Постанова

від 26.07.2016 по справі 910/5707/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа№ 910/5707/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Баранця О.М.

Від позивача - Мелех Д.О. ( довір. від 17.03.16);

Від відповідача - Цілик А.В. ( довір. №64 від 22.04.16);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р.

у справі № 910/5707/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 40910,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5707/16 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь - Транс" 38 103 грн. 21 коп. - страхового відшкодування, 1607 грн. 64 коп. - пені, 1200 грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 1 378 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що в порушення вимог положень ст.ст. 22, 36 Закону, відповідач у встановлений законом термін, не виплатив суму страхового відшкодування, чим прострочив покладене на нього зобов'язання та порушив право позивача на отримання такого відшкодування. Крім того, як зазначає суд, позивач змушений був понести витрати на оплату наданих Холодцовим Д.В. експертних послуг із проведення автотоварознавчого дослідження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.16р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що згідно ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. У страхових полісах у пункті 10 не зазначено, коли саме був сплачений страховий платіж, а згідно звіту, який надано ПрАТ «УТСК» господарському суду міста Києва страховий платіж було сплачено після ДТП, а саме 20.10.15., а тому договір, як зазначає скаржник, набув юридичної сили, створив юридичні наслідки для його сторін тільки після сплати страхового платежу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

18 жовтня 2015 року о 17 год. 30 хв. на території стоянки у смт. Краковець на вул. Вербицького,15 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів DAF 95 XF, д/н НОМЕР_1 з напівпричепом "РАСТON" д.р.з. НОМЕР_3, що належить ТзОВ "Свитязь- Транс" та МAN-19.403 FLSIN, д/н НОМЕР_2 з напівпричепом "РАСТОN ТХL" 339 д.р.з. НОМЕР_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року у справі №460/4108/15-п, винним у вищевказаній ДТП, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП визнано водія МAN-19.403 FLSIN, д/н НОМЕР_2, ОСОБА_5

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП на момент його настання застраховано у ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за Полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/5708353, строк дії з 17.10.2015р. до 16.10.2016р., і обов'язок щодо відшкодування завданої потерпілому шкоди згідно із ст.22 Закону покладається на ПрАТ "УТСК" як страховика, то ТзОВ "Свитязь-Транс" подав відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону, всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування, у тому числі, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяву про отримання страхового відшкодування від 23.11.2015р., а також надано представнику страховика аварійному комісару Бурому А.О. для огляду належний позивачу транспортний засіб.

Відповідно до Висновку №5108 експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля DAF 95 XF, д/н НОМЕР_1, без врахування ПДВ становить 38603,21 грн., яке позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Аналогічні положення передбачені ст. 354 ГК України, ст.ст.979, 988 ЦК України.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п.4 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5708353, розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого, а розмір франшизи - 500 гривень.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ч.1 ст.220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву та додає до неї певний, визначений цим Законом, пакет документів.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що оскільки заяву про отримання страхового відшкодування отримано представником страховика 24.11.2015 року, то відповідач зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 38603,21 - 500 (франшиза) = 38103,21грн. до 22.02.2016 року включно.

Однак, в порушення вимог положень ст.ст. 22, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач, у встановлений законом термін, не виплатив суму страхового відшкодування, чим прострочив покладене на нього Законом зобов'язання та порушив право позивача на отримання такого відшкодування.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки страховий платіж було сплачено після ДТП, а саме 20.10.15, договір, не набув юридичної сили, отже не створює юридичні наслідки для його сторін, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки згідно з п.3 полісу №АЕ/5708352 - договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку дії, а початком строку дії, як зазначалось вище та згідно п.3 полісу визначено з 17.10.2015р. по 16.10.2016р.

Крім того, позивач змушений був понести витрати на оплату наданих Холодцовим Д.В. експертних послуг із проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1200,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №10970 від 16.11.2015р.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно із п. 1 ч. 2 даної статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, витрати позивача на оплату вартості експертного автотоварознавчого дослідження відповідають поняттю збитків, які в даному разі, має відшкодувати відповідач, з огляду на порушення права позивача на отримання суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Згідно із ст.992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ)особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З огляду на вищезазначені норми, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач на підставі доданих розрахунків за період з 23.02.2016р.- до 28.03.2016р. повинен сплатити на користь ТзОВ "Свитязь-Транс" пеню в розмірі 1607,64 грн.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2016р. у справі №910/5707/16 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5707/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.В. Кропивна

О.М. Баранець