Рішення

від 27.12.2010 по справі 15/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.12.10 р. Справа № 15/282

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ФудсервісВ» м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32965531)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення основного боргу в сумі 286265,20 грн., пені у розмірі 115,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 200 від 22.02.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 5239 від 08.12.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю В«ФудсервісВ» м. Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 286265,20 грн., пені у розмірі 115,42 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/282, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 31.10.2007 р. строк вирішення спору продовжений до 04.12.2007 року.

Ухвалою від 14.11.2007 року провадження у справі № 15/282 було зупинено у зв'язку з направленням окремих матеріалів справи до слідчих органів.

Ухвалою від 30.11.2010 р. провадження у справі поновлено, сторони зобов'язані виконати певні дії.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. строк розгляду спору був продовжений за клопотанням обох сторін згідно ст. 69 ГПК України на 15 днів до 04.01.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

27.11.2006 р. сторони уклали договір постачання товару з відстрочкою платежу № 1704/07-ФС, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити продукти харчування та алкогольні напої в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортних накладних на одержання товару, що є додатком до договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що форма та порядок розрахунку - готівкою, безготівкова з відстрочкою платежу на 5 календарних днів з моменту одержання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортних накладних. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника або внесення готівки в касу постачальника.

Відповідно до п. 8.1 договору він набрав чинності з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р.

До спірного договору сторони підписали додаткову угоду від 05.03.2007 р., якою внесли зміни в реквізити (юридичну адресу) постачальника. Спірний договір та додаткова угода до нього підписані представниками позивача та відповідача, з боку постачальника скріплені відбитками печатки, з боку покупця зроблено застереження про здійснення підприємницької діяльності без печатки. Завірені копії договору та додаткової угоди додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання товару з відстрочкою платежу № 1704/07-ФС від 27.11.2006 р. ним за період з 02.08.2007 р. по 12.08.2007 р. було поставлено відповідачу товар за товарно-транспортними накладними: № ФС- 0037187 від 02.08.2007 р. на суму 162323,20 грн., № ФС- 0037940 від 07.08.2007 р. на суму 54564,00 грн., № ФС- 0038469 від 12.08.2007 р. на суму 69378,00 грн. Загальна сума поставленого товару склала 286265,20 грн. Позивач вказує, що факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними на вказану суму підтверджується підписами відповідача в графі „Вантаж одержавВ» із зазначенням прізвища отримувача „БондаревВ» , а також податковими накладними: № 0037187 від 02.08.2007 р., № 0037940 від 07.08.2007 р., № 0038469 від 12.08.2007 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 830 від 30.10.2007 р., в яких вказує про отримання відповідачем товару за спірними накладними на підставі кільцевої довіреності, що є додатком до спірного договору № 1704/07-ФС від 27.11.2006 р. В даній довіреності містяться відомості про особу, уповноважену на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ В«ФудсервісВ» . Згідно кільцевої довіреності такою особою є сам ОСОБА_1. В довіреності є зразок підпису відповідача та застереження про здійснення підприємницької діяльності без печатки. Завірена копія довіреності міститься в матеріалах справи.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість за розрахунком позивача склала 286265,20 грн.

Позивач надав до суду завірену копію гарантійного листа за підписом ОСОБА_1 від 23.08.2007 року, яким він визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 289675,12 грн. та зобов'язується погасити суму боргу наступним чином: 140000,00 грн. у строк до 31.08.2007 р., а залишок боргу у розмірі 149000, 00 грн. до 31.10.2007 року, у випадку змін строку погашення боргу ОСОБА_1 зобов'язався повідомити позивача письмово.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, яким він заперечує по факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару згідно спірних накладних. Хоч позивач у накладних вказував про постачання товару СПД ОСОБА_1, але фактично товар було відпущено іншій особі . Як вказує відповідач у відзиві, письмових поясненнях до господарського суду про поставку товару на суму позовних вимог йому нічого невідомо. Також він заявляє про те, що наприкінці серпня 2007 року до нього звернувся представник ТОВ В«ФудсервісВ» ОСОБА_4 з пропозицією підписати спірні товарно-транспортні накладні на отримання товару. На заперечення ОСОБА_1 про те, що він ніякого товару не отримував, тому не може підписувати товарно-транспортні накладні, ОСОБА_4 пояснив, що фактично товар отримав ОСОБА_5, який і буде розраховуватися за нього. Але у зв'язку з тим, що договору між ТОВ В«ФудсервісВ» та ОСОБА_6 не було укладено, а товар передавався під договір між позивачем та відповідачем, то під цей же договір були виписані товарно-транспортні накладні. Також ОСОБА_4 завірив ОСОБА_1, що підписання товарно-транспортних накладних не потягне виникнення у ОСОБА_1 зобов'язань по оплаті товару перед ТОВ В«ФудсервісВ» . Вказані накладні необхідно оформити для звіту перед керівництвом ТОВ В«ФудсервісВ» . Також ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 підписати гарантійний лист на встановлення строків оплати у зв'язку з простроченням платежу. Також представник ТОВ В«ФудсервісВ» ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_1, що після отримання коштів від ОСОБА_5 за товар товарно-транспортні накладні та гарантійний лист будуть знищені. Як пояснює ОСОБА_1, Дмитра він знав давно, працював з ним на довірчих стосунках, також знав і ОСОБА_5, тому погодився з доводами ОСОБА_4 та підписав товарно-транспортні накладні та гарантійний лист. Крім того з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_4 повідомив його про те, що раніше по факту передачі спірного товару від позивача ОСОБА_6 оформлювалися накладні, де отримувачем товару був вказаний ОСОБА_1, але підписи від імені ОСОБА_1 були виконані іншою особою, що було виявлено робітниками юридичного відділу ТОВ В«ФудсервісВ» . Це також було причиною повторного оформлення спірних накладних, але вже за дійсним підписом ОСОБА_1 як отримувача товару від ТОВ В«ФудсервісВ» .

