Рішення

від 10.05.2011 по справі 15/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.11 р. Справа № 15/54

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

про стягнення 4750,00 грн., моральної шкоди в сумі 7000,00 грн.

третя особа на стороні відповідача без права заявляти самостійні вимоги на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю В«ТІР-ДОНЕЦЬКВ» (код ЄДРПОУ 35036182)

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в останнє судове засідання не з'явився)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 4750,00 грн., моральної шкоди в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/54, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 29.03.2011 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи на стороні відповідача без права заявляти самостійні вимоги на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю В«ТІР-ДОНЕЦЬКВ» , сторони та третя особа зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 11.03.2011 р., 29.03.2011 р., 19.04.2011 р. відповідач та третя особа в судові засідання не з'явилися без повідомлення про причину неявки, витребувані документи позивач, відповідач та третя особа до суду не надіслали.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 730561 станом на 05.04.2011 р., з якого вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 має місце проживання за адресою: 83112, АДРЕСА_1. Позивачем в позовній заяві вказана інша адреса відповідача: 83083, м. Донецьк, вул. Югославська, 26в. ОСОБА_2 за цими обома адресами суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у даній справі підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

Між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість, згідно якої відповідач зобов'язався продати позивачу автомобільну ресору марки НОМЕР_3, а позивач зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його вартість. На підставі усної домовленості з відповідачем позивач перерахував грошові кошти згідно рахунку-фактури № 0172/6 від 28.09.2010 р. на суму 4750,00 грн. на користь фізичної особи ОСОБА_3, що підтверджується заявою про переказ готівки фізичними особами від 27.09.2010 р., на якій є штамп та печатка банківської установи. В матеріалах справи є рахунок-фактура № 0172/6 від 28.09.2010 р. на суму 4750,00 грн., в якому зазначено постачальником СПД ОСОБА_4, отримувачем - ПП Чеботар, а в графі В«ВиписавВ» є підпис та печатка ТОВ В«ТІР-ДОНЕЦЬКВ» .

Позивач стверджує, що відповідач передав йому ресору марки F023T101ZA75, яка є аналогом ресори марки НОМЕР_3. Позивач посилається на те, що під час заміни ресори була встановлена її невідповідність стандартам та технічним характеристикам ресори F023T101ZA75, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою здійснити заміну даної ресори або повернути сплачені грошові кошти в сумі 4750,00 грн. Відповідач проти таких вимог категорично заперечував, на підставі чого позивач вважає, що йому були завдані матеріальні збитки в сумі 4750,00 грн. та моральна шкода в сумі 7000,00 грн.

Ухвалами від 11.03.2011 р., 29.03.2011 р., 19.04.2011 р. суд тричі зобов'язував позивача надати завірені копії: договору купівлі-продажу позивача з відповідачем; видаткової накладної або акту прийому-передачі щодо предмету купівлі-продажу (автомобільної ресори); належні докази по фактам заподіяння матеріальних збитків відповідачем на суму 4750,00 грн. та моральної шкоди на суму 7000,00 грн. (довести факт заподіяння збитків та шкоди позивачу; розмір цих збитків; протиправність дій відповідача; причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача). Також ухвалами від 29.03.2011 р., 19.04.2011 р. суд зобов'язував третю особу надати письмові пояснення: 1) по факту підписання та скріплення печаткою ТОВ В«ТІР-ДОНЕЦЬКВ» рахунку-фактуру № 0172/6 від 28.09.2010 р. на суму 4750,00 грн.; 2) які існують правовідносини між позивачем, відповідачем, третьою особою та фізичною особою ОСОБА_3 як отримувачем коштів позивача (з додатком підтверджуючих документів, а саме: договори, накладні, інші).

Вказані вимоги суду сторони не виконали, будь-які інші докази, крім доданих до позовної заяви, та письмові пояснення до суду не надали.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач, крім наявності факту заподіяння збитків та конкретної суми збитків, повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність дій або бездіяльність відповідача;

- шкідливі наслідки для позивача та розмір заподіяних збитків;

- причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» № 4 від 31.03.1995 р. встановлено наступне:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. ОСОБА_4 у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, детально дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги стосовно наявності у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, а також наявності достатніх підстав для стягнення матеріальних збитків в сумі 4750,00 грн., моральної шкоди в сумі 7000,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просив суд призначити товарознавчу експертизу. Згідно ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу тільки для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. За вказаних обставин клопотання позивача про призначення товарознавчої експертизи суд відхиляє у зв'язку з тим, що вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для вирішення даного спору по суті.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 41; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.05.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

ОСОБА_5