Рішення

від 25.03.2011 по справі 16/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.11 р. Справа № 16/4

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Малого приватного підприємства «Енергія», м.Волноваха

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

про стягнення 4050,24грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 -за посвідкою на постійне проживання (серія ДН № 17987 від 22.07.2004р.),

від відповідача: ОСОБА_1 - СПД

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 22.03.2011р. було оголошено перерву до 25.03.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2011р. порушено провадження по справі за позовом Малого приватного підприємства «Енергія», м.Волноваха до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення 4050,24грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 3841,80грн., пені в розмірі 208,44грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 25.01.2011р. - 10год. 30хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди б/н від 01.07.2010р., акт приймання-передачі від 01.07.2010р., повідомлення № 49/10 від 21.10.2010р., лист відповідача від 03.11.10р. про розірвання договору, претензію № 54/10 від 10.12.2010р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору оренди, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нарахована пеня.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач надав до суду заяву від 08.02.2011р., в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 3841,80грн., пеню в розмірі 151,07грн., 3% річних в розмірі 30,20грн., суму індексу інфляції в розмірі 75,02грн. та судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката - покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві від 25.01.2011р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на розірвання договору оренди та відсутність у позивача правових підстав для стягнення орендної плати та нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

01 липня 2010р. між Малим приватним підприємством «Енергія» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди б/н (далі за текстом - договір), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування пекарню (виробничі та допоміжні приміщення загальною площею 67,4 кв.м), розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишевська, 143а.

Згідно п.4.1. договору, строк дії договору з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.1. договору, орендна плата становить 2022,00грн., в т.ч. ПДВ, та перераховується Орендарем щомісячно у вигляді 100% попередньої оплати не пізніше 20 числа попереднього місяця оренди.

За умовами договору орендар прийняв на себе зобов'язання здійснювати платежі за договором у встановлені строки (п.6.1.2. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

В пункті 9.2. договору сторони узгодили, що договір може бути достроково розірваний або пролонгований за згодою сторін, про що оформлюється додаткова угода.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в листі від 03.11.2010р. звертався до позивача з вимогою про розірвання договору оренди б/н від 01.07.2010р. з 04.11.10р. Даний лист отриманий позивачем 05.11.2010р., про що свідчить підпис представника на листі.

В листі від 11.11.10р. за № 15 відповідач просив розірвати договір оренди та підписати додаткову угоду про його розірвання. Однак, позивач в листі відмовився від підписання додаткової угоди про розірвання договору оренди, посилаючись на приписи ст.763 ЦК України.

Зазначена позивачем стаття не може бути застосована до спірних відносин, оскільки в ній закріплено право кожної із сторін відмовитися в будь-який час від договору, який укладений на невизначений строк. У даному випадку в договорі, укладеному між сторонами, в пункті 4.1. договору визначений та узгоджений строк його дії.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати, що виникла за період з 04.11.2010р. по 31.12.2010р., та зазначає, що виробнича діяльність в орендованому приміщенні відповідачем здійснювалась до 11.11.2010р. (згідно дати опломбування майна).

Виходячи з приписів ст.762 Цивільного кодексу України, орендна плата за своєю правовою природою є оплатою за фактичне користування орендованим приміщенням.

Відповідно до ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів в їх сукупності вбачається, що відповідач звертався до позивача з вимогою про розірвання договору оренди та не використовував орендоване ним приміщення за його цільовим призначенням, оскільки приміщення було опломбоване позивачем, що не спростовано позивачем під час розгляду спору по суті. Отже, відповідач не мав можливості використовувати приміщення, передане йому за договором оренди, через незалежні від нього обставини, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування орендної плати за період з 04.11.2010р. по 31.12.2010р.

Також із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою повернути належне йому майно, що знаходиться в приміщенні позивача. Однак позивач перешкоджає поверненню відповідачеві належного йому майна, про що під час розгляду справи складений акт від 17.03.2011р. про ненадання доступу до приміщення.

Зважаючи на вищевикладене та на те, що позивачем не доведений факт використання відповідачем спірного приміщення за його цільовим призначенням, недоведеність підстав для нарахування орендних платежів за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства «Енергія», м.Волноваха до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 3841,80грн. безпідставні та не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з орендної плати, вимоги про стягнення пені в розмірі 151,07грн. також не підлягають задоволенню.

В заяві від 08.02.2011р. позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 30,20грн., суми індексу інфляції в розмірі 75,02грн.

Зазначені вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не були заявлені при подачі первісного позову, та в розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовній заяві, тобто новою вимогою, яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.

Згідно підпункту 3.7 пункту 3 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. за № 02-5/289 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» передбачено: під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути штрафні санкції - штраф. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30,20грн., суми індексу інфляції в розмірі 75,02грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Енергія», м.Волноваха до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 3841,80грн., пені в розмірі 151,07грн., 3% річних в розмірі 30,20грн., суми індексу інфляції в розмірі 75,02грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Манжур В.В.