Рішення

від 02.12.2010 по справі 39/183пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.10 р. Справа № 39/183пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» м. Горлівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» м. Донецьк в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ»

про визнання договору застави транспортного засобу № 6/Zk-08 від 04.02.2008р. недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» , м. Горлівка, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» , м. Донецьк, в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» , про визнання договору застави транспортного засобу № 6/Zk-08 від 04.02.2008р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на недійсність основного зобов'язання (кредитного договору № 6/К-08), що породжує недійсність правочину щодо його забезпечення (оспорюваного договору застави транспортного засобу № 6/Zk-08 від 04.02.2008р.) вимогам ч. 2 ст. 45, ст. 336 ГК України, ч. 1,2 ст. 203, ст. ст. 215, 640, ч. 2,3 ст. 10561 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , п. 1.7. Постанови Правління НБУ, п. 1 Указу Президента України, п. 2 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України.

Ухвалою суду від 17.08.2010 р. провадження у справі № 39/183пд зупинялося, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду від 09.08.2010р. та направленням матеріалів справи на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 08.11.2010 р. провадження у справі № 39/183пд на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України поновлено, розгляд справи призначений на 18.11.2010 р. о 14год.40хв. Ухвалою суду від 18.11.2010 р. розгляд справи відкладений на 02.12.2010 р.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне розглянути спір згідно ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

04.02.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» (Позичальник), м. Горлівка, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» , м. Донецьк, в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» (ОСОБА_2), укладено кредитний договір № 6/К-08.

Згідно даного ОСОБА_2 надає Позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах:

сума кредиту - 116 269,75грн.

кінцева дата повернення кредиту - 03.02.2011р.

мета використання Кредиту - придбання автотранспорту

процентна ставка - 18% річних

комісія за підготовку та оформлення ОСОБА_2 - 150,00грн., в т.ч. ПДВ 25,00грн.

У відповідності з п. 2.2. даного ОСОБА_2 надання кредиту може здійснюватись шляхом: перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника; шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника. Строк користування Кредитом починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку (п. 2.3. ОСОБА_2).

У відповідності з п. 3.1. ОСОБА_2 виконання Позичальником зобов'язань за цим ОСОБА_2 (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим ОСОБА_2) забезпечується зокрема, але не виключно: заставою транспортних засобів в кількості 2 од., що належать на праві власності ТОВ В«М'ясний продуктВ» , ідентифікаційний код 33603926, а саме:

автомобіль марки DAEWOO, модель FSO LANOS TF69Y, тип легковий седан, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, ідентифікатор SUPTF69YD8W385425, колір чорний, реєстраційний номер AH8987CB;

автомобіль марки ГАЗ, модель 32213 414 ЗНГ, тип мікроавтобус пасажирський, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, ідентифікатор 32210070358064, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Згідно п. 4.1. ОСОБА_2 повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевої дати повернення Кредиту, передбаченої п. 1.1. цього ОСОБА_2. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього ОСОБА_2, проценти з розрахунку 21% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п.4.6. ОСОБА_2).

У відповідності з підпунктом 5.2.5. ОСОБА_2 має право змінювати умови кредитування (в т.ч. процентну ставку) в порядку, передбаченому п. 9.1. цього ОСОБА_2.

20.08.2008р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» (Позичальник), м. Горлівка, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» м. Донецьк, в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» (ОСОБА_2), укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 6/К-08 від 04.02.2008р., в якому сторони домовились внести зміни до п.1.1. ОСОБА_2, де була збільшена процентна ставка - 22% річних, а також до п. 4.6. ОСОБА_2, який було викладено у наступній редакції: В«У разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4. цього ОСОБА_2, проценти з розрахунку 26 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашенняВ» .

04.02.2008р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» (Заставодавець), м. Горлівка, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю В«Український промисловий банкВ» , м. Донецьк, в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрпромбанкВ» (Заставодержатель), укладено договір застави транспортного засобу №6/Zk-08.

