Ухвала

від 29.07.2016 по справі 159/2044/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/2044/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1171/16 Категорія: 39 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка А.А.,

суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

при секретарі Черняк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на майно в порядку спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2016 року,

установила:

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення доказів в даній справі.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання про забезпечення доказів.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином відповідно до ст.74 ЦПК України повідомлялись про час, дату та місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

В поданому клопотанні про забезпечення доказів представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 з метою встановлення постійного місця проживання позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просив витребувати у ПАТ «Київстар» відомості про вхідні та вихідні дзвінки за номерами мобільних телефонів, якими користуються позивачі, з прив'язкою до базових станцій в момент здійснення дзвінків в період з 11.01.2012 року по 11.01.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, про які зазначає заявник, а саме - встановлення місця проживання позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, можуть бути встановлені на підставі інших належних і допустимих доказів. Крім того, суд зазначив, що запитувана заявником інформація не може зберігатися в оператора телекомунікацій у зв'язку зі спливом відповідних строків.

Такий висновок суду першої інстанції, з якими погоджується і колегія суддів, ґрунтуються на повно, всебічно, об'єктивно встановлених обставинах справи та відповідних їм нормах процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

За змістом наведених норм, забезпечення доказів допускається тоді, коли у заявника є обґрунтовані посилання на неможливість подальшого подання певних доказів або виникнення труднощів у зв'язку з незабезпеченням доказів. Неможливість надання (одержання) доказу може бути пов'язана з майбутнім знищенням, зіпсуттям доказу, а ускладнення у наданні доказу може бути зумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.

Із клопотання вбачається, що метою забезпечення доказів в даній справі є підтвердження чи спростування таким чином факту постійного проживання позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем у будинку останнього на момент його смерті.

Однак, даний факт об'єктивно може бути встановлений на підставі достатньої сукупності показань свідків та письмових доказів, з наданням яких у сторони відповідача не виникає труднощів.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що інформація оператора телекомунікаційних послуг матиме переважне доказове значення щодо предмета спору, оскільки відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Правильним також є висновок суду щодо спливу строків зберігання інформації в оператора телекомунікаційних послуг в період з 11.01.12-11.01.13, оскільки відповідно до п.7 ч.1 ст.39 Закону України «Про телекомунікації», оператори, провайдери зобов'язані, зокрема - зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом.

А тому, з урахуванням наведених вище обставин справи, предмету спору, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових та фактичних висновків суду першої інстанції та не містять передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, постановленої з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на безпідставність її доводів, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий

Судді