Рішення

від 15.07.2011 по справі 33/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.11 р. Справа № 33/63

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДебютВ» м. Донецьк

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення попередньої оплати у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 99,63 грн., інфляційних витрат в розмірі 271,70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 07.02.2011 р.

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю № 2017/03-10 від 30.11.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю № 562 від 02.03.2011 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.07.2011 р. до 15.07.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю В«ДебютВ» м. Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення попередньої оплати у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 99,63 грн., інфляційних витрат в розмірі 271,70 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/63, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення з боку відповідача умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №01/07/08 від 29.07.2008р. в частині виготовлення та передачі поліграфічної продукції, що стало підставою витребування попередньої оплати у сумі 20 900грн.00коп. та нарахування 3% річних у розмірі 99грн.63коп. та інфляційних витрат у розмірі 271грн.70коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виготовлення поліграфічної продукції №01/07/08 від 29.07.2008р., рахунків-фактури №29 від 21.11.2008р., №3 від 04.07.2008р., вимоги №301/06-11 від 04.03.2011р. та доказів її направлення, листа №2701/01 від 27.01.2011р., гарантійного листа, пропозиції щодо розірвання договору №01/07/08 від 29.07.2008р. та доказів її надіслання.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 6, 8, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 693 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57, 61 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив до позовної заяви, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує, посилаючись на безпідставне не погодження оригіналу-макету, що стало причиною не допуску до друку в каталог.

Розгляд справи за клопотанням представника позивача від 14.07.2011р. здійснювався із застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

29.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДебютВ» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції №01/07/08 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується протягом заздалегідь обумовленого строку виготовити та поставити замовнику поліграфічну продукцію у вигляді фірмового каталогу на умовах, визначених цим договором (п.1.1. Договору).

Дослідивши спірний договір, судом встановлено що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, за пунктом 1.2. Договору обов'язковою умовою є додаток до цього договору. Додаток до цього договору є заздалегідь узгоджений гарантійний лист, в якому сторони обумовлюють всі технічні та творчі вимоги замовника, які виконавець зобов'язується виконати в повному обсязі (тираж та формат каталогу, товщина та якісні характеристики паперу, який використовуються в каталозі, максимальна кількість сторінок, кольоровість, строк виготовлення, і т.д.).

Відповідно до чого, саме гарантійний лист визначає основні характеристики поліграфічної продукції, яку мав виготовити виконавець, та визначає завдання замовника. Завдання замовника може формуватися як у складній (проектно-технічна документація, що додається до договору), так і простій формах (у вигляді опису безпосередньо в договорі, ескізу моделі, схемі, дефектної відомості).

Отже, узгодження сторонами відповідного гарантійного листа є істотною умовою при укладанні зазначеного договору.

Так, представником відповідача надана копія гарантійного листа б/н та дати, додаток до договору №01/07/08 від 29.07.2008р. Однак, при дослідженні зазначеного документу, судом встановлено, що зазначений гарантійний лист не містить підписів сторін та відбитків печаток.

Оскільки гарантійний лист є додатком до спірного договору він має бути оформлений належним чином відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до чого, не може бути прийнятим судом, як доказ, який свідчить про узгодження сторонами істотних умов, передбачених п.1.2. Договору.

Також, як вбачається з пункту 2.1. Договору вартість та строк виконання робіт визначається сторонами та сплачується на підставі рахунків. Однак, зазначеним договором сторонами не встановлено вартість та строк виконання робіт, що також є істотними умовами, які повинні бути погоджені сторонами.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Інших доказів узгодження завдання замовника сторонами не представлено.

Таким чином, співвідносити чи ідентифікувати, що роботи фактично виконані відповідачем є саме роботами передбаченими спірним договором.

Тобто, обставини, чи відповідає виконані роботи завданню замовника є неможливим.

Таким чином, твердження відповідача, що роботи з виготовлення поліграфічної продукції виконані саме за договором №01/07/08 від 29.07.2008р. судом не приймаються до уваги.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України всі зазначені умови Договору, по яких сторони не дійшли згоди (предмет та завдання змовника), є істотними, тому що це є умовами, щодо яких сторони у будь-якому разі мали досягнути згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи зі змісту ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий право чин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є не укладення цього договору.

Внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету договору, який визначається гарантійним листом, договір на виготовлення поліграфічної продукції №01/07/08 від 29.07.2008р. є неукладеним.

Таким чином, зазначені підстави унеможливлюють стягнення заборгованості за договором №01/07/08 від 29.07.2008р.

Посилання позивача на статтю 693 Цивільного кодексу України як на правове обґрунтування позовних вимог є помилковим з огляду на наступне.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зазначена норма регулює правовідносини, які виникають у сфері купівлі-продажу. Як вищезазначено, спірний договір є договором підряду, який регулюється нормами глави 61 Цивільного кодексу України. Положеннями зазначено глави не передбачено повернення попередньої оплати за невиконання умов договору підряду. Також і у спірному договорі не зазначено щодо права замовника на повернення попередньої оплати за порушення умов договору.

Відповідно до чого, посилання позивача на ст. 693 Цивільного кодексу України як на підставу для стягнення попередньої оплати за спірним договором не відповідає існуючим обставинам, нормам чинного законодавства та умовам спірного договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДебютВ» м. Донецьк щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 99,63 грн., інфляційних витрат в розмірі 271,70 грн., оскільки у позивача відсутні правові підстави на спірний договір як на юридичний факт.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДебютВ» м. Донецьк до відповідача, ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення попередньої оплати у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 99,63 грн., інфляційних витрат в розмірі 271,70 грн. не підлягають задоволенню.

Однак, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про стягнення необґрунтовано отриманих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 32-34, 36, 43, 49; 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДебютВ» м. Донецьк до відповідача, ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення попередньої оплати у розмірі 20900,00 грн., 3% річних у розмірі 99,63 грн., інфляційних витрат в розмірі 271,70 грн.

В судовому засіданні 15.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< ОСОБА_5 >