Рішення

від 28.07.2016 по справі 927/582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

"28" липня 2016 р. Справа № 927/582/16

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство Фіксатор", вул. Бориспільська, 19, м. Київ 93, 02093

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бевітек",

пр-т. Перемоги, 119, офіс 17, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про витребування майна прес - форми "Корзина 150/100"

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 дов.12 від 12.07.2016 року, ОСОБА_2 дов.12 від 12.07.2016 року (після перерви не з'явились )

Від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 30.06.2016 року

Рішення приймається після оголошених в судових засіданнях 13.07.2016 року та 19.07.2016 року перерв, відповідно до ст. 77 ГПК України

Позивачем подано позов про зобов'язання відповідача передати позивачу прес-форму В«Корзина 150/100В» в кількості 1 шт. вартістю 50400 грн. отриманої відповідачем за договором поставки №071114/11 від 07.11.2014 року та виготовленої відповідачем на підставі договору № 180714/06 від 18.07.2014 року за замовленням позивача.

Сторони у судове засідання 30.06.2016 року не з'явились, уповноважених представників не направили.

В судове засідання 13.07.2016 року сторони з'явились. Представник позивача подав клопотання про доручення до матеріалів справи документів. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача надав відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач також подав суду клопотання щодо надання доказів в якому просив долучити до матеріалів в якості доказу довідку щодо технічних характеристик оснащення - прес - форми «Корзина 150/100». Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 19.07.2016 року представник позивача надав копію рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 року по справі № 927/934/15. Документ долучений судом до матеріалів справи

19.07.2016 року представник позивача подав заяву про проведення засідання по справі на 28.07.2016 року без участі представника позивача.

Клопотання судом розглянуто в судовому засіданні 28.07.2016 року та задоволено, з огляду на відсутність визначення судом обов'язковості участі представників позивача в судовому засіданні.

Заяв та клопотань в судовому засіданні 28.07.2016 року сторонами не заявлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

18 липня 2014 року сторони уклали договір № 180714/06. Пунктом 1.1. договору від 18.07.2014 р визначено, що виконавець (відповідач) виготовляє оснащення (прес-форма) для подальшого виробництва деталі, зазначеній в кресленнях: «Кришка 150/100», які узгоджені із замовником (позивачем), а замовник оплачує його в номенклатурі і в термін згідно специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору. Подальше виготовлення деталей, зазначених в кресленнях: «Кришка 150/100», на даній прес-формі виконує виконавець.

Так, специфікацією № 1 до договору від 18.07.2014 року (додаток 1) сторони визначили найменування товару як прес - форма «Кришка 150/100 в кількості 1 шт. за ціною 50400,00 грн. (з ПДВ). Протоколом від 18.07.2016 року №1 сторони узгодили договірну ціну до Специфікації, яка склала 50 400,00 грн. ( з ПДВ). Видатковою накладною №6 від 10 листопада 2014 року та акту прийому - передачі виготовленого оснащення від 10 листопада 2014 року виконавець (відповідач) передав замовнику (позивачу) прес - форму «Корзина 150/100» (одна штука).

Пунктом 5.2 договору від 18.07.2014 року визначено, що датою передачі прес-форми вважається дата підписання повноваженими представниками обох сторін акту прийому передачі оснащення. Одночасно замовник (позивач) передає виконавцеві (відповідачу) прес-форму для виконання робіт по виготовленню деталі «Кришка 150/100», що оформлюється відповідним актом і підписується повноважними представниками обох сторін.

Згідно п 6.3. договору від 18.07.2014 року замовник замовляє виготовлення деталі «Кришка 150/100» у виконавця протягом всього строку експлуатації прес-форми.

Пунктом 11.1 визначено, що на виконання виконавцем (відповідачем) для замовника (позивача) деталі зазначеній в кресленнях: «Кришка 150/100» укладається окремий договір.

07 листопада 2014 року сторони заключили договір поставки № 071114/11. Згідно п. 1.1. договору постачальник (відповідач) зобов'язується на підставі отриманих заявок від покупця (позивач) постачати та передавати у власність у погоджені строки, а покупець приймати та оплачувати продукцію, що визначена у специфікації (додаток 3), що є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 5.1 договору для виконання п. 1.1. договору покупець передає постачальнику оснащення, що оформлюється відповідним актом прийому передачі оснащення (додаток 2).

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ст. 631 ЦК України встановлено, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, відповідно до додатку 2 до договору - ОСОБА_2 прийому - передачі оснащення від 11 листопада 2014 року покупець (позивач) передав постачальнику (відповідачу) оснащення для виконання п. 1.1. договору № 071114/11 від 07.11.2014 року, а саме прес-форму «Корзина 150/100» в кількості 1 шт. за ціною 50400,00 грн. (з ПДВ). В акті зазначено, що приймання-передача оснащення відбувається без передачі права власності на оснащення. Акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Таким чином, власником прес форми «Корзина 150/100» є позивач по справі, яким передано майно відповідачу по акту від 11.11.2014 року для виконання умов саме договору № 071114/11 від 07.11.2014 року, а не договору № 180714/06 від 18.07.2014 року. А тому, передача відповідачу прес форми відбулась для подальшого виготовлення та постачання на замовлення позивача продукції саме за умовами договору № 071114/11 й правовою підставою користування відповідачем майном позивача є саме договір № 071114/11 та акт від 11.11.2014 року.

Факт права власності на прес форму «Корзина 150/100» відповідачем не оспорюється, як й не оспорюється факт укладання договорів.

