Рішення

від 19.04.2011 по справі 22/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.11 р. Справа № 22/37

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Медфарком-ЦентрВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 33239630,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 2 626,20 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Медфарком-ЦентрВ» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 2 626,20 грн., у тому числі 1 837,36 грн. основного боргу, 244,64 грн. пені, 314,69 грн. 20% річних та 229,51 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №23 від 01.01.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат та 20% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу №23 від 01.01.2010р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарних накладних №020265-91 від 28.07.2010р., №020264-92 від 28.07.2010р., №020251-92 від 28.07.2010р., №020250-92 від 28.07.2010р., №020249-91 від 28.07.2010р., №020248-92 від 28.07.2010р., №020195-92 від 28.07.2010р., №020194-92 від 28.07.2010р., №020142-92 від 28.07.2010р..

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.173-174, 193, 198, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 13, 15, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

15.03.2011р. Позивач через канцелярію господарського суду Донецької області надав клопотання про розгляд справи без участі представника Закритого акціонерного товариства „Медфарком-центрВ» .

04.04.2011р. Позивачем надана заява №01-03/11 від 29.03.2011р., якою останній зменшує суму позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою основного боргу та фактично заявляє до стягнення 1 626,20 грн., у тому числі 837,36 грн. основного боргу, 244,64 грн. пені, 314,69 грн. 20% річних та 229,51 грн. інфляційних витрат. Провадження по справі у частині стягнення основного боргу в сумі 1 000,00 грн. просить припинити.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, дана заява судом прийнята. Справа розглядається з урахуванням її змісту.

Представник Позивача в судове засідання 19.04.2011р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив.

Представник Відповідача в судове засідання 19.04.2011р. не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а також міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9268087, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.01.2010р. між Закритим акціонерним товариством „Медфарком-ЦентрВ» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №23 строком дії, у відповідності до розділу 8 даної угоди, до 31.12.2010р.

Згідно з розділом 1 договору, Позивач (Продавець) зобов'язується продати та доставити власними засобами (у межах України) Відповідачу (Покупець) медикаменти в асортименті та кількості, зазначеному у додатках, що є невід'ємною частиною цього договору, а останній зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно товарних накладних №020265-91 від 28.07.2010р., №020264-92 від 28.07.2010р., №020251-92 від 28.07.2010р., №020250-92 від 28.07.2010р., №020249-91 від 28.07.2010р., №020248-92 від 28.07.2010р., №020195-92 від 28.07.2010р., №020194-92 від 28.07.2010р., №020142-92 від 28.07.2010р., Закрите акціонерне товариство „Медфарком-ЦентрВ» передало продукцію Відповідачу на загальну суму 3 677,70 грн. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Правовою підставою отримання товару у первинній документації визначений договір №23 від 01.01.2010р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення 28.07.2010р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором купівлі-продажу №23 від 01.01.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Розділом 5 договору №23 від 01.01.2010р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких розрахунок за товар здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу на 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Приймаючи до уваги дату поставки товару (28.07.2010р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 3 677,70 грн. повинен бути здійснений не пізніше 04.08.2010р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем у сумі 3 677,70 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі суду не представлено.

За твердженнями Позивача, що не спростовані у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, Відповідач частково здійснив розрахунок у наступні дати: 15.11.2010р. - 79,66 грн., 26.11.2010р. - 200,00 грн., 21.12.2010р. - 200,00 грн., 24.12.2010р. - 962,22 грн. та 18.01.2011р. - 398,46 грн., всього на суму 1 840,34 грн.

Разом з тим, пізніше Відповідачем сплачено суму боргу у розмірі 1 000,00 грн., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у цій частині стягнення заборгованості за поставлений товар. Вказана сплата підтверджена документально, а саме платіжними дорученнями №58 від 14.02.2011р., №62 від 15.02.2011р., №92 від 10.03.2011р., №95 від 14.03.2011р., №117 від 21.03.2011р.

З огляду на дані обставини, Позивач звернувся з вимогою про припинення провадження по справі у цій частині.

Відповідно до приписів п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження по справі у частині стягнення 1 000,00 грн. заборгованості підлягає припиненню.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 22.02.2011 року) заборгованість у розмірі 1 437,36 грн. не була погашена, судові витрати, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Приймаючи до уваги встановлені факти та наявність заборгованості на дату винесення рішення у розмірі 837,36 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у цьому розмірі в повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Зважаючи на приписи розділу 6 договору №23 від 01.01.2010р., яким розмір річних встановлений на рівні 20%, за розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 229,51 грн., 20% річних з простроченої суми (враховуючи здійснені часткові оплати станом на 18.01.2010р.) - 314,69 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 05.08.2010р. по 11.02.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „ЗаконодавствоВ» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справВ» , суд дійшов висновку про задоволенні цих позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Згідно розділу 6 договору №23 від 01.01.2010р., у випадку порушення строків оплати Покупець, окрім іншого, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 244,64 грн. з урахуванням часткових оплат за період з 05.08.2010р. по 11.02.2011р. (191 день прострочення).

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №23 від 01.01.2010р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 3677,70 грн. вважається порушеним, є 05.08.2010р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 05.02.2011р.

Таким чином, сума штрафних санкцій за договором №23 від 01.01.2010р., яка розраховується з врахуванням часткових оплат на відповідні суми залишку у період з 05.08.2010р. по 05.02.2011р. становить 255,60 грн.

Одночасно, з урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню у розмірі 244,64 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження по справі в частині стягнення на користь Закритого акціонерного товариства „Медфарком-ЦентрВ» , м.Київ, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, заборгованості у сумі 1 000,00 грн.

2.Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Медфарком-ЦентрВ» , м.Київ, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення 1 626,20 грн., у тому числі 837,36 грн. основного боргу, 244,64 грн. пені, 314,69 грн. 20% річних та 229,51 грн. інфляційних витрат, задовольнити.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р №26003097066980 у ПАТ „Індек-БанкВ» , МФО 335816) на користь Закритого акціонерного товариства „Медфарком-ЦентрВ» (01032, м.Київ, б.ОСОБА_2, 60, ЄДРПОУ 33239630, п/р 2600431441801 у філії АБ „ПівденнийВ» м.Київ, МФО 320917) 1 626,20 грн., у тому числі 837,36 грн. основного боргу, 244,64 грн. пені, 314,69 грн. 20% річних та 229,51 грн. інфляційних витрат.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р №26003097066980 у ПАТ „Індек-БанкВ» , МФО 335816) на користь Закритого акціонерного товариства „Медфарком-ЦентрВ» (01032, м.Київ, б.ОСОБА_2, 60, ЄДРПОУ 33239630, п/р 2600431441801 у філії АБ „ПівденнийВ» м.Київ, МФО 320917) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 19.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванченкова О.М.

Повний текст підписано 26.04.2011р