Згідно даного ОСОБА_2 застава за цим ОСОБА_2 забезпечує вимоги Заставодержателя за кредитним договором № 6/К-08 від 04.02.2008р (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), за умовами якого Заставодавець зобов'язаний Заставодержателю по 03.02.2011р. включно, у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит у розмірі 116269,75грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 18,00% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Заставою за цим ОСОБА_2 також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим ОСОБА_2; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет застави; витрат на утримання і збереження Предмета застави; витрат на страхування Предмета застави; збитків, завданих порушенням Основного зобов'язання чи умов цього ОСОБА_2 (п. 1.1. ОСОБА_2).

У відповідності з п. 1.2. ОСОБА_2 предметом застави є транспортні засоби, а саме:

автомобіль марки DAEWOO, модель FSO LANOS TF69Y, тип легковий сєдан, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, ідентифікатор SUPTF69YD8W385425, колір чорний, реєстраційний номер AH8987CB, заставною вартістю 58 843,00грн.;

автомобіль марки ГАЗ, модель 32213 414 ЗНГ, тип мікроавтобус пасажирський, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, ідентифікатор 32210070358064, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 заставною вартістю 78 435,00грн.

Сторони за даним ОСОБА_2 оцінили Предмет застави у 137 278,00грн. (п. 1.4. ОСОБА_2).

У відповідності з п. 4.1. ОСОБА_2 право звернення стягнення на Предмет застави для задоволення своїх вимог за Основним зобов'язанням та цим ОСОБА_2, виникає у Заставодержателя у випадках, обумовлених Кредитним договором, цим ОСОБА_2 та нормами чинного законодавства України.

20.08.2008р. сторонами було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до ОСОБА_2 застави транспортного засобу №6/Zk-08 від 04.02.2008р., яким було внесено зміни до п. 1.1. ОСОБА_2 і викладено в наступній редакції: Застава за цим ОСОБА_2 забезпечує вимоги Заставодержателя за кредитним договором № 6/К-08 від 04 лютого 2008р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між Заставодержателем і Товариством з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» , за умовами якого останній зобов'язаний Затсаводержателю по 03.02.2011 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 116 269,75грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 22,00% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору застави транспортного засобу недійсним, зважаючи на недійсність основного зобов'язання (кредитного договору), посилаючись на ч. 2 ст. 548 ЦК України, яка встановлює, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Позивач обґрунтовує недійсність Кредитного договору № 6/К-08 від 04.02.2008р. невідповідністю останнього положенням ч. 2 ст. 45, ст. 336 ГК України, ч. 1,2 ст. 203, ст. ст. 215, 640, ч. 2,3 ст. 10561 ЦК України, ч. 4 ст. 55 Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , п. 1.7. Постанови Правління НБУ, п. 1 Указу Президента України, п. 2 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» , м. Горлівка задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст представленого кредитного договору № 6/К-08 від 04.02.2008 р., з якого виникли цивільні права та обов'язки Банка та Позичальника, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором і підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10561 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства , та скріплюється печаткою.

Згідно ст.23 Закону України В«Про господарські товаристваВ» управління товариством здійснюють його органи.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 145 ЦК України виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю, який здійснює поточне керівництво його діяльністю є директор або дирекція.

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України В«Про господарські товаристваВ» (статті 47, 62, 63), Закону України В«Про акціонерні товаристваВ» (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу).

Пунктом 9.6 Статуту ТОВ В«М'ясний продуктВ» визначено, що виконавчим органом, що здійснює управління його поточною діяльністю є Директор.

У відповідності з п. 9.6.4 Статуту Директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, вчиняти правочини, що не перевищують 100000,00грн. з одним контрагентом за один день та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банку.

Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено, що ліміт кредитування становить 116269,75грн. За змістом п. 2.2 ОСОБА_2 надання кредиту може здійснюватися шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 2600001300740 в Донецькій філії ТОВ „УкрпромбанкВ» , код Банку в системі електронних платежів (МФО) 335924, або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

Окрім того, господарський суд приймає до уваги що, за приписом ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Так само не приймаються судом до уваги посилання позивача на невідповідність окремих положень кредитного договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентів вимогам ч. 2 та ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Наразі, збільшення розміру процентів, в порядку п. 10.3 Кредитного договору здійснювалося за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін та доповнень, що підписані з боку обох сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками Товариств.

Особливості правового регулювання фінансової діяльності в Україні , чітко передбачені в гл. 35 Господарського Кодексу України, а саме фінанси суб'єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Положення ст. 336 ГК України та Закону України „Про банки та банківську діяльністьВ» на які позивач посилається, вказуючи на невідповідність організаційно-правової форми відповідача, станом на момент створення Товариства відповідача, передбачали, що банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Відповідно до вимог ст. 345 ГК України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені к такі законом про банки та банківські операції.

Поняття В«банківська операціяВ» визначена ст. 1 та ст. 47 Закону України В«Про банки та банківські операціїВ» , згідно якої банківська операція - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, (ст. 19 вищенаведеного закону).

Як встановлено судом, ТОВ В«УкрпромбанкВ» отримав від Національного банку таку Генеральну ліцензію № 67 від 13.12.2001р. на право здійснювати банківські операції , визначені ч. 1 та п.п 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України В«Про банки та банківську діяльністьВ» .

Тобто, на момент укладання спірного Кредитного договору , Іпотечного договору та ОСОБА_2 застави ОСОБА_2 мав відповідні ліцензії на здійснення операцій передбачених ст. 47 Закону України В«Про банки та банківську діяльністьВ» .

Крім того, Донецькій філії ТОВ В«УкрпромбанкВ» був наданий дозвіл № 67/7 від 14.05.2007р на право здійснювати філією банківських та інших операцій , виданий головою Спостережної ради ТОВ В«УкрпромбанкВ» .

Що стосується твердження позивача, що ТОВ „УкрпромбанкВ» повинен був мати індивідуальну ліцензію на здійснення разової валютної операції з посилання на ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» , то це твердження не відповідає положенням ст. 5 вищенаведеного Декрету Кабінету Міністрів України, а саме п. 2 згаданої статті, передбачено, що Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Так само не приймається судом до уваги посилання позивача на невідповідність основного зобов'язання (кредитного договору) вимогам п. 1.7 Постанови Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 В«Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентамВ» .

Відповідно до вищевказаної норми договори, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, підлягають обов'язковій реєстрації Національним банком відповідно до Указу Президента України від N 734 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства". Резидентам-позичальникам, які не є банками, видають реєстраційні свідоцтва територіальні управління Національного банку (далі - територіальні управління).

Уповноважені банки зобов'язані реєструвати такі договори в порядку, визначеному главою 4 цього розділу.

Резидент-позичальник згідно із законодавством України несе відповідальність за достовірність інформації та документів, які подаються територіальному управлінню відповідно до вимог цього розділу.

Відповідно до вимог п.п.1.15 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (із змінами та доповненнями) Резиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

Відповідно до п.п 1.16 вищенаведеного Закону нерезиденти - це юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Таким чином, Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270 В«Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентамВ» в даному випадку не поширюється на зміст спірних правовідносин, так як відповідно до ст. 2 Закону України В«Про банки та банківську діяльністьВ» (зі змінами та доповненнями) банк з іноземним капіталом, тобто банк нерезидент - це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків.

Наведене також кореспондується з приписами ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» (зі змінами та доповненнями).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу встановлюваної ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Дослідивши матеріали справи та представлені суду докази, суд дійшов висновку, що позивачем, у розумінні ст. 33-34 ГПК України, з допомогою належних та допустимих доказів не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсними іпотечного договору та договорів застави рухомого майна.

З огляду на наведене, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» , м. Горлівка слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю В«М'ясний продуктВ» , м. Горлівка - відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Морщагіна Н.С.