Реалізація правовідносин по договору № 071114/11 між сторонами відбулась шляхом замовлення позивачем та виготовлення відповідачем продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 7 від 10 грудня 2014 року та № 10 від 18 грудня 2014 року.

Відповідно до п.9.1,9.2 договору сторонами визначено що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за 30 календарних днів до майбутньої дати розірвання. При цьому відповідно до п.10.4. договору сторони визначили, що якщо інше прямо не передбачено договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваним достроково тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. При цьому сторона, що виступає ініціатором розірвання Договору, повинна повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше, ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання.

Зі змісту укладеного договору не вбачається визначення сторонами періодичності замовлень позивачем продукції або її кількості.

20 листопада 2015 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом вимогу про розірвання договору від 19.11.2015 року, згідно якої просив розірвати договір від 07.11.2014 року № 071114/11 у відповідності до п. 9.2. договору та зазначив про те, що договір не буде пролонгований, а діє до 31.12.2015 року. Докази направлення та отримання вимоги 26.11.2015 року відповідачем наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем використано право, передбачене умовами п. 9.2. договору , щодо заявлення про відсутність намірів продовження строку дії договору після 31.12.2015 року . Таким чином, з 01.01.2016 року правовідносини сторін за договором № 071114/11 припинились, що відповідачем не заперечується.

При цьому суд наголошує на тому, що дострокового розірвання договору не відбулось, оскільки сторонами не підписано додаткова угода, а позивачем заявлено саме про закінчення дії договору по строку на який його було укладено.

20 квітня 2016 року позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом претензію № 10 від 20.04.2016 року, копію договору поставки № 071114/11 від 07.11.2014 року, копію акту прийму-передачі оснащення від 11 листопада 2014 року, копія вимоги про розірвання договору № 071114/11 від 07.11.2014 року, копія документів про вручення вимоги про розірвання договору вих.. № 9 від 19.11.2015 року.

Згідно претензії № 10 від 20.04.2016 року позивач наголосив на закінченні дії договору від 07.11.2014 року та просив повернути за актом прийому-передачі майно належне ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Фіксатор» - прес форму «Корзина 150/100» в кількості 1 шт., вартістю 50400,00 грн. з урахуванням ПДВ в семиденний строк з дати отримання даної претензії.

В судових засіданнях 13.07.2016 року та 19.07.2016 року представник відповідача підтвердила факт закінчення дії договору № 071114/11 від 07.11.2014 року. Відповідач при цьому наголошує на відсутність підстав для задоволення позову з огляду на умови договору № 180714/06.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт того, що даний договір є договором змішаної форми встановлений в рішенні господарського суду Чернігівської області від 08.09.2015 року по справі № 927/934/15, в якій сторонами виступали позивач та відповідач по цій справі , предметом спору було витребування майна з чужого володіння, а саме - прес форма «Корзина 150/100».

Позивач обґрунтовує свою вимогу тим, що договір № 071114/11 від 07.11.2014 року є за юридичною природою змішаною формою договору поставки (щодо поставки деталей) та позички (щодо передачі оснащення).

Так, приписами ст. 712 ЦК України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання з характеру відносин

Відповідно до 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу. Приписи п. 3 ч. 2 ст. 833 Цивільного кодексу України визначено, що користувач за договором позички повинен повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані , в якому вона була на момент її передання. Статтею 836 Цивільного кодексу України встановлено якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, правовий аналіз норм процесуального законодавства свідчить про те, що законодавчо визначено обов'язок доказування обох сторін. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 28.07.2016 року , як і клопотань про витребування доказів, сторонами суду не надано.

Таким чином, за умовами ст.833,836 ЦК України та приписів ст.173,193 ГК України у відповідача, в зв'язку з припинення дії договору № 071114/11 від 07.11.2014 року, виник обов'язок повернути позивачу річ, яка була передана в користування на час існування правовідносин поставки та позички за право чином № 071114/11 від 07.11.2014 року.

Інших підстав знаходження речі ( прес форми ) у відповідача судом не встановлено з огляду на наявність підписаного сторонами акту від 11.11.2014 року на виконання договору № 071114/11 від 07.11.2014 року , а тому знаходження в користуванні у відповідача майна позивача після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Заперечення відповідача щодо наявності перебування майна позивача в його користуванні на підставі договору № 180714/06 від 18.07.2014 року та підтвердження такої обставини умовами договору про виготовлення оснащення № 180714/06, судом до уваги не приймається з огляду на встановлений судом факт передачі речі відповідачу на підставі іншого правочину та акту.

З огляду на описані вище судом висновки, позовні вимоги позивача визнаються обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір має бути відшкодований відповідачем на користь позивача за приписами ст..49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 639, 638, 712, 827, 833, 836 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 35, 38, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю

Товариству з обмеженою відповідальністю «Бевітек» ( пр-т Перемоги, 119, оф. 17, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 38971357, п/р 26007010013350 у ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» м. Київ, МФО 380708) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Фіксатор» (вул.. Бориспільська 19, м. Київ, 02093, код ЄДРПОУ 37447979, п/р № 26000000021882 у ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023) прес-форму «Корзина 150/100» в кількості 1 штука.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бевітек» (пр-т Перемоги, 119, оф. 17, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 38971357, п/р 26007010013350 у ПАТ «ОСОБА_2 - Банк» м. Київ, МФО 380708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство Фіксатор» (вул.. Бориспільська 19, м. Київ, 02093, код ЄДРПОУ 37447979, п/р № 26000000021882 у ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023) 1378 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2016 року

Суддя І.А. Фетисова