Рішення

від 29.03.2011 по справі 16/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.11 р. Справа № 16/41

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» , м.Макіївка

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь

про стягнення 12907,89 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2011р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» , м.Макіївка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення суми збитків за втрачене майно в розмірі 12907,89 грн., у тому числі суми збитків за втрачене майно в розмірі 4302,63грн., суми штрафу в розмірі 8605,26грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 22.02.2011р. - 10 год. 15 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір суборенди № 142 від 28.04.2009р., акт приймання-передачі майна від 04.05.2009р., повідомлення № 929/1 від 29.11.2010р. про дострокове розірвання договору, акт обстеження фактичного стану майна від 10.12.2010р., неналежне виконання відповідачем умов договору, у зв'язку з чим позивачеві завдані збитки у вигляді вартості втраченого майна, з приводу чого він звернувся до суду.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 199088) відповідач зареєстрований за адресою: 87553, АДРЕСА_1. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28 квітня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» (Орендар) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) був укладений договір суборенди за № 142 (далі за текстом - договір), згідно пункту 1.1. якого Орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування торгове обладнання, виключно з метою організації ексклюзивної реалізації продукції, придбаної виключно у ТОВ „Сладкая жизньВ» , про що, згідно п.2.1. договору, складений акт прийому-передачі.

Згідно пункту 3.1. договору, майно передається Суборендарю строком з 28 квітня 2009р. до 31 грудня 2009р.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не надіслана іншій стороні письмове повідомлення за 30 днів до терміну його закінчення про свій намір припинити дію договору (п.3.2. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до пункту 4.5. договору, розмір орендної плати за кожну одиницю торгового обладнання становить 0,10 грн. у місяць з урахуванням ПДВ.

Орендна плата сплачується Орендарем до 10 числа кожного місяця, який слідує за наступним місяцем оренди. При поверненні майна до закінчення місяця, орендна плата нараховується та сплачується як за повний місяць. Підставою для сплати орендних платежів є даний договір, рахунки на орендну плату Орендодавцем не виставляються (п.4.7. договору).

Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв'язку з несплатою орендної плати за договором, на адресу відповідача було направлено повідомлення (вих. № 929/1 від 29.11.2010р.) про те, що ТОВ „Сладкая жизньВ» достроково в односторонньому порядку припиняє дію договору суборенди № 142 від 28.04.2009р. на підставах, зазначених в п.8.1.3. договору (дія договору може бути достроково припинена за ініціативою Орендаря, якщо Суборендар не виконує будь-якого із своїх зобов'язань за цим договором) та ст.782 Цивільного кодексу України. В даному повідомленні відповідачу пропонувалося, у зв'язку з припиненням дії Договору, протягом 48 годин підготувати до передачі та передати представникам ТОВ „Сладкая жизньВ» обладнання, а саме: обладнання для розливу пива модель Н-50 (серійний номер 601). Зазначене повідомлення було направлено відповідачеві 30.11.2010р., про що свідчить фіскальний чек у матеріалах справи.

Згідно п.2.3. договору, передане в користування за договором майно повинно бути повернено Орендарю у випадках, передбачених даним договором, протягом 48 годин з моменту розірвання договору або закінчення терміну користування, зазначеному в п.3.1. договору, у справному стані та комплектності з урахуванням нормального зносу, що виник у період його експлуатації.

Направлене Позивачем повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди № 142 від 28.04.2009р. відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно п.6.2.6. договору, Суборендар зобов'язаний нести відповідальність виходячи із вартості майна вказаній в п.1.3. договору, за збереження, стан ат повернення майна, після закінчення дії договору або його дострокового розірвання на вимогу Орендаря.

Так, 10.12.2010р. позивачем був складений акт дослідження фактичного стану та наявності майна, переданого в суборенду відповідачеві, в якому зазначено, що орендоване обладнання, а саме: обладнання для розливу пива модель Н-50 (серійний номер 601) в торговому приміщенні Суборендаря відсутнє.

Зазначений акт складений без участі представника відповідача, про що свідчить відмітка в графі «Подписи от Арендатора/Субарендатора» - «вручить невозможно, т.к. представитель отсутствует».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на приписи ст.614 Цивільного кодексу України та ст.ст.225, 226 Господарського кодексу України.

Так, стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 224 Господарського кодексу України закріплює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно частини 2 зазначеної статті Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, на позивача покладений обов'язок довести суду наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Однак, в договорі оренди та акті прийому-передачі обладнання, підписаних між сторонами, не визначено місце розташування обладнання, що передається відповідачеві в оренду. Також у матеріалах справи відсутні докази, що дослідження фактичного стану та наявності майна, переданого в суборенду, яке згідно наданого до позову акту відбулось 10.12.2010р., відбулось саме в орендованому Суборендарем приміщенні, оскільки в самому акті не зазначено місце проведення дослідження. А отже, встановити чи стосується акт дослідження фактичного стану та наявності майна, переданого в суборенду, саме об'єкту договору суборенди № 142 від 28.04.2009р., переданого Відповідачеві, не вбачається можливим.

Крім того, судом також враховується, що Позивач не є власником об'єкту суборенди, а отже виключно внаслідок його втрати не може мати збитків у розмірі вартості майна. Такі збитки завдаються саме його власнику. І лише у разі їх компенсації останньому Позивач, відповідно до п. 7.1.6. договору, матиме право висувати відповідні вимоги до Відповідача, розмір яких буде визначатися саме розміром здійсненого на користь власника відшкодування, що у повній мірі відповідає приписам п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України. Між тим, в матеріалах справи відсутні докази здійснення компенсаційних платежів на користь власника майна.

Відсутність вищезазначених елементів складу господарського правопорушення унеможливлює як існування такого порушення в цілому, так і застосування наслідків такого відсутнього порушення у вигляді стягнення збитків.

Зважаючи на те, що під час розгляду спору по суті позивачем до суду не було надано нових документів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми збитків за втрачене майно, та на те, позивачем не доведений факт заподіяння йому збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» , м.Макіївка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення 12907,89 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, на підставі п.7.1.3. договору позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 8605,26грн. за не повернення орендованого обладнання.

Умовами п.7.1.3. договору суборенди передбачено, що у разі повернення майна у встановлений договором строк у комплектності та кількості, передбаченої у актах приймання-передачі, після припинення договору (в тому числі односторонньому розірванні договору) Суборендар зобов'язаний в 5-денний строк після закінчення строку повернення майна сплатити орендарю вартість орендованого комплекту обладнання за ціною, вказаною в актах приймання-передачі, та штраф у двократному розмірі вартості неповерненого обладнання.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У даному випадку позивачем нарахована сума штрафу, порядок нарахування якого суперечить вимогам діючого законодавства.

Отже, враховуючи, що відповідальність у вигляді штрафу передбачена саме за неповернення майна, а Позивачем не доведений факт неможливості повернення орендованого Відповідачем обладнання, та порядок нарахування штрафу, передбачений умовами договору, суперечить вимогам діючого законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» , м.Макіївка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення суми штрафу в розмірі 8605,26грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі ст.ст.525, 549, 611, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сладкая жизньВ» , м.Макіївка до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення суми збитків за втрачене майно в розмірі 12907,89 грн., у тому числі суми збитків за втрачене майно в розмірі 4302,63грн., суми штрафу в розмірі 8605,26грн. - відмовити.

У судовому засіданні 29.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.04.2011р.