Постанова

від 28.07.2016 по справі 904/3533/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 року Справа № 904/3533/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 29.12.2015 р. № 118 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 09.06.2016 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕКС ФОРС",

м. Ізмаїл, Одеська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ",

м. Дніпропетровськ

про стягнення попередньої оплати за договором поставки у розмірі 64 861, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 р. ( суддя Cуховаров А. В. ) у справі № 904/3533/16 позов задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕКС ФОРС" суму 64 861,38 грн., 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2016 р. у справі № 904/3533/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що строк поставки до теперішнього часу не наступив, оскільки Позивач в Заявці не вказав точну дату поставки та повторно з належним чином оформленою заявкою, з зазначеною в ній датою здійснення поставки не звертався. Позивачем на надано підтвердження отримання Відповідачем листа № 48 від 28.09.2015 р. з вимогою про повернення коштів, тому на момент вирішення спору зобов'язання Відповідача за Договором полягає лише у поставці товару. Скаржник вважає, що Позивач має право вимагати у Відповідача саме виконання умов Договору щодо передачі товару, а не повернення суми передоплати, враховуючи відсутність чіткої дати здійснення поставки Товару, а тому строк виконання зобов'язання за Договором ще не настав.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б . , Білецької Л.М.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий ), суддів: Паруснікова Ю.Б . , Білецької Л.М. Розгляд справи призначено на 14.07.2016 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.07.2016р.

У судовому засіданні 28.07.2016 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛЕКС ФОРС" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ" ( Продавець ) укладено Договір № 18/15, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти відсів фракції 0-10 мм та щебінь фракції 5-20 мм ( товар ) в асортименті, кількості, ціні, та термінах поставки відповідно до узгоджених сторонами специфікацій-заявок, які є невід'ємною частиною Договору ( п. 1 Договору ).

Відповідно до п. 1.3 Договору поставка товару здійснюється партіями. Партією товару визначається обсяг товару, що одночасно постачається Постачальником Покупцю відповідно до Специфікації-заявки.

Постачання товару за Договором здійснюється на умовах, що вказані у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору ( п. 5.1 Договору ).

Згідно п. 3.4 Договору строк поставки товару встановлюється по узгодженню між сторонами згідно заявки або отримання попередньої оплати.

За умовами Специфікації № 1 від 23.07.2015 р. сторонами погоджено поставку товару протягом липня - грудня 2015 р.

За заявкою Покупця про відвантаження товару ( а. с. 21 ) Постачальником виставлено на оплату рахунок № 60 від 06.08.2015 р. ( а. с. 19 ), на підставі якого Покупцем здійснено передплату товару у розмірі 64 861,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 06.08.2015 р. ( а. с. 17 ).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події ( ст. 530 ЦК України ).

Постачальник протягом липня - грудня 2015 р., після заявки та отримання попередньої оплати, товар не поставив.

Позивач посилається на те, що листом № 48 від 28.09.2015 р. звертався до Відповідача з вимогою щодо повернення перерахованих коштів з огляду на невиконання останнім зобов'язань щодо поставки товару. Відповідач заперечує проти факту отримання вказаного листа. Позивач на вимогу апеляційного суду не надав докази відправки листа № 48 від 28.09.2015 р. на адресу Відповідача, зазначивши, що листування відбувалося в електронному виді.

Оскільки Відповідачем передплату повернуто не було, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги не виконання Відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки, приписи ст. ст. 525, 526, 530, ч. 2 ст. 693, 712 ЦК України та умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача та стягнення з Відповідача - суми попередньої оплати у розмірі 64 861,38 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору погоджено поставку товару протягом липня - грудня 2015 р. ( п. 3.4 Договору та Специфікація № 1 від 23.07.2015 р. ).

Відповідач, отримавши Заявку на поставку товару та попередню оплату, товар Покупцю не поставив, попередню оплату не повернув.

Ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати ( тобто відмовитися від прийняття виконання ).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України ( справа про досудове врегулювання спорів ), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 43/308-10/3-127гс11 і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування судом.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-ПРОФИТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 р. у справі № 904/3533/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 29.07.2016 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Л.М. Білецька