Рішення

від 28.02.2011 по справі 16/311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 16/311

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІстейтВ» , м.Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 26411,58грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.12.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІстейтВ» , м.Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 26411,58грн., у тому числі суми заборгованості за договором суборенди в розмірі 20088,82грн., суми пені в розмірі 3810,00грн., суми індексу інфляції в розмірі 1908,44грн., 3% річних в розмірі 604,32грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 13.01.2011р. - 11год. 20хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір суборенди № 38 від 01.05.2008р., додаткові угоди б/н від 01.07.2008р., № 2 від 31.12.2008р., акти приймання-передачі від 01.05.2008р., від 30.06.2009р., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані пеня, індекс інфляції та 3% річних.

Відповідач у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, але письмового відзиву до матеріалів справи не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01 травня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІстейтВ» (Орендар) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (Суборендар) був укладений договір суборенди за № 38 (далі за текстом - договір), згідно розділу 1 якого Орендар передав Суборендарю у тимчасове платне користування приміщення 3-го поверху адмін. корпусу загальною площею 42,2 кв.м, розташоване за адресою: 83086, м.Донецьк, пр.Лагутенко, 13, про що складений акт приймання-передачі.

За умовами додаткової угоди б/н від 01.07.2008р. Відповідачеві в оренду додатково передані приміщення № 27 та № 28 3-го поверху адмін. корпусу, загальною площею 21,6 кв.м, розташовані за адресою: 83086, м.Донецьк, пр.Лагутенко, 13.

Згідно пункту 5.3. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2008р., договір вступає в силу з 01.05.2008р. та діє до 31.12.2009р.

За актом приймання-передачі від 30.06.2009р., у зв'язку з розірванням з 01.07.2009р. договору суборенди, орендовані Відповідачем приміщення було повернуто Орендареві (Позивачеві).

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору, щомісячна сума суборендної плати за користування Приміщеннями складає 1899,00грн. з розрахунку 45грн. за 1 кв.м, з урахуванням ПДВ, та сплачується за наступний місяць оренди шляхом перерахування на банківський рахунок Орендаря 100% суборендної плати не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди б/н від 01.07.2008р., щомісячна сума суборендна плати за користування додатковими приміщеннями становить 972,00грн з розрахунку 45грн. за 1 кв.м з урахуванням ПДВ.

Орендар щомісячно надає Суборендарю акт виконаних послуг. Акт виконаних послуг підписується Суборендарем протягом 5-ти днів. У випадку, якщо Суборендар не підписав акт в зазначений строк або письмово не мотивував відмову від підписання, акт вважається неоспореним Суборендарем та є підставою для оплати (п.3.3. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Факт надання послуг з суборенди підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) за період з травня 2008р. по червень 2009р., які згідно п.3.3. договору, є підставою для оплати.

Також позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури за вищевказаний період для оплати суборенд них платежів за договором.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача з суборендної плати за договором, яка до теперішнього часу не погашена, за період з травня 2008р. по червень 2009р. становить 18409,00грн.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з суборендних платежів за період з травня 2008р. по червень 2009р. в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з суборендної плати в розмірі 18409,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно актів здачі-приймання (надання послуг) за період з березня по липень 2009р., підписаних між сторонами без заперечень та зауважень, Відповідачеві були надані послуги з комунальних послуг на загальну суму 1679,82грн.

За розрахунком позивача сума заборгованості з відшкодування комунальних витрат, яка до теперішнього часу не погашена, становить 1679,82грн.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів відшкодування комунальних витрат за період з березня по липень 2009р. в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми відшкодування комунальних витрат в розмірі 1679,82рн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 3810,00грн., суд зазначає наступне:

Згідно пункту 4.2. договору, за несвоєчасне внесення суми щомісячної суборендної плати або сум за комунальні послуги, послуги за користування електроенергію та інші послуги, Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми заборгованості.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Позивачем під час розгляду справи наданий уточнений розрахунок суми пені, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2269,51грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 2269,51грн., з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, розрахунок арифметично вірним.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 1908,44грн., 3% річних в розмірі 604,32грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. В«Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справВ» , індекс інфляції становить 1908,44грн., розмір 3% річних складає 604,32грн.

Тому стягненню підлягають індекс інфляції в розмірі 1908,44грн. та 3% річних в розмірі 604,32грн.

У позовній заяві позивач просить, з метою забезпечення позовних вимог, накласти арешт на все майно відповідача.

Суд розглянув заявлені вимоги позивача та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивач не надав доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, існування реальної загрози порушення прав та інтересів заявника, та не довів, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду. Крім того, позивачем не визначено індивідуального майна Відповідача та не надано доказів щодо права власності майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІстейтВ» , м.Донецьк до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 26411,58грн., у тому числі суми заборгованості за договором суборенди в розмірі 20088,82грн., суми пені в розмірі 3810,00грн., суми індексу інфляції в розмірі 1908,44грн., 3% річних в розмірі 604,32грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк (83095, м.Донецьк, вул.Вузлова, буд.2; ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІстейтВ» м.Донецьк (83045, м.Донецьк, пр.Ленінський, 43; ЄДРПОУ 34627450) суму заборгованості за договором суборенди в розмірі 20088,82грн., пеню в розмірі 2269,51грн., суму індексу інфляції в розмірі 1908,44грн., 3% річних в розмірі 604,32грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 248,71грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222,23грн.

В іншій частині позовних вимог - у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.03.2011р.