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача стосовно того, що оформлення товарно-транспортних накладних № ФС- 0037187 від 02.08.2007 р. на суму 162323,20 грн., № ФС- 0037940 від 07.08.2007 р. на суму 54564,00 грн., № ФС- 0038469 від 12.08.2007 р. на суму 69378,00 грн., нібито відбулося без фактичного отримання товару покупцем судом не приймається до уваги у зв'язку з наступним:

В матеріалах справи містяться завірені копії спірних товарно-транспортних накладних, на яких міститься напис „копія вірнаВ» , підпис особи позивача, яка завірила таку копію. Даний напис засвідчений відбитком печатки позивача.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом № 55 від 07.04.2003 р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів В«Згідно з оригіналомВ» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи.

На підставі викладеного суд приймає завірені належним чином копії товарно-транспортних накладних як належні письмові докази у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.

У спірних накладних в графі „Вантаж одержавВ» містяться підписи покупця, уповноваженого за довіреністю на отримання товару від постачальника. Крім того, сам відповідач не заперечує підписання особисто ним вказаних накладних в графі „вантаж одержавВ» . Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тобто, товарно-транспортна накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно-матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, товарно-транспортна накладна виконує функцію передатного акту, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у продавця і оприбуткування їх у покупця, для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи (товарно-транспортні накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні) свідчать про фактичну передачу постачальником та отримання покупцем товару на загальну суму 286265,20 грн.

Посилання відповідача на те, що фактично товар за спірними товарно-транспортними накладними був отриманий ОСОБА_6, судом не приймається до уваги на підставі наступного:

В матеріалах справи є довідка Центрально-міського районного відділу Горлівського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області № 3/6964 від 14.11.2007 р., згідно якої у скоєнні злочину по факту незаконного заволодіння товаром ТОВ „ФудсервісВ» обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, хоча кримінальна справа № 14- 42616 була порушена тільки 24.05.2008 р. стосовно самого СПД ОСОБА_1 по факту шахрайства при отриманні товару ТОВ „ФудсервісВ» за ст. 190 ч. 4 КК України (копія постанови про порушення кримінальної справи додана до листа прокуратури м. Горлівки від 14.10.2010 р.).

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В матеріалах справи обвинувальний вирок суду про вчинення ОСОБА_6 злочину щодо незаконного заволодіння товаром ТОВ „ФудсервісВ» відсутній. З листа прокуратури міста Горлівки № 106- 2975вих- 10 від 14.10.2010 р. вбачається, що в ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 14- 42616 стосовно незаконного заволодіння товару ТОВ „ФудсервісВ» в особливо великих розмірах на суму 286265,20 грн. не було встановлено особу, яка вчинила злочин, на підставі чого досудове слідство по кримінальній справі було зупинено згідно п. 3 ст. 206 КПК України.

