2015 року. У технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері відсутні, люки зачинені, навантаження нижче бортів на 30-40 см, не вкритий брезентом, очерт навантаження не порушений, поглиблення відсутні.

В зв'язку з вищезазначеним, у відповідності до ст.129 Статуту залізниць України та п.4 Правл складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року №334, було складено акти загальної форми №22616 від 22.12.2015 року, №№ 16941, 16946 від 23.12.2015 року та комерційний акт РА № 012233/2528 від 23.12.2015 року.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відправник неправильно зазначив у накладній масу вантажу, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", посилаючись на положення ст.10 Закону Ураїни "Про залізничний транспорт" та ст.122 Статуту залізниць України, нарахувало штраф в розмірі 90 940,00 грн. та звернулося до суду з позовом про його стягнення з відправника - ТзОВ "ДАРТАТ-ТОРГЛІС".

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу, при цьому, скориставшись правом, передбаченим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшив його розмір на 50% присудивши до стягнення з останнього 45 470,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст. 908 - 928 ЦК України, ст.ст. 306 - 315 ГК України.

Згідно зі ст.908 ЦК України, ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Відповідно до ст.908 ЦК України, ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (ч.2 ст.8 Закону України "Про залізничний транспорт").

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут) визначено, що перевізні документи - накладна та інші залізничні документи на вантаж; накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом (ст. 23 Статуту).

Відповідно до п.1.2. Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила оформлення перевізних документів" (далі - Правила) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно п.1.1. Правил на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Мінтрансу від 20.08.2001 року № 542.

Пунктами 6.6.-6.7. Правил передбачено, що заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей: у графі 19 "Номер вагона" зазначаються загальна кількість вагонів у відправці та напис "Дивись відомість"; у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів. Номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2), яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною.

За Правилами оформлення перевізних документів маса вантажу, що перевозиться, заповнюється відправником, правильність внесених у накладну відомостей засвідчує своїм підписом відправник.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи залізничної накладної, перевезення вантажу здійснювалося двома вагонами, маса вантажу, визначена відправником, - сорок дев'ять тисяч (а.с.9).

У відомості вагонів зазначено таку інформацію: № вагону - 68505114, маса вантажу - 25 000, провізна плата - 9 094,00/7590,00; № вагону - 68779644, маса вантажу - 24 000, провізна плата - 9 094,00/7590,00.

Тобто, загальна маса вантажу за двома вагонами становить 49 000 (24 000+25 000).

Статтею 37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст.24 Статуту).

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст.24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Враховуючи, що відомість вагонів є невід'ємною частиною накладної, відтак вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначеній у ній.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць, п.2 Наказу Мінтрансу від 28.05.2002 року № 334 "Правила складання актів (стаття 129 Статуту)" (далі - Правила складання актів), комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Згідно п.3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом. В акт включаються тільки відправки, які прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб (якщо такі перевезення передбачені Правилами), у яких виявлено недостачу або надлишок. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. При необхідності ці відомості зазначаються у додатку, який є продовженням комерційного акта. Додаток підписують ті ж особи, які підписали комерційний акт. Недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. У разі складання комерційних актів за участю одержувачів для вантажів, що прибули в справних вагонах з непошкодженими пломбами (ЗПП), пломби і ЗПП, зняті з цих вагонів, після підписання акта одержувачем залишаються у залізниці (п.п. 6, 7, 8, 10, 11 Правил складання актів).

Як вже зазначалося вище, 22.12.2015 року позивачем складено акт загальної форми, за яким при візуальному огляді встановлено, що завантаження нижче бортів 30-40 см, вантаж не накритий. У документі значиться, що навантаження проведено написом, спосіб визначення ваги - на кромових вагах. Порушення ППВ р2 і 9 - вага вантажу насипом визначається на вагових вагах. Порушення ППВ р 15 п 1 - вантаж не накритий брезентом (а.с. 11).

Крім того, 23.12.2015 року позивачем складено акти загальної форми та комерційний акт РА № 012233, відповідно до яких встановлено невідповідність маси вантажу у кожному окремому вагоні: № вагону - 68505114, маса нетто по накладній - 25 000 кг, маса нетто при перевірці - 23 750 кг, різниця - (-1 250 кг); № вагону - 68779644, маса нетто по накладній - 24 000 кг, маса нетто при перевірці - 25 250 кг, різниця - (+ 1 250 кг) (а.с.10-11).

Згідно п.3.18 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", стаття 23 Статуту надає право під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених п.6.1 Правил оформлення перевізних документів, оформлення однієї накладної на маршрут або групу вагонів, на зворотному боці якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу і кількість місць. Отже, у разі виявлення недостачі в окремому вагоні норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слід застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонів. Якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Тобто, перевищення маси пов'язується із кожним вагоном, в якому такий вантаж перевозиться, а не із масою вантажу в цілому. Така позиція обумовлена встановленою вантажопідйомністю вагонів і, як наслідок, безпекою руху на залізничному транспорті, зношуваністю вагонів та залізничного полотна тощо.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п.27 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 "Правила видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту)" (далі - Правила видачі вантажів), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема 0,5%. Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Як встановлено судами обох інстанцій, різниця у масі вантажу у вагоні № 68505114 складає 5% по вагону, у вагоні № 68779644 - 5,21% по вагону, а від маси вантажу в цілому - 2,55%.

Отже, маса вантажу, зазначена у кожному вагоні, перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до ст.105 Статуту, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно п.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів та відповідальність за неправильність їх заповнення.

В застосуванні ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із ст.24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Статут не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що маса вантажу, зазначена у вагонах відповідачем, не відповідає встановленій при переважуванні позивачем, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, тобто в розмірі 90 940,00 грн (18 188 грн. (по 9 094,00 грн. по кожному вагону) х 5).

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру штрафу на 50%, то колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішеня, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

При вирішенні питання про стягнення штрафу суд має дати оцінку співмірності суми штрафу із вчиненим правопорушенням та його наслідками, а також встановити, чи таке правопорушення завдало збитків позивачу і змінило обсяг його прав. Оскільки питання про зменшення штрафу є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини, та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), тобто аналізуючи фактичні обставини справи, слід встановити: по-перше, чи призводить застосування штрафу до порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності; по-друге, чи призводить застосування штрафу до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін; по-третє, чи завдано позивачеві шкоди (збитків).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

Відтак, суд першої інстанцій повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, врахував інтереси сторін, які заслуговують на увагу, та прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій на 50%.

З огляду на викладене та враховуючи перевищення суми штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення; відсутність належних доказів, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших інтересів, що заслуговують на увагу, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, місцевий господасрький суд прийшов до правильного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій до 45 470,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд, зменшуючи розмір штрафу, обґрунтовано взяв до уваги те, що відповідач повністю сплатив вартість перевезення, доказів перевищення вантажопідйомності вагонів внаслідок невірно зазначеної маси вантажу у відомості вагонів не встановлено, так само як і не встановлено пошкодження у зв'язку з цим вагонів чи залізничного покриття та, відповідно, правомірно зменшив розмір присудженого до стягнення штрафу на 50%.

При цьому, слід зазначити, що хоча штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, передбачених ст.122 Статуту залізниць, однак таке стягнення здійснюється під контролем суду, як зазначалося, з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, тобто з врахування балансу інтересів сторін, а також з врахуванням того, що стягнення штрафу не може бути способом безпідставного збагачення залізниці.

Крім того, зменшення суми, яка підлягає стягненню з відповідача, ніяким чином не впливає на розмір неустойки, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України. (Зазначена позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/662/2014 від 21.05.2014 року та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008 року).

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 27.07.2016 року у справі №918/431/16 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.