Вказана норма діючого Кримінально-процесуального кодексу України передбачає зупинення досудового слідства в кримінальній справі у випадку, коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

У матеріалах даної справи є завірена копія постанови від 11.08.2008 р. про зупинення досудового слідства по кримінальній справі, з якої вбачається, що на підставі спірного договору за спірними накладними товар був відвантажений позивачем на адресу відповідача. Відповідач органам слідства пояснював про те, що ні він особисто, ні його комірник ОСОБА_7 товар від позивача не отримували. Опитаний ОСОБА_6 в ході досудового слідства пояснив, що в серпні 2007 р. він неодноразово замовляв товар у позивача від імені приватного підприємця ОСОБА_1, усього на загальну суму 286265 грн. Отриманий від позивача товар, із слів ОСОБА_5, він поставляв для його реалізації у м. Артемівськ ОСОБА_8 Про дані замовлення та поставки товару нібито ОСОБА_1 нічого не знав, до штату найманих працівників ОСОБА_5 не входив. Під час досудового слідства допитати ОСОБА_5 не вдалося у зв'язку з його відсутністю, тому довести факт участі ОСОБА_5 у скоєнні злочину без його присутності неможливо. Саме такий висновок зроблено органом досудового слідства по кримінальній справі станом на теперішній час.

Із особистого пояснення ОСОБА_5 органам слідства, яке додано до вказаної постанови, вбачається, що приблизно з 2002 р. він разом із ОСОБА_5 почав займатися підприємницькою діяльністю. ОСОБА_5 зареєструвався як приватний підприємець, а ОСОБА_5 був його компаньйоном у бізнесі. Вони поділили обов'язки між собою наступним чином: ОСОБА_5 укладав договори, шукав клієнтів по поставці та збиту товару, вів усю роботу з документами; ОСОБА_5 як партнер СПД ОСОБА_5 шукав реальних покупців товару, доставляв товар та отримував за нього гроші. Також у поясненнях ОСОБА_5 вказує на те, що він планував повідомити ОСОБА_5 про поставки товару у м. Артемівськ, отриманого від позивача у серпні 2007 р., після того, як ОСОБА_8 розрахується за цей товар. У зв'язку з тривалими співробітництвом ОСОБА_5 із ОСОБА_6 з одного боку та позивача по даній справі з іншого боку, вони (ОСОБА_5 та ОСОБА_5) отримували товар у позивача із відстроченням оплати його вартості. Із слів ОСОБА_5, він хотів спочатку заробити гроші на товарі, а потім повідомити про це ОСОБА_5. Але у цей раз покупець товару гроші не передав, тому виникла заборгованість перед позивачем, про що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_5 наприкінці серпня 2007 р.

Вказані пояснення ОСОБА_5 свідчать про ведення ним на протязі 5 років спільно із відповідачем підприємницької діяльності, де кожний виконував окремі функції на підставі обоюдної домовленості, саме до обов'язку ОСОБА_5 входила реалізація товару, а до обов'язку ОСОБА_5 як офіційної сторони правовідносин з позивачем входило підписання усіх первісних документів, пов'язаних з отриманням товару. Тобто, відповідач тривалий час уповноважував ОСОБА_5 як свого партнера за бізнесом реалізовувати товар та отримувати за нього кошти. Відповідач довіряв ОСОБА_5 здійснення від його імені окремих дій, пов'язаних з веденням підприємницької діяльності. ОСОБА_6 наміру вчинення злочинних дій з товаром позивача не мав, оскільки діяв за погодженням з відповідачем та повідомив останнього наприкінці місяця про факт продажу товару, отриманого від позивача, ОСОБА_8 та виникнення заборгованості відповідача перед позивачем. Такий висновок суду підтверджується тим, що відповідач в подальшому без заперечень підписав спірні накладні за товар, який він нібито особисто не отримував від позивача, видав позивачу гарантійний лист щодо строків оплати заборгованості за спірний товар.

Крім того, позивач у письмових поясненнях № 1153 від 22.12.2010 р. посилається на те, що в поясненнях водія Об'єднання „ДонецькпродторгВ» ОСОБА_9, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 14- 42616 стосовно ФОП ОСОБА_1, зазначено, що одним із замовників перевезень був ТОВ „ФудсервісВ» (між позивачем та Об'єднанням „ДонецькпродторгВ» укладений договір про надання послуг перевезення б/н від 29.12.2006 р.). Саме ОСОБА_9 доставляв товар (каву „НескафеВ» ) покупцю - ФОП ОСОБА_1 згідно накладних від 02.08.2007 р., від 07.08.2007 р. та від 12.08.2007 р. Товар був відвантажений безпосередньо відповідачу, про що останній розписався за отриманий товар в накладних. Завірена копія письмових пояснень ОСОБА_9 міститься в матеріалах справи.

В даному випадку будь-які довідки, постанови та інші матеріали органу внутрішніх справ не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази, що звільнюють сторони від доказування своїх вимог та заперечень в порядку, встановленому ГПК України. Встановлені органом досудового слідства обставини скоєння будь-якою особою злочину повинні бути підтвердженні вироком суду.

Згідно ст. 35 ГПК України „Підстави звільнення від доказуванняВ» вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенню спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Усі інші документи органів досудового слідства повинні оцінюватися господарським судом нарівні з іншими письмовими доказами, передбаченими ст. 36 ГПК України, на предмет їх об'єктивності, допустимості та переконливості.

В даному конкретному випадку суд критично оцінює відомості, добуті органом досудового слідства при опитуванні ОСОБА_5. По-перше, вказана особа при опитуванні не попереджувалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, оскільки КПК України таке попередження передбачено тільки при допиті в якості свідка. В якості обвинуваченого або підозрюваного ОСОБА_6 також не допитувався, що свідчить із постанови слідчого. По-друге, у постанові слідчого зовсім не зазначено про допит або хоч би опитування ОСОБА_8, який нібито безпосередньо отримав спірний товар позивача для реалізації від ОСОБА_5. По-третє, висновок слідчого про неможливість встановити особу, яка вчинила злочин, вказує на відсутність такої особи станом на теперішній час. Наявність обвинувального вироку суду в майбутньому, що набере законної сили, щодо певних дій та певних осіб, пов'язаних з розглядом даного спору між сторонами, є підставою згідно ст. 112 ГПК України для перегляду судового рішення у господарській справі за нововиявленими обставинами.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт прийому-передачі товару позивачем саме відповідачу доведений первісними господарськими документами, а ствердження відповідача стосовно фактичної передачі товару позивачем ОСОБА_6 без відома відповідача не доведені належними доказами.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1704/07-ФС від 27.11.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 1704/07-ФС від 27.11.2006 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 5 календарних днів з моменту отримання товару, тобто з дати підписання товарно-транспортної накладної.

Виходячи з того, що за спірною товарно-транспортною накладною № ФС- 0037187 товар був отриманий відповідачем 02.08.2007 р., строк оплати наступив у період з 03.08.2007 р. по 07.08.2007 р. включно, а вже з 08.08.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару. По спірній товарно-транспортній накладній № ФС- 0037940 товар був отриманий відповідачем 07.08.2007 р., строк оплати наступив у період з 08.08.2007 р. по 12.08.2007 р. включно, а вже з 13.08.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару. По спірній товарно-транспортній накладній № ФС- 0038469 товар був отриманий відповідачем 12.08.2007 р., строк оплати наступив у період з 13.08.2007 р. по 17.08.2007 р. включно, а вже з 18.08.2007 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цій партії товару. Таким чином, по всім спірним товарно-транспортним накладним для відповідача строк оплати наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Із довідки з ЄДР серії АБ № 825688 станом на 09.10.2007 р. вбачається, що 10.05.2006 р. до ЄДР було включено відомості про фізичну особу-підприємця (запис 1); 29.08.2007 р. до ЄДР було внесено рішення фізичної особи про припинення підприємницької діяльності (запис 2).

Станом на теперішній час фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою з ЄДР № 4047 від 09.11.2010 р., оригінал якої міститься в матеріалах справи, тому за суб'єктним складом може бути в господарському судочинстві як позивачем, так і відповідачем.

Позивач - ТОВ „ФудсервісВ» станом на 22.12.2010 р. також включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ серії АЕ № 411853 станом на 22.12.2010 р., оригінал якої міститься в матеріалах справи.

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають задоволенню на суму 286265,20 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 5.1 договору, нарахував відповідачу окремо по кожній спірній товарно-транспортній накладній за загальний період з 08.08.2007 р. по 30.08.2007 р. пеню в сумі 115,42 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми отриманого товару.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6-ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що позивач при розрахунку допустив арифметичні помилки, невірно застосувавши розмір облікової ставки НБУ як 0,8% тоді, як фактично така ставка була 8%, що призвело до зменшення суми пені. За розрахунком суду пеня за період, визначений самим позивачем, складає 2310,40 грн. ОСОБА_8 суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 115,42 грн.

Клопотання представника відповідача про припинення провадження у даній справі у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 є фізичною особою, яка незаконно заволоділа та розпорядилася товаром, а спір за участю фізичних осіб не підлягає розгляду господарськими судами, відхиляється судом як необґрунтоване, тому як ОСОБА_5 не є стороною у даній справі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: 84617, АДРЕСА_1; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ФудсервісВ» (юридична адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, буд. 1В»ВВ» ; код ЄДРПОУ 32965531; рахунок 26002301776825 у філії ГУ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635) суму 286380,62 грн. (а саме: основний борг на суму 286265,20 грн., пеню в розмірі 115,42 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 2863,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

У судовому засіданні 